«Сын человеческий, пой эту печальную песнь о фараоне, царе Египта, скажи ему: „Ты считал себя львом молодым, гордо шествующим между народами, но на самом деле ты подобен дракону, живущему в озёрах. Ты фыркаешь своими ноздрями, своими ногами воду мутишь, возбуждаешь реки Египта”».
сыне чалавечы! узьнясі плач па фараоне, цары Егіпецкім, і скажы яму: ты, як малады леў сярод народаў і як пачварына ў морах, кідаешся ў рэках тваіх і каламуціш нагамі тваімі воды, і топчаш патокі іх.