Псалмів 118 псалом

Книга Псалмів
Українська Біблія. Турконяк → Толкование Далласской семинарии

Українська Біблія. Турконяк

1 Алилуя. [1 Алеф] Блаженні ті, які бездоганні в дорозі, котрі йдуть за Господнім законом.
2 Блаженні ті, які зберігають Його свідчення, — усім серцем вони шукатимуть Його.
3 Адже вони не чинять беззаконня, — вони пішли Його дорогами.
4 Ти заповів ретельно дотримуватися Твоїх заповідей.
5 О, якби мої шляхи були спрямовані на те, щоби дотримуватися Твоїх настанов,
6 тоді мені не соромно буде дивитися на всі заповіді Твої.
7 Буду прославляти Тебе, Господи, чистим серцем, коли навчуся Твоїх справедливих присудів.
8 Я буду дотримуватися Твоїх настанов — лише зовсім не покинь мене!
9 [2 Бет] Як молодому зберегти чистим свій шлях? — Лише дотриманням Твоїх слів!
10 Усім своїм серцем шукав я Тебе: не дай ухилитися від Твоїх заповідей.
11 Я заховав Твої слова у своєму серці, щоб не згрішити мені проти Тебе.
12 Благословенний Ти, Господи, навчи мене Твоїх настанов.
13 Своїми устами я звіщав усі присуди Твоїх уст.
14 Дорогою Твоїх свідчень я зрадів, наче всім багатством.
15 Я вникатиму у Твої заповіді й досліджуватиму Твої дороги.
16 Я буду повчатися Твоїми настановами, не забуду Твоїх слів.
17 [3 Ґімель] Пошли нагороду Своєму рабові. Я ж буду жити й дотримуватися Твоїх слів.
18 Відкрий мої очі, аби я побачив Твої дивовижні речі, які у Твоєму законі.
19 Я — чужинець на землі; не заховай від мене Своїх заповідей.
20 Охоплена нетерпінням моя душа, весь час бажаючи Твоїх присудів.
21 Ти докорив гордим, — прокляті ті, хто ухиляється від Твоїх заповідей.
22 Зніми з мене ганьбу і зневагу, адже я прагнув Твоїх свідчень.
23 Хоч вельможі засіли й наговорювали на мене, та Твій раб досліджує Твої настанови.
24 Адже Твої свідчення — повчання для мене, а Твої настанови — радники мої.
25 [4 Далет] Моя душа прилипла до землі: оживи мене згідно зі Своїм словом!
26 Я розповів про свої шляхи, і Ти мене вислухав. Навчи мене Своїх постанов.
27 Дай мені зрозуміти дорогу Твоїх постанов, — я буду вникати у Твої дивовижні діла.
28 Поникла від виснаження моя душа: зміцни мене Своїми словами!
29 Відверни від мене шлях неправди, — помилуй мене за законом Твоїм. [1]
30 Я обрав собі дорогу правди, я не забув Твоїх присудів.
31 Я пристав до Твоїх свідчень; Господи, не осором мене.
32 Я побіг шляхом Твоїх заповідей, оскільки Ти зробив моє серце широким.
33 [5 Ге] Законом вкажи мені, Господи, дорогу Своїх настанов, — буду шукати її постійно.
34 Пошли мені розум, і буду досліджувати Твій закон, — я зберігатиму його всім своїм серцем.
35 Провадь мене стежкою Своїх заповідей, бо дуже вона мені до вподоби.
36 Прихили серце моє до Твоїх свідчень, а не до користолюбства.
37 Відверни мої очі, щоб не бачили марноти; оживи мене на Своєму шляху.
38 Міцно постав Своє слово Своєму рабові, щоб мав Твій страх.
39 Забери від мене зневагу, якої я побоююся, адже Твої присуди — добрі.
40 Ось, я забажав Твоїх заповідей. У Своїй правді оживи мене.
41 [6 Вав] І нехай прийде, Господи, на мене Твоя милість, Твоє спасіння — за Твоїм словом.
42 І я дам відповідь тим, хто мене зневажає, бо я покладаю надію на Твої слова.
43 І не відніми назовсім слово правди з моїх уст, бо я надію покладаю на Твої присуди.
44 Тож назавжди збережу Твій закон — навіки, навіки-віків!
45 Я ходив по просторах, бо шукав Твоїх заповідей.
46 Говорив я про Твої свідчення перед царями і не соромився.
47 І вглиблювався я у Твої заповіді, які я дуже полюбив.
48 І я підіймав свої руки до Твоїх заповідей, що їх полюбив, — я вникав у Твої настанови.
49 [7 Заїн] Згадай Своє слово до Твого раба, — ним подав Ти мені надію.
50 Це мене потішило в моєму приниженні, — Твоє слово мене оживило.
51 Горді чинили переступи без міри, та я не відхилився від Твого закону.
52 Я згадав Твої одвічні присуди, Господи, і втішився.
53 Відчай охопив мене через грішників, які залишили Твій закон.
54 Твої настанови були для мене, немов пісня на місці мого поселення.
55 Я і вночі згадував Твоє Ім’я, Господи, я дотримувався Твого закону.
56 Це сталося зі мною, бо я шукав Твоїх настанов.
57 [8 Хет] Ти — моя частка, Господи! Я сказав, що буду дотримуватися Твого закону.
58 Від усього свого серця я молився перед Твоїм обличчям: Помилуй мене згідно зі Своїм словом!
59 Я роздумував над Твоїми шляхами, я спрямовував свою ходу до Твоїх свідчень.
60 Я підготувався і не побоявся дотримуватися Твоїх заповідей.
61 Мене опутали сіті грішників, та я не забув Твого закону.
62 Опівночі я підіймався, щоби прославляти Тебе за присуди Твоєї праведності.
63 Я — співучасник усіх тих, які бояться Тебе і дотримуються Твоїх заповідей.
64 Господи, земля повна Твоєї милості. Навчи мене Своїх настанов.
65 [9 Тет] Ти, Господи, за Своїм словом зробив добро Своєму рабові.
66 Навчи мене доброти, розуму і знання, бо я повірив Твоїм заповідям.
67 Поки ще я не був упокорений, я чинив переступи; тому я дотримуюся Твого слова.
68 Ти добрий, Господи, тож у Своїй доброті навчи мене Своїх постанов.
69 Проти мене поширилася неправда гордих, та я всім своїм серцем вникатиму у Твої заповіді.
70 Їхні серця затверділи, неначе сир із молока, а я повчався у Твоєму законі.
71 Добре мені, що Ти мене впокорив, щоб я навчався Твоїх настанов.
72 Добрий для мене закон Твоїх уст — кращий за безліч золота й срібла.
73 [10 Йот] Твої руки мене створили й мене зробили. Дай мені розуміння, і я навчуся Твоїх заповідей.
74 Ті, які Тебе бояться, побачать мене і зрадіють, бо я надію покладаю на Твої слова.
75 Зрозумів я, Господи, що Твої присуди правильні, і що Ти покарав мене справедливо.
76 Нехай буде Твоя милість втіхою мені — згідно з Твоїм словом до Твого раба.
77 Хай зійдуть на мене Твої щедроти, і я буду жити, бо Твій закон — повчання для мене.
78 Нехай сором покриє гордих, бо несправедливо, беззаконно повелися зі мною. Я ж вникатиму у Твої заповіді.
79 Хай пригорнуться до мене ті, які Тебе бояться і пізнали Твої свідоцтва.
80 Нехай серце моє буде бездоганним у Твоїх настановах, щоб я не був засоромлений.
81 [11 Хет] Умліває моя душа за Твоїм спасінням, я покладаю надію на Твоє слово.
82 Мій зір притупився задля Твого слова, запитуючи: Коли мене втішиш?
83 Хоч я став, як той бурдюк на морозі, та настанов Твоїх я не забув.
84 Скільки літ Твоєму рабові? Коли для мене вчиниш суд над тими, хто мене переслідує?
85 Мені беззаконні розповідали байки, — те, що не згідне з Твоїм законом, Господи.
86 Усі Твої заповіді — правда, а мене переслідували несправедливо. Допоможи мені!
87 Ще трохи — і вони мене звели би із землі, та я не залишив Твоїх заповідей.
88 Милістю Своєю оживи мене — і я зберігатиму свідчення Твоїх уст.
89 [12 Ламед] Господи, Твоє слово навіки залишається незмінним на небі.
90 З роду в рід Твоя правда. Ти заснував землю, і вона стоїть непохитно.
91 За Твоєю постановою існує день, адже все служить Тобі.
92 Якщо би Твій закон не був для мене правилом, я загинув би у своєму приниженні.
93 Повік не забуду Твоїх настанов, бо ними Ти мене оживив, Господи.
94 Я — Твій, спаси мене, бо я дошукувався Твоїх настанов.
95 Мене підстерігали грішники, аби мене вбити, а я вглиблювався у Твої свідчення.
96 Я бачив межу всілякої досконалості, — Твоя ж заповідь надзвичайно широка.
97 [13 Мем] Як я полюбив Твій закон, Господи! Весь день він навчає мене.
98 Своєю заповіддю Ти зробив мене мудрішим за моїх ворогів; тож вона навіки моя!
99 Я став розуміти більше, ніж усі мої вчителі, тому що Твої свідчення є для мене повчанням.
100 Я поглибив знання — більше, ніж старці, бо дошукувався Твоїх заповідей.
101 Я утримав свої ноги від усякого поганого шляху, щоби дотримуватися Твоїх слів.
102 Я не ухилився від Твоїх присудів, бо Ти мені дав закон.
103 Які солодкі Твої слова для мого горла, — вони для моїх уст солодші за мед, за вощину з медом!
104 Я отримав розуміння через Твої заповіді, тому я зненавидів усяку дорогу неправди. [Адже Ти мені дав закон].
105 [14 Нун] Твоє слово — світильник для моїх ніг, світло для моїх стежок.
106 Я поклявся і постановив дотримуватися присудів Твоєї справедливості.
107 Я сильно пригнічений. Господи, оживи мене згідно зі Своїм словом!
108 Господи, зволь прийняти добровільні жертви моїх уст і навчи мене Своїх присудів.
109 Моя душа постійно в [Твоїх] руках, тож я не забув Твого закону.
110 Грішники розставили на мене сіть, та я не ухилився від Твоїх заповідей.
111 Я успадкував Твої свідчення навіки, адже вони — радість мого серця.
112 Я спонукав своє серце повік виконувати Твої настанови — задля нагороди.
113 [15 Самех] Я зненавидів беззаконних, а Твій закон полюбив.
114 Ти — мій помічник і мій заступник. Я покладаю надію на Твоє слово.
115 Відійдіть від мене ви, які чините лукаве: я буду досліджувати заповіді свого Бога!
116 Підтримай мене згідно зі Своїм словом, і я буду жити; не осором мене в моєму очікуванні.
117 Допоможи мені — і врятуюся; я буду постійно навчатися Твоїх настанов.
118 Ти погордував усіма, які відступили від Твоїх настанов, бо їхні задуми лукаві.
119 Я вважав усіх грішників землі порушниками закону. Тому я полюбив Твої свідчення назавжди.
120 Пройми моє тіло Своїм страхом! Адже я побоявся Твоїх присудів.
121 [16 Аїн] Я звершив суд і праведність. Тож не видай мене тим, які кривдять мене.
122 Будь запорукою Твоєму рабові на добро. Хай горді не зводять наклепів на мене.
123 Мої очі стомилися за Твоїм спасінням і за словом Твоєї праведності.
124 Учини зі Своїм рабом за Твоїм милосердям, навчи мене Своїх настанов.
125 Я — Твій раб. Дай мені розуміння, щоб я пізнав Твої свідчення.
126 Пора Господу діяти! Вони зламали Твій закон.
127 Тому я полюбив Твої заповіді — більше, ніж золото і топаз.
128 Через це я слідував за всіма Твоїми заповідями й зненавидів усяку неправедну дорогу.
129 [17 Фе] Дивовижні Твої свідчення, тому вникала в них моя душа.
130 Ясність Твоїх слів освітить і наставить немовлят.
131 Я відкрив свій рот й хапав повітря, бо так забажав Твоїх заповідей!
132 Поглянь на мене, помилуй мене згідно з Твоїм присудом для тих, які люблять Твоє Ім’я.
133 Спрямуй мою ходу згідно зі Своїм словом, — хай мною не опанує ніяке беззаконня.
134 Визволи мене від осуду людей, і я буду дотримуватися Твоїх заповідей.
135 Засяй Своїм обличчям на Свого раба, — навчи мене Своїх настанов.
136 Потоками полилися з очей моїх сльози, бо ті не дотримувалися Твого закону.
137 [18 Саде] Праведний Ти, Господи, і присуди Твої праведні.
138 Ти заповів праведність, — особливим чином Свої свідчення і правду.
139 Мене виснажила ревність за домом Твоїм, бо мої вороги забули Твої слова.
140 Особливо випробуване слово Твоє, тож Твій раб полюбив його.
141 Я — зовсім молодий, зневажений, та я не забув Твоїх настанов.
142 Твоя праведність — вічна праведність, і Твій закон — істина.
143 Мене спіткали клопіт і скрута, та Твої заповіді — повчання для мене.
144 Твої свідчення є вічною правдою. Пошли мені розуміння — і я буду жити.
145 [19 Коф] Усім своїм серцем я заволав: Почуй мене, Господи! Я досліджуватиму Твої настанови.
146 Закликав я до Тебе: Спаси мене, і стоятиму на варті Твоїх свідчень.
147 Устав я вдосвіта і проголосив: На Твої слова я покладаю надію!
148 Мої очі прокидалися ще до світанку, щоб навчатися Твоїх слів.
149 Господи, у Своїй милості почуй мій голос і оживи мене за Своїм присудом.
150 Наблизилися до мене ті, які безпідставно мене переслідують, а від Твого закону вони віддалилися.
151 Ти ж, Господи, близько, і всі Твої заповіді — правда.
152 Віддавна я пізнав Твої свідчення, бо Ти їх встановив навіки.
153 [20 Рес] Поглянь на моє приниження і визволи мене, адже я не забув Твого закону.
154 Розсуди мою справу і визволи мене, — словом Своїм оживи мене.
155 Далеке від грішників спасіння, бо вони не шукали Твоїх настанов.
156 Твої щедроти численні, Господи. Оживи мене згідно зі Своїми присудами.
157 Багато тих, які переслідують і гноблять мене, але я не відхилився від Твоїх свідчень.
158 Подивився я на відступників і занеміг, адже вони не дотримувалися Твого слова.
159 Поглянь, я ж полюбив Твої заповіді! Господи, оживи мене у Своєму милосерді!
160 Начало Твоїх слів — правда, і всі присуди Твоєї праведності — навіки.
161 [21 Сен] Вельможі даремно погналися за мною, адже моє серце побоялося Твоїх слів.
162 Радітиму Твоїми словами, як той, що натрапив на велику здобич.
163 Я зненавидів неправду, — вона стала огидною мені, а Твій закон полюбив я.
164 Сім разів на день я величав Тебе за Твої праведні присуди.
165 Великий мир у тих, які люблять Твій закон, — для них нема спокус.
166 Я очікував від Тебе спасіння, Господи, — я ж полюбив Твої заповіді.
167 Моя душа дотримувалася Твоїх свідчень, — вона надзвичайно полюбила їх.
168 Я зберіг Твої заповіді й Твої свідчення, і всі мої дороги — перед Тобою, Господи.
169 [22 Тав] Нехай дійде до Тебе моє благання, Господи. Пошли мені розум за Твоїм словом.
170 Нехай моє прохання долине до Тебе. Визволи мене за Твоїм словом.
171 Хай мої уста заспівають пісню, коли Ти мене навчиш Своїх настанов.
172 Нехай мій язик проголосить Твоє слово, бо всі Твої заповіді — правда.
173 Нехай Твоя рука спасе мене, бо я обрав Твої заповіді.
174 Я покладаю надію на Твоє спасіння, Господи, і Твій закон — наука для мене.
175 Моя душа буде жити і хвалити Тебе, а Твої присуди мені допоможуть.
176 Я заблукав, як загублена вівця. Тож відшукай Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!

Толкование Далласской семинарии

Толкование Псалма 118

Автора псалма преследуют «сильные мира сего», они высмеивают его глубокую веру и всячески поносят его самого. А он укрепляется духом, размышляя над словом Господним, которое ценит необычайно, в котором черпает утешение; для него оно — правило жизни и источник силы; его желание постигать его все глубже и следовать ему — неутолимо.

Псалом 118 представляет собой акростих. Каждая из его строф (состоящая из 8 стихов) начинается с буквы еврейского алфавита в их последовательном порядке. Таким образом, 22 строфы псалма соответствуют 22 буквам алфавита. Перед нами, в сущности, собрание молитв и размышлений над словом Божиим, на которое автор псалма ссылается то и дело, прибегая, однако, к ряду его синонимов, повторяемых им многократно.

Так очень часто встречается здесь слово «закон» (тора), употребляемое в значении общего термина, выражающего те нормы (как открыты они людям), которым подчиняется в своей жизнедеятельности природа, и которые обязательны для исполнения человеком — как в физической его жизни, так и в духовной. Нередко это слово относится к той или иной части Моисеева учения, вероятно, к книге Второзакония или к книге Левит, если не ко всему Пятикнижию. Сошлемся в этой связи на Новый Завет: в Ин 10:34 греческому слову, переведенному как «закон», по-видимому, соответствует весь Ветхий Завет.

«Слово». Им в псалме может обозначаться тот же закон Божий, словами переданный людям Моисеем и пророками. Оно же — синоним откровения, полученного свыше. «Повеления» — это конкретные предписания, подлежавшие исполнению в различных сферах жизни: семейной, общественной, религиозной и т. д. «Уставами» определялись нормы поведения человека по отношению к Богу; нарушение их строго каралось.

Под «заповедями» понимались конкретные повеления, регулировавшие проявления человеческой воли и границы человеческой деятельности; подлежали обязательному исполнению. «Суд» означал Господни решения в высшей их справедливости. «Путь» — метафорический образ, подразумевавший направление человеческой деятельности в согласии с Божиим законом.

А. Благословение послушания (118:1−8)

Пс 118:1−8. Счастливы те, кто избирают в жизни верное направление, держатся «непорочных путей», или, что близко по смыслу, «ходят в законе Господнем», т. е. всем сердцем стремятся не ослушаться Господа (стихи 1−3). Оказаться в числе этих «блаженных», достичь этого идеала — мечта псалмопевца (стихи 4−6).

Если бы его собственное сердце всегда было право, то справедливость Божиих решений («судов правды Его») делалась бы все более доступной его сознанию («он поучался бы этим судам»), и он славил бы Господа еще более радостно. Псалмопевец исполнен желания хранить уставы Его и молит никогда не оставлять его совсем.

Б. Очищение словом Божиим (118:9−16)

Пс 118:9−16. Слово Божие понимается в стихе 9 расширительно; это закон, заповеди, уставы, повеления Его. Только согласуя с ними путь свой, т. е. свое поведение изо дня в день, может юноша (вероятно, сам псалмопевец) хранить и содержать себя в чистоте (стих 9).

