Буття 50 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Українська Біблія. Турконяк → Библейской Лиги ERV

І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, заплакав за ним і поцілував його.

Иосиф очень горевал, когда Израиль умер. Обняв отца, он плакал над ним и целовал его.

Своїм слугам-бальзамувальникам Йосиф звелів підготувати до поховання тіло свого батька, і бальзамувальники підготували до поховання тіло Ізраїля.

Он приказал своим слугам-врачам подготовить тело отца, и те, согласно обычаю египтян, по-особому набальзамировали тело Иакова для погребения.

І сповнилося йому сорок днів, тому що стільки днів триває бальзамування. А Єгипет оплакував його сімдесят днів.

Подготавливая тело по-особому, египтяне выжидали сорок дней до погребения, а потом семьдесят дней скорбели об Иакове.

Коли ж минули дні оплакування, Йосиф сказав вельможам фараона, промовляючи: Якщо я знайшов ласку перед вами, донесіть до вух фараона такі слова:

Когда же время скорби прошло, Иосиф обратился к придворным фараона и сказал: «Прошу вас, передайте фараону:

Мій батько взяв з мене клятву, кажучи: У гробниці, яку я собі викопав у Ханаанській землі, — там мене поховаєш. Тож тепер я піду й поховаю мого батька, та й повернуся.

„Когда мой отец был при смерти, я дал ему обещание, что похороню его в Ханаанской земле, в той пещере, которую он приготовил для себя. Так позволь же мне пойти похоронить моего отца, а после этого я возвращусь к тебе”».

А фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як з тебе взяв клятву.

«Сдержи своё обещание, — ответил фараон, — иди и похорони своего отца».

І Йосиф пішов поховати свого батька, і пішли з ним усі слуги фараона і вельможі його дому, і всі вельможі Єгипетського краю,

Тогда Иосиф пошёл хоронить отца, а с ним пошли все придворные фараона, все старейшины дома фараона и все старейшины Египта.

і весь дім Йосифа, і його брати, і весь дім його батька. А рідних, овець і волів позалишали в ґесемській землі.

С Иосифом пошла вся его семья, его братья и все члены семьи его отца, только дети, овцы и скот остались в земле Гесем.

І вирушили з ним також колісниці та вершники, тож утворився дуже великий табір.

Народа было очень много, там были даже воины на колесницах и всадники.

Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і оплакали його великим та дуже сильним голосінням. І Йосиф учинив семиденну жалобу за своїм батьком.

Они дошли до Горен-Гаатада к востоку от реки Иордан и там совершили по Израилю долгую погребальную службу, продолжавшуюся семь дней.

І мешканці Ханаанської землі побачили жалобу на току Атада, та й сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Через це названо те місце, що за Йорданом: Жалоба Єгипту.

Увидев погребальную службу в Горен-Гаатаде, жители Ханаанской земли сказали: «До чего же печальная служба у этих египтян!» Потому и называется то место Авел-Мизраим.

Як Яків їм заповів, так його сини йому і зробили, — там його і поховали.

Так сыновья Израиля исполнили то, что он им завещал.

Його сини перенесли його до Ханаанської землі, та й поховали його в подвійній печері, яку придбав у власність Авраам в Ефрона-хета, — печеру для гробниці, що напроти Мамре.

Они отнесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере у Махпелы, неподалеку от Мамре, на поле, купленном Авраамом у Ефрона хеттеянина. Авраам купил эту пещеру, чтобы иметь место для погребения.

І Йосиф повернувся до Єгипту, — сам, його брати і ті, хто ходив ховати його батька.

Иосиф похоронил отца и вместе со всеми, кто был с ним, возвратился в Египет.

Брати Йосифа побачили, що їхній батько помер, та й сказали: Щоби часом не пригадав нам Йосиф усього та таки не помстився [1] нам за все зло, яке ми йому заподіяли.

После смерти Иакова братья Иосифа стали опасаться, что Иосиф всё ещё разгневан на них за то, что они совершили много лет назад. «Может быть, Иосиф всё ещё ненавидит нас за то, что мы сделали», — говорили братья.

І, прийшовши до Йосифа, вони сказали: Твій батько взяв з нас клятву перед своєю смертю, кажучи:

Они послали сказать ему: «Отец перед смертью велел нам что-то передать тебе.

Так скажіть Йосифові: Прости їм злочин та їхній гріх, оскільки заподіяли тобі зло. Тож тепер прости зло Божих рабів твого батька. І Йосиф розплакався, коли вони йому це говорили.

„Скажите Иосифу, — сказал он, — что я прошу его простить братьям зло, которое они ему причинили”. И вот теперь мы просим тебя, Иосиф: прости нас, слуг Бога твоего отца, за то зло, что мы тебе причинили». Иосиф был очень опечален этим посланием и заплакал.

А вони підійшли до нього, та й сказали: Ось ми — твої раби.

Братья пришли и низко поклонились ему, сказав: «Мы — твои слуги».

Та Йосиф до них промовив: Не бійтеся, адже я — Божий.

Иосиф же ответил: «Не бойтесь меня, я не Бог!

Ви змовилися проти мене на зло, однак Бог повернув це для мене на добро, аби лиш вийшло так, як є сьогодні: щоби прогодувати численний народ.

Правда, что вы замыслили против меня зло, но Бог назначил мне доброе, по промыслу Его я послужил к сохранению жизни множества людей, как и случилось до сего дня!

І він сказав їм: Не бійтеся, я надалі годуватиму вас і ваші родини. І втішив їх, промовляючи до їхнього серця.

Так не бойтесь же, я позабочусь о вас и о ваших детях». И он успокоил их, говоря добрые слова.

І жив Йосиф у Єгипті, — він, його брати і весь дім його батька. І прожив Йосиф сто десять років.

Иосиф жил в Египте с семьёй своего отца и прожил всего 110 лет.

І побачив Йосиф Єфремових дітей аж до третього покоління. І сини Махіра, Манасіїного сина, народилися біля ніг Йосифа.

При жизни Иосифа у Ефрема родились дети и внуки, и у его сына Манассии родился сын по имени Махир. И дожил Иосиф до того времени, когда увидел детей Махира.

І сказав Йосип своїм братам, промовляючи: Я вмираю, та Бог неодмінно відвідає [2] вас і виведе вас із цієї землі в землю, яку Бог обіцяв нашим батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову.

Когда Иосиф был близок к смерти, он сказал своим братьям: «Близок час моей смерти, но я знаю, что Бог позаботится о вас и выведет вас из этой страны. Бог приведёт вас в ту землю, которую обещал дать Аврааму, Исааку и Иакову».

І Йосиф взяв із синів Ізраїля клятву, говорячи: Коли відвідає вас Бог, — а Він неодмінно відвідає, — то заберете звідси й мої кості із собою.

Затем Иосиф попросил членов своей семьи, чтобы они дали ему обещание. «Обещайте мне, — сказал Иосиф, — что возьмёте с собой мои кости, когда Бог поведёт вас из Египта в новую землю».

Йосиф помер у віці ста десяти років, і зробили йому похорон, і поклали його в труну в Єгипті.

Иосиф умер в Египте, когда ему было 110 лет, его тело набальзамировали к погребению и положили в гроб в Египетской земле.

« 49 глава 1 глава »