Єремії 8 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Огієнка → Новый русский перевод

Того ча́су, — говорить Господь, — повитя́гують кості царів Юди та кості його князі́в, і кості священиків, і кості пророків, і кості ме́шканців Єрусалиму з їхніх гробі́в,

«В то время, — возвещает Господь, — кости царей и правителей Иудеи, кости священников, пророков и жителей Иерусалима будут выброшены из могил.

і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма́ небесними світилами, яки́х вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверта́лися до них, і що вклоня́лися їм. Не будуть вони зі́брані й не будуть похо́вані, — гноєм стануть вони на поверхні землі!

Их раскидают под солнцем, луной и всем небесным воинством, которые они любили, которым служили и следовали, которые вопрошали и которым поклонялись. Их не соберут и не захоронят; они будут, как навоз, валяться на земле.

І смерть буде ліпша від життя для всієї решти позоста́лих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганя́в, говорить Господь Саваот.

Куда бы Я ни изгнал всех уцелевших из этого злого народа, они смерть предпочтут жизни», — возвещает Господь Сил.

І скажеш до них: Так говорить Госпо́дь: Хіба па́дають — і не встаю́ть? Хіба хто відсту́пить, то вже не верта́ється?

Скажи им, что так говорит Господь: «Разве упав не встают? Разве сбившись с пути не возвращаются?

Чому́ відступив оцей єрусалимський наро́д усевічним відсту́пленням? Міцно схопи́лись вони за ома́ну, не хо́чуть наверну́тись.

Почему же этот народ отвернулся от Меня? Почему же Иерусалим всегда отворачивается от Меня? Они крепко держатся за ложь и отказываются вернуться.

Прислуха́вся Я й слухав: неправду говорять, немає ніко́го, хто б каявсь у своє́му лука́встві, говорячи: Що́ я зробив? Кожен з них оберта́ється до свого бігу, мов той кінь, що жене́ться у бій.

Я внимал и слушал, но они не говорят правды. Никто не кается в беззаконии, говоря: „Что я сделал?“[35] Каждый держится своего пути, точно мчащийся в битву конь.

І ві́дає бу́сел у повітрі умо́влений час свій, а го́рлиця й ла́стівка та жураве́ль стережуть час приле́ту свого, — а наро́д Мій не знає Господнього права!

Даже аист в небе знает свои установленные времена, и горлица, и ласточка, и журавль[36] знают время прилета. Но Мой народ не знает определенного Господом.

Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Зако́н? Ось справді брехне́ю вчинило його брехли́ве писа́рське писа́льне!

Как вы можете говорить: „Мы мудры, и Закон Господень у нас“, когда на самом деле в ложь превращает его лживое перо книжников?

Засоро́млені ці мудреці, збенте́жилися й були схо́плені. Ось вони слово Господнє відки́нули, — що ж за мудрість ще мають вони?

Опозорятся мудрецы; ужаснутся и запутаются в силках. Если они отвергли Господне слово, то в чем же их мудрость?

Тому їхніх жіно́к віддам іншим, а їхні поля́ — здобувця́м, бо вони від мало́го та аж до великого — усі віддали́сь користолю́бству, від пророка та аж до священика чинять неправду!

За это Я отдам их жен другим и их поля — новым владельцам. Все они, от малого до великого, жаждут наживы; от пророка и до священника — все поступают лживо.

І леге́нько ліку́ють нещастя наро́ду Мого, говорячи: „Мир, мир“, — а миру нема!

Лечат рану Моего народа так, как если бы это была только царапина. „Мир, мир!“ — говорят, а мира нет.

Чи вони засоро́милися, що гидо́ту робили? Ні тро́хи вони не засоро́милися, і застида́тись не вміють, — тому́ то впаду́ть між упа́лими в ча́сі наві́щення їх, спіткну́ться, говорить Госпо́дь.

Не стыдно ли им за их мерзости? Нет, им ни капли не стыдно, и краснеть они не умеют. За это падут они среди павших, будут повержены, когда Я накажу их», — говорит Господь.

Зберу їх доще́нту, говорить Господь: не буде ягі́д у них на винограді, і не буде на фі́ґовім дереві фіґ, а їхнє листя пов'я́не, і пошлю́ їм таких, що їх поїдя́ть.

«Я отберу у них урожай, — возвещает Господь. — На лозе не останется гроздьев, а на инжире плодов, и увянут их листья. То, что Я дал им, будет у них отобрано».[37]

„Пощо ми сидимо́? Збирайтесь та пі́демо в тверди́нні міста та й поги́немо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми зги́немо, і напоїв нас водою трійли́вою, бо ми Господе́ві згрішили“.

Что же мы сидим? Собирайтесь! Побежим в укрепленные города; там и погибнем! Господь, наш Бог, обрек нас на погибель и поит нас водой отравленной, потому что мы согрешили против Него.

Ми миру чекали, — й немає добра́, часу ви́лікування — й ось жах!

Ждем мы мира, а ничего доброго нет; ждем времени исцеления, а вместо этого — ужасы.

Чути фи́ркання ко́ней його аж від Дану, від гуку іржа́ння його жеребці́в уся земля затремтіла! І при́йдуть вони, й пожеру́ть усю землю та по́вню її, місто й тих, хто заме́шкує в ньому.

Слышен от Дана храп вражьих коней; от ржания их жеребцов содрогается земля. Враг пришёл разрушить страну и всё, что в ней есть, город и всех, кто живет в нём.

Бо ось Я пошлю́ проти вас тих вужі́в та гадю́к, що немає закля́ття на них, і вони вас куса́тимуть, каже Господь!

«Вот Я насылаю на вас гадюк, ядовитых змей, против которых нет заклинаний, и они будут вас кусать», — возвещает Господь.

Яка моя втіха у сму́тку? Болить мені серце моє.

Минула радость, обуяла скорбь[38] и болит сердце.

Ось голосіння дочки́ Мого наро́ду з далекого кра́ю: „Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар?“ Нащо Мене розгніви́ли своїми бовва́нами, тими чужими марно́тами?

Слышен вопль моего народа из далекой страны: «Неужели нет Господа на Сионе? Неужели там больше нет Царя?» «Зачем они досаждали Мне своими идолами, тщетой своей чужеземной?»

„Минули жнива́, покінчи́лося літо, а ми не спасе́ні“.

«Жатва прошла, кончилось лето, а мы все не спасены».

Через нещастя дочки́ народу мого́ знещасли́влений я, і міцно страхіття мене обняло.́

Из-за ран моего народа я ранен; я скорблю, и объял меня ужас.

Чи немає бальза́му в Ґілеа́ді? Чи ж немає там лі́каря? Чому нема ви́лікування для до́ньки наро́ду Мого́?

Разве нет в Галааде[39] бальзама? Неужели там нет врача? Так почему же не исцеляются раны моего народа?

Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє — за джерело сльози́, то я плакав би вдень та вночі над побитими до́ньки наро́ду мого́!

Примечания:

Новый русский перевод

6 [35] — Или: « Что же я натворил?»

7 [36] — На основании евр. текста сложно с точностью определить названия некоторых из этих птиц.

13 [37] — Смысл этого стиха в евр. тексте неясен.

18 [38] — Смысл этого места в евр. тексте неясен.

22 [39] — Галаад. Район, который славился своими целебными травами.

« 7 глава 9 глава »