Фраза «В сердце моем сокрыл я слово Твое» (стих 11) свидетельствует о глубоком желании автора псалма исследовать слово во всех его частностях (стихи 14−15) и, любя его, жить так, чтобы не грешить пред Богом.

В. Псалмопевец о ценности и силе слова Божиего (118:17−24)

Пс 118:17−24. Открой очи мои, просит псалмопевец как о милости (стихи 17−18), т. е. дай мне непредвзято и внимательно, со всем желанием сердца, подойти к закону Твоему, чтобы понять его высокий чудесный смысл. На протяжении истории было множество примеров, когда закон, данный Богом, людей, подходивших к нему «с открытыми глазами», совершенно и чудесно преобразовывал; достаточно указать на ветхозаветных пророков и мучеников из среды первых христиан.

Да будут путеводными вехами мне — во время моего краткого земного странствования — заповеди Твои, просит псалмопевец. Некоторые богословы видят здесь (стих 19) прозрение цели земного существования как подготовки к вечности.

Жажда справедливых решений Божиих (судов Его во всякое время), горячее, искреннее негодование псалмопевца против гордых… уклоняющихся от заповедей Господа — в стихах 20−23. Как к источнику утешения, как к «советникам» своим, обращается он к откровениям закона, данным людям в слове Божием (стих 24).

Г. Молитва (118:25−32)

Пс 118:25−32. Это — горестная жалоба на крайнюю душевную подавленность; подними меня «из праха», оживи… по слову Твоему, молит автор псалма, т. е. чудным действием силы Твоей верни мне способность жить, укрепи меня.

Свои планы и намерения псалмопевец не скрывает от Бога, он объявил Ему пути свои, и Бог услышал его. И вот наибольшее желание его, чтобы Господь, к Которому он так тянется сердцем, руководил им (стих 27, 30, 31), не дал ему ступить на путь лжи (стих 29), но «расширил» сердце его, чтобы он мог вместить в него все заповеди Господни (стих 32).

Д. О желании быть верным слову Божиему (118:33−56)

Пс 118:33−40. Продолжая молитвенное обращение к Богу, псалмопевец подчеркивает свое желание соблюдать верность слову Его. Он молит не допустить его до соблазна корыстью и суетой (стихи 36−37), он жаждет водительства Божиего во всем. Более всего боится он вызвать недовольство у Господа (страшится «поношения» Того, Чьи суды… благи (стих 39), движимы высшей правдой и справедливостью).

Пс 118:41−48. «Слово» в стихе 41, вероятно, употреблено в значении «обещания». Господь обещает милости свои и спасение тем, кто повинуются Ему. Псалмопевец, исполненный трепетного желания жить угодно Господу, вправе надеяться, что они обещаны и ему. И когда обещанное исполнится, всякий «поносящий» псалмопевца за глубокую его веру, убедится, что упование его не было ложным (стих 42). Совсем в стихе 43 лучше читать как «никогда». В стихе 45, очевидно, подразумевается ходить свободно от всякого страха. В том числе от страха перед сильными мира сего (буду говорить об откровениях Твоих пред царями; стих 46).

Пс 118:49−56. сравните стих 51 со стихом 42. Под «нечестивыми» в стихе 53 понимаются не язычники, а евреи, не соблюдавшие закон Божий.

Снова сравнивая свою земную жизнь со «странствованием» (стих 19), псалмопевец подразумевает, что при всех ее обстоятельствах уставы Божии звучали, как песни, в сердце его (стих 54). Ночью в стихе 55 надо (в этой связи) понимать в переносном смысле — как время тяжелых испытаний; псалмопевец и тогда не отступал от закона Божиего (хранил его).

