2 Corinthians 1 глава

2 Corinthians
New Living Translation → Переклад Куліша та Пулюя

This letter is from Paul, chosen by the will of God to be an apostle of Christ Jesus, and from our brother Timothy. I am writing to God’s church in Corinth and to all of his holy people throughout Greece.a

Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:

May God our Father and the Lord Jesus Christ give you grace and peace.

Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

All praise to God, the Father of our Lord Jesus Christ. God is our merciful Father and the source of all comfort.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,

He comforts us in all our troubles so that we can comfort others. When they are troubled, we will be able to give them the same comfort God has given us.

що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.

For the more we suffer for Christ, the more God will shower us with his comfort through Christ.

Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.

Even when we are weighed down with troubles, it is for your comfort and salvation! For when we ourselves are comforted, we will certainly comfort you. Then you can patiently endure the same things we suffer.

Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.

We are confident that as you share in our sufferings, you will also share in the comfort God gives us.

І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.

We think you ought to know, dear brothers and sisters,b about the trouble we went through in the province of Asia. We were crushed and overwhelmed beyond our ability to endure, and we thought we would never live through it.

Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.

In fact, we expected to die. But as a result, we stopped relying on ourselves and learned to rely only on God, who raises the dead.

Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,

And he did rescue us from mortal danger, and he will rescue us again. We have placed our confidence in him, and he will continue to rescue us.

котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,

And you are helping us by praying for us. Then many people will give thanks because God has graciously answered so many prayers for our safety.

за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.

We can say with confidence and a clear conscience that we have lived with a God-given holinessc and sincerity in all our dealings. We have depended on God’s grace, not on our own human wisdom. That is how we have conducted ourselves before the world, and especially toward you.

Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.

Our letters have been straightforward, and there is nothing written between the lines and nothing you can’t understand. I hope someday you will fully understand us,

Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,

even if you don’t understand us now. Then on the day when the Lord Jesusd returns, you will be proud of us in the same way we are proud of you.

як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.

Since I was so sure of your understanding and trust, I wanted to give you a double blessing by visiting you twice —

І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,

first on my way to Macedonia and again when I returned from Macedonia.e Then you could send me on my way to Judea.

а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.

You may be asking why I changed my plan. Do you think I make my plans carelessly? Do you think I am like people of the world who say “Yes” when they really mean “No”?

Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так — так, то, нї — нї.

As surely as God is faithful, our word to you does not waver between “Yes” and “No.”

Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".

For Jesus Christ, the Son of God, does not waver between “Yes” and “No.” He is the one whom Silas,f Timothy, and I preached to you, and as God’s ultimate “Yes,” he always does what he says.

Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".

For all of God’s promises have been fulfilled in Christ with a resounding “Yes!” And through Christ, our “Amen” (which means “Yes”) ascends to God for his glory.

Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.

It is God who enables us, along with you, to stand firm for Christ. He has commