Откровение 18 глава

Откровение святого Иоанна Богослова
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

После этого я увидел другого ангела, сходящего с неба, и имеющего власть великую; и земля была освещена славой его.

Потім побачив я іншого Ангела, який спускався з Небес. І була у нього велика сила, а земля освітилася Славою його.

И он воззвал сильным голосом, говоря: пал, пал Вавилон великий, блудница, и сделался жилищем бесов и убежищем всякого духа нечистого и убежищем всякой нечистой и ненавистной птицы,

Він вигукнув могутнім голосом: «Упав! Упав великий Вавилон,[31] розпусниця велика! Стала вона притулком демонів, оселею всіляких злих духів, нечистих птахів і огидних тварин.

потому что от вина ярости блуда её напились все народы, и цари земные впали с нею в блуд, и купцы земные разбогатели от силы роскоши её.

Бо напоїла всі народи вином Божої люті за її розпусту. Царі земні чинили з нею перелюб, а купці всього світу багатіли з великої розкоші її».

И я услышал другой голос с неба, говорящий: выйдите из неё, народ Мой, чтобы не быть вам соучастниками в грехах её, и чтобы не подвергнуться язвам её,

Тоді я почув інший голос, що линув з Небес. І мовив він: «Народе мій, виходь із міста цього, аби не бути співучасником її гріхів, та не постраждати від того жахливого покарання, яке буде наслане на неї.

потому что дошли её грехи до неба, и вспомнил Бог неправды её.

Бо неба досягли гріхи її, та Бог не забув усі її гріховні вчинки.

Воздайте ей, как и она воздала, и вдвое воздайте по делам её. В чаше, в которой она растворила вино, растворите ей вдвойне.

Відплатіть їй, розпусниці, за те, як вона зазвичай поводилася з вами, відплатіть їй вдвічі за те, що вона наробила. І келих вина приготуйте їй, міцнішого удвоє, аніж був той, що готувала вона вам.

Сколько она славила себя и роскошествовала, столько воздайте ей мучением и скорбью, потому что в сердце своем она говорит: «сижу царицей, и я не вдова, и скорби не увижу».

Дайте їй стільки страждань і горя, скільки мала вона слави й розкоші. Вона ж сама собі говорить: „Сиджу собі царицею. Я не вдова і горя я не знатиму ніколи”.

Поэтому в один день придут язвы её, смерть и скорбь и голод, и будет она сожжена огнем, потому что силен Господь Бог, осудивший её.

За все те в день один впадуть на неї біди: смерть, горе й голод. Вона горітиме у вогні, тому що Господь Бог, засудивший її — могутній».

И будут плакать и бить себя над нею в грудь цари земные, впавшие с нею в блуд и роскошь, когда будут смотреть на дым пожара её,

Земні царі, які з нею чинили розпусту й розкошували, будуть плакати й ридати за нею, як побачать дим від її пожежі.

стоя поодаль из-за страха мучения её, и говоря: «горе, горе, город великий, Вавилон, город крепкий! ибо в один час пришел суд твой».

Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони: «Горе, горе тобі, о велике місто! Могутнє місто Вавилон! Зненацька впала на тебе кара».

И купцы земные плачут и скорбят о ней, потому что товаров их никто больше не покупает:

Купці всього світу теж заплачуть і затужать за цією блудницею, бо ніхто не купуватиме більше їхніх товарів:

товаров золотых и серебряных, и камней драгоценных, и жемчуга, и виссона, и пурпура, и шелка, и багряницы, и всякого благовонного дерева, и всяких изделий из слоновой кости, и всяких изделий из самого дорогого дерева, и меди, и железа, и мрамора,

ні золота, ні срібла, ні коштовного каміння, ані перлів, ні лляного, пурпурового, шовкового й багряного вбрання, ні всіх видів пахучого дерева, ні всіляких виробів із слонової кістки, ні дорогої деревини, ні бронзи, ні заліза, ані мармуру,

и корицы, и благовоний, и фимиама, и мира, и ладана, и вина, и елея, и крупчатки, и пшеницы, и скота, и овец, и коней, и колесниц, и рабов, притом и душ человеческих.