Е. Послушание слову Господню (118:57−72)

Пс 118:57−64. Повторение мыслей, выраженных прежде, сердечное заверение Господа в желании соблюдать заповеди Его (стих 60). Стих 61 сравните со стихом 55. Узы духовного родства связывают псалмопевца со всеми, кто боятся Господа (Общник я; стих 63).

Пс 118:65−72. Страдание, которое попустил псалмопевцу Господь, пошло ему на благо, ибо до него он заблуждался, а теперь тверже хранит слово Его, чем прежде (стих 67 сравните со стихом 71).

Как неизменный лейтмотив звучит в этом псалме просьба к Богу «научить»: доброму разумению и ведению (знанию), уставам (повторяется неоднократно).

Ж. О надежности слова Божиего (118:73−96)

Пс 118:73−96. Господа, сотворившего его, псалмопевец снова просит о вразумлении и «научении» (стих 73). Он признает справедливость Его «судов» и наказания, ниспосланного ему, в частности (стих 75). В стихах 81−83 автор псалма возвращается к своим горестным обстоятельствам. Уповая на слово Господа, он ждет облегчения и спасения только от Него. Мех в дыму (стих 83); подразумевается мех для вина, пострадавший от мороза: он делается ломким, и от него идет как бы дым. Переводят эту фразу и как «охапка сена, охваченная дымом»; в любом случае здесь образ близящейся погибели, избавить от которой может лишь Господь.

Псалмопевец молит ускорить суд над гонителями своими: ведь они действуют, вопреки Божиему закону, которому он хранит верность (стихи 84−85, 87).

Слово Господа, которым все сотворено, утверждено на небесах. Им стоит земля, и все стоит доныне. Истина Его передается в род и род. По другим переводам: «Верность Твоя людям не пресекается из поколения в поколение» (стихи 89−91).

В стихе 96 псалмопевец говорит о совершенстве, которого способен достичь человек. Однако достичь совершенства в исполнении Божиего закона, хочет сказать он, не может никто. Ибо заповедь (закон) Господа — безмерно обширна для людей.

З. Сладки слова Господни, несущие свет, внушающие благоговение (118:97−160)

Пс 118:97−104. Для псалмопевца, который размышляет о них весь день, они — источник наивысшей мудрости, какая только доступна человеку; постоянные размышления об откровениях Божиих, углубленное проникновение в них и неизменное старание «соответствовать» им, т. е. ни в чем не отступать от слова и повелений Господа, делают псалмопевца не только мудрее врагов его, но и разумнее его учителей, более сведущим чем «старцы» (те же учителя).

«Суды» в стихе 102, вероятно, означают то, что автор псалма воспринимает как решения Господни; даже если они горьки и болезненны для него, он принимает их со смирением, извлекая из них полезный урок, понимая, что через наказание Бог «научает» его.

Пс 118:105−112. Слово Божие освещает жизненный путь псалмопевца, он клянется не отступать от него (стихи 105−106). Принимая справедливые суды Божии, он, тем не менее, просит у Господа облегчения («оживления») согласно обещанию Его верным Его. Сильно угнетен я, помоги мне, молит он (стих 107).

Фраза «Душа моя непрестанно в руке моей» (стих 109), вероятно, выражает мысль о незащищенности души (жизни) человека в мучительной земной повседневности; сам псалмопевец не может «отстоять» себя в борьбе с враждебными силами и стихиями, он «держит душу свою в руке», т. е. как бы на ладони, «обнаженную» и беззащитную перед действиями этих сил и стихий; лишь постоянное памятование о законе Бога и следование повелениям Его и откровениям вселяет надежду и веселие в сердце псалмопевца (стихи 110−111).

Пс 118:113−120. Вымыслы человеческие в стихе 113 понимаются в значении пустых человеческих домыслов. Чем горестнее обстоятельства псалмопевца, тем более ищет он помощи и поддержки не у людей, а у Бога (стихи 116−117). Откровения Божии особенно дороги ему в свете его веры в то, что «нечестивые», как шлак (изгарь; стих 119) в глазах Господних, и, в конечном счете, Он отметает их (в значении «отвергает» от лица Своего). В стихе 120 речь о благоговейном трепете псалмопевца перед нелицеприятными, исходящими из высшей справедливости «судами» (решениями относительно тех или иных конкретных обстоятельств) Господними.

