Буття 50 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Переклад Хоменка → Библейской Лиги ERV

Припав Йосиф на лице своєму батькові й плакав над ним та цілував його.

Иосиф очень горевал, когда Израиль умер. Обняв отца, он плакал над ним и целовал его.

Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальсамувати батька, й лікарі забальсамували Ізраїля.

Он приказал своим слугам-врачам подготовить тело отца, и те, согласно обычаю египтян, по-особому набальзамировали тело Иакова для погребения.

Сорок днів пішло на те, бо стільки днів треба було на бальсамування. Єгиптяни ж оплакували його сімдесят днів.

Подготавливая тело по-особому, египтяне выжидали сорок дней до погребения, а потом семьдесят дней скорбели об Иакове.

А як минули дні жалоби, Йосиф сказав дворові фараона: Коли я знайшов ласку в очах ваших, скажіть фараонові таке:

Когда же время скорби прошло, Иосиф обратился к придворным фараона и сказал: «Прошу вас, передайте фараону:

Батько мій заприсягнув мене словами: Ось я вмираю. В моєму гробі, що його я викопав собі в Ханаан-краю, там мене поховаєш! Отож дозволь мені піти та поховати свого батька, і я повернуся."

„Когда мой отец был при смерти, я дал ему обещание, что похороню его в Ханаанской земле, в той пещере, которую он приготовил для себя. Так позволь же мне пойти похоронить моего отца, а после этого я возвращусь к тебе”».

Фараон відповів: "Іди й поховай свого батька, так, як він тебе заприсягнув."

«Сдержи своё обещание, — ответил фараон, — иди и похорони своего отца».

І вийшов Йосиф ховати батька свого, а з ним пішли всі двірські фараона, вельможі його роду та й усі старші єгипетського краю,

Тогда Иосиф пошёл хоронить отца, а с ним пошли все придворные фараона, все старейшины дома фараона и все старейшины Египта.

і ввесь дім Йосифа та його брати з домашніми його батька; тільки своїх дітей та овець своїх і стада свої лишили вони в Гошен-землі.

С Иосифом пошла вся его семья, его братья и все члены семьи его отца, только дети, овцы и скот остались в земле Гесем.

Вийшли з ним і колісниці й вершники: був це вельми великий почет.

Народа было очень много, там были даже воины на колесницах и всадники.

Прийшли ж вони до Атад-току, що по тому боці Йордану, й ридали там вельми великим та важким риданням; і справив він по своєму батькові сімденну жалобу.

Они дошли до Горен-Гаатада к востоку от реки Иордан и там совершили по Израилю долгую погребальную службу, продолжавшуюся семь дней.

А як мешканці краю, ханааняни, бачили цю жалобу коло Атад-току, то сказали: "Тяжка це жалоба для єгиптян." Тим то й названо його ім'ям Авел-Міцраїм, що є по тому боці Йордану.

Увидев погребальную службу в Горен-Гаатаде, жители Ханаанской земли сказали: «До чего же печальная служба у этих египтян!» Потому и называется то место Авел-Мизраим.

Сини його, отже, зробили так, як він велів їм;

Так сыновья Израиля исполнили то, что он им завещал.

вони бо занесли його в Ханаан-край і поховали його в печері на полі Махпела, яку вкупі з полем купив був Авраам на власне кладовище в Ефрона, хеттита, проти Мамре.

Они отнесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере у Махпелы, неподалеку от Мамре, на поле, купленном Авраамом у Ефрона хеттеянина. Авраам купил эту пещеру, чтобы иметь место для погребения.

Після похорону батька повернувся Йосиф у Єгипет, він і його брати й усі, що ходили з ним ховати його батька.

Иосиф похоронил отца и вместе со всеми, кто был с ним, возвратился в Египет.

Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: "Ануж Йосиф зненавидить нас (тепер) та й направду відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли."

После смерти Иакова братья Иосифа стали опасаться, что Иосиф всё ещё разгневан на них за то, что они совершили много лет назад. «Может быть, Иосиф всё ещё ненавидит нас за то, что мы сделали», — говорили братья.

І послали до Йосифа сказати: "Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи:

Они послали сказать ему: «Отец перед смертью велел нам что-то передать тебе.

Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька." І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього.

„Скажите Иосифу, — сказал он, — что я прошу его простить братьям зло, которое они ему причинили”. И вот теперь мы просим тебя, Иосиф: прости нас, слуг Бога твоего отца, за то зло, что мы тебе причинили». Иосиф был очень опечален этим посланием и заплакал.

Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: "Ось ми — твої раби."

Братья пришли и низко поклонились ему, сказав: «Мы — твои слуги».

А Йосиф каже до них: "Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога?

Иосиф же ответил: «Не бойтесь меня, я не Бог!

Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям.

Правда, что вы замыслили против меня зло, но Бог назначил мне доброе, по промыслу Его я послужил к сохранению жизни множества людей, как и случилось до сего дня!

Не бійтесь, отже, я годуватиму вас і дітей ваших." І втішив їх і говорив до них зичливо.

Так не бойтесь же, я позабочусь о вас и о ваших детях». И он успокоил их, говоря добрые слова.

І пробував Йосиф у Єгипті, він і дім його батька. А жив Йосиф сто десять років.

Иосиф жил в Египте с семьёй своего отца и прожил всего 110 лет.

Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися в Йосифові прийми.

При жизни Иосифа у Ефрема родились дети и внуки, и у его сына Манассии родился сын по имени Махир. И дожил Иосиф до того времени, когда увидел детей Махира.

Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: "Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в край, що про нього клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові."

Когда Иосиф был близок к смерти, он сказал своим братьям: «Близок час моей смерти, но я знаю, что Бог позаботится о вас и выведет вас из этой страны. Бог приведёт вас в ту землю, которую обещал дать Аврааму, Исааку и Иакову».

І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: "Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості."

Затем Иосиф попросил членов своей семьи, чтобы они дали ему обещание. «Обещайте мне, — сказал Иосиф, — что возьмёте с собой мои кости, когда Бог поведёт вас из Египта в новую землю».

І помер Йосиф мавши сто десять років, а вони забальсамували його й поклали у труну в Єгипті.

Иосиф умер в Египте, когда ему было 110 лет, его тело набальзамировали к погребению и положили в гроб в Египетской земле.

« 49 глава 1 глава »