ні кориці, ні бальзаму, ні пахощів, ні мирру, ні вина, ні олії, ні доброго борошна і пшениці, ні худоби, ні овець, ні коней і возів, ані рабів чи людських душ! Вони голосно плакатимуть, кажучи:

«И зрелых плодов, которых вожделеет твоя душа, не стало у тебя, и всё тучное и блистательное пропало для тебя, и его больше не найдут».

«Вавилоне! Усе, чого ти прагнула, пропало. Вся розкіш і пишнота втрачені й ніколи не повернуться знов».

Торговавшие этим купцы, обогатившиеся от неё, будут стоять поодаль из-за страха мучения её с плачем и скорбью,

Купці, які розбагатіли торгівлею в тому місті, триматимуться осторонь, нажахані стражданнями Вавилона. І будуть вони голосити, сумувати й казатимуть:

говоря: «горе, горе, город великий, облеченный в виссон и пурпур и багряное, и украшенный золотом и драгоценными камнями и жемчугом,

«Горе, горе великому місту-розпусниці! Була вона вбрана в тонке полотно, багряницю й порфіру. І прикраси на ній були із золота, коштовного каміння та перлів.

потому что в один час обратилось в ничто такое богатство». И всякий кормчий и всякий мореплаватель и моряки и все те, кто живут от моря, стали поодаль

І все багатство це загинуло водночас!» Всі керманичі і всі, хто плаває морем, і всі моряки, і всі ті, хто з моря живе, — усі трималися осторонь.

и начали кричать, смотря на дым пожара её, и говоря: какой город подобен городу великому!

Вони бачили дим її полум’я і вигукували: «Яке місто може з цим великим містом зрівнятися?«

И они посыпали пылью головы свои и кричали с плачем и скорбью, говоря: горе, горе, город великий, драгоценностями которого обогатились все, имеющие корабли на море; ибо в один час он обратился в ничто.

Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували: «Горе, горе великому місту, великій розпусниці! Всі, хто мав кораблі на морі, збагатилися завдяки її багатству, але загинула вона водночас!

Веселись о ней небо, и святые, и апостолы и пророки, потому что судил Бог взыскать за вас с неё.

Радійте, о Небеса! Втішайтеся апостоли, пророки і всі святі люди Божі! Бо вчинив Бог суд над нею за все, що вона вам зробила!»

И один сильный ангел взял великий камень, словно мельничный, и поверг в море, говоря: с такой силой повержен будет Вавилон, великий город, и уже не будет найден.

Тоді могутній Ангел підняв камінь завбільшки з жорно й кинув його в море зі словами: «Так саме і велике місто Вавилон буде безжалісно скинуте, і вже ніхто його не побачить. Ніколи більше не повстане воно.

И голоса играющих на гуслях, и певцов, и свирельщиков и трубачей уже не услышат в тебе, и никакого ремесленника какого бы то ни было ремесла уже не найдут в тебе, и шума от жерновов уже не услышат в тебе,

Ніколи там більше не гратимуть кіфари, не лунатимуть голоси співаків, сопілок і сурм! Ніколи не побачите там ніякого ремісника, і не почуєте звуків жорна.

и свет светильника уже не будет светить в тебе, и голоса жениха и невесты уже не услышат в тебе, потому что купцы твои были вельможами земли, потому что волшебством твоим были обмануты все народы.

Ніколи не засвітиться свічник. Й ніхто ніколи не почує сміху молодят. Купці твої були сильними світу цього. І всі народи були обдурені твоїм чаклунством.

И в нём была найдена кровь пророков и святых и всех убитых на земле.

Ти, Вавилоне, повинна у смерті пророків, а також святих людей Божих і всіх, хто був убитий на землі».

« 17 глава 19 глава »