Пс 118:121−136. Первая фраза в стихе 121 означает, что псалмопевец поступал по правде и справедливости, на этом основании он просит Господа защитить его от его гонителей. Милости свыше ищет он, вновь и вновь обращая внимание Господа на свое бедственное положение (стих 122−124). На его глазах закон Божий попирается, и в этом он усматривает соблазн для слабых душ: видя безнаказанность тех, кто нарушают закон, они могут усомниться в силе и обязательности его. Потому-то и призывает псалмопевец Господа действовать (стих 126).

Вновь и вновь говорит он о своей любви к повелениям, заповедям и откровениям Божиим (стих 127−130). Вновь просит у Господа утверждения в благочестии и в слове Его (стих 133) и ограждения от людского зла (стих 134). Как сильную личную боль, заставляющую его горько плакать (стих 136), воспринимает автор псалма небрежное отношение к закону со стороны каких-то своих соплеменников (сравните со стихом 126).

Пс 118:137−160. Славословие праведности Господней и восхваление откровений Его. Опять говорит псалмопевец о ревности своей по словам Господним, не дающей ему покоя, потому что враги его (ненавидящие его за его глубокую веру) забыли эти священные слова (стих 139; сравните со стихом 126, 136). Видимо, автор не занимал сколько-нибудь значительного положения в обществе (Мал я и презрен, говорит он; стих 141); возможно, им был один из благочестивых левитов, который начинал молиться и взывать к Господу еще до наступления рассвета и постоянно углублялся в слово Его (стихи 147−148).

Близка опасность, грозящая ему со стороны тех, которые далеки… от закона Божиего, сетует псалмопевец (стих 150), но тут же утешается мыслью, что и Господь, заповеди Которого свидетельствуют о высшей праведности Его и о верности тем, которые на Него уповают (заповеди Твои истина), — близок к нему (стих 151). И вот Ему, близкому своему, повторяет псалмопевец жалобы на бедствие свое, у Него просит защиты, перед Ним сокрушается из-за множества отступников от слова истины (стихи 152−160).

И. Радость о слове Божием (118:161−168)

Пс 118:161−168. В этих стихах превалирует именно мотив радости и ликования. Семикратно в стихе 164 надо понимать в значении «часто». Под «судами правды» псалмопевец, вероятно, подразумевает здесь какие-то кары, постигавшие его врагов, явления гнева Божиего, которые ощущали на себе противники истинного благочестия; настигнутые ими, они вынуждены бывали отступить, интриги их становились достоянием гласности, и в обществе наступало облегчение. За эти суды правды и прославляет Господа псалмопевец.

К. Заключительная молитва (118:169−176)

Пс 118:169−176. В Пс 118 нет конкретных указаний на обстоятельства, в которых находился автор псалма. Скорее всего, они определялись общим неблагополучием израильского общества, и более всего — неблагополучием духовным — в его дни. Возможно, отсюда образ «овцы потерянной» в стихе 176, как и чувство печали, разлитое по всему тексту псалма. Тема его может быть определена как отношение к слову Божиему; он — о мыслях и чувствах, которые пробуждаются в благочестивом еврее при чтении закона.

Да, действительность — безрадостна, но не беспросветна, ибо остаются откровения Господни — источник света, надежды на торжество правды, источник радости и силы, чтобы жить и действовать. За все это и благодарит псалмопевец Господа непрестанно. Заметим в этой связи, что в стихе 171 правильнее, вероятно, читать в настоящем времени и понимать как обещание автора псалма хвалить Господа всякий раз, когда Он наставляет его (учит) закону Своему, источнику праведности и утешения.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.