2 Тимофія 4 глава

Друге послання св. апостола до Тимофія
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

[Тому] свідчу перед Богом та Ісусом Христом, Який має судити живих і мертвих підчас Свого приходу і у Своєму Царстві.

Дык сьве́дчу перад Богам і Госпадам нашым Ісусам Хрыстом, Які будзе судзіць жывых і мёртвых у зьяўле́ньні Сваім і ў царстве Сваім:

Проповідуй Слово, утверджуй за сприятливих і несприятливих обставин, докоряй, потішай, закликай — з усякою терпеливістю і повчанням.

прапаведуй слова, настаівай у час і ня ў час, дакарай, пагражай, малі з усе́нькай доўгацярплівасьцяй і навучаньнем,

Бо настане час, коли не слухатимуть здорового вчення, а виберуть собі вчителів за своїми пожадливостями, щоб лестили слух,

бо будзе час, калі здаровае навукі прымаць ня будуць, але водле свайго пажаданьня будуць выбіраць сабе́ вучыцялёў, ла́шчаныя па слыху,

аби відвернути вуха від істини та схилитися до небилиць.

і ад праўды слых адве́рнуць, і зьве́рнуцца да казак.

Ти ж будь тверезий в усьому, терпи злидні, виконуй діло благовісника, звершуй своє служіння.

Але ты будзь чуйны ў-ва ўсім, цярпі і гора, рабі дзе́ла дабраве́шчаньня, служэньне твае́ выпаўняй.

Адже я вже стаю жертвою, і настає час мого відходу.

Бо мяне́ ўжо на жэртву прыгатавалі, і час майго адыходу настаў.

Я звершив добрий подвиг, свій біг закінчив, віру зберіг.

Бароўся я добрай барацьбой, бе́г закончыў, ве́ру захаваў;

А тепер приготовлено мені вінець праведності, який того дня дасть мені Господь, справедливий Суддя, і не лише мені, а й усім, хто полюбив Його прихід.

наастатак гатовіцца мне́ вянок праўды, які дасьць мне́ Госпад, праведны Судзьдзя, у гэны дзе́нь; і ня толькі мне́, але і ўсім, што зьяўленьне Яго палюбілі.

Постарайся незабаром прибути до мене.

Пастарайся хутка прыйсьці да мяне́.

Адже Димас, полюбивши нинішній вік, мене покинув, — він подався до Солуня, Крискент — до Галатії, а Тит — до Далматії.

Бо Дымас пакінуў мяне́, палюбіўшы цяпе́рашні ве́к, дый пайшоў у Фесалоніку; Крыске́нт — у Галятыю; Ціт — у Дальматыю; адзін Лукаш са мною.

Зі мною лише Лука. Візьми Марка, приведи із собою, бо він мені дуже потрібний для служіння.

Марка, узяўшы, прывядзі з сабою, бо ён мне́ патрэбны для служэньня,

Тихика ж я послав в Ефес.

Тыхіка-ж я паслаў у Эфэс.

Ідучи, принеси плаща, якого я залишив у Троаді в Карпа, і книги, особливо пергаментні.

Плашч, што пакінуў я ў Троадзе у Карпы, ідучы, прынясі, дый кнігі, асабліва скураныя.

Олександр, коваль, накоїв мені багато лиха; [нехай] Господь віддасть йому за його вчинками.

Аляксандра, ме́днік, шмат зрабіў мне́ благога. Няхай дасьць яму Госпад водле ўчынкаў Яго!

Остерігайся його й ти, бо надто противиться нашим словам!

Сьцеражыся яго і ты, бо ён ве́льмі працівіцца нашым словам.

При моїй першій обороні нікого не було зі мною, але всі мене покинули. Хай не буде їм це зараховано.

Пры першым маім адказе нікога ня было са мною, але ўсе́ мяне́ пакінулі. Няхай ня будзе ім палічана!

А Господь став при мені й підкріпив мене, аби через мене сповнилася проповідь: щоб усі язичники почули, і я був визволений з пащі лева.

Госпад жа стануў перада мною і ўмацаваў мяне́, каб пропаведзь праз мяне́ забясьпе́чана была, ды каб і пачулі яе́ ўсе́ пагане; і я вызваліўся з ільвінае ляпы.

[І] Господь визволить мене від усякого лихого діла і спасе для Свого Небесного Царства. Йому слава навіки-віків. Амінь [1].

І вызваліць мяне́ Госпад ад усякага ліхога дзе́ла і спасе́ для Свайго Нябе́снага Царства. Яму слава на ве́кі вякоў. Амін.

Привітай Прискилу й Акилу та дім Онисифора.

Прывітай Прыскіллу і Акілу і дом Анісіфараў.

Ераст залишився в Коринті, а Трохима я зоставив хворим у Мілеті.

Эраст астаўся ў Карыньце; Трахіма-ж я пакінуў хворага ў Міле́це.

Постарайся прийти до зими. Вітають тебе Евул, Пуд, Лін, Клавдія і всі брати.

Пастарайся прыйсьці да зімы. Вітаюць цябе́ Яўвул і Пуд, і Лін, і Кляўдыя, і ўсе́ браты.

Господь [Ісус Христос] — з твоїм духом! Благодать — з вами! [Амінь].

Госпад Ісус Хрыстос з духам тваім. Ласка з вамі. Амін.

Примечания:

Пераклад Л. Дзекуць-Малея

Другое да Цімахвея, першага рукапакладзенага япіскапа Эфэскае царквы, пісанае з Рыму, калі паўторна стануў Паўла перад кесарам Нэронам.

« 3 глава 1 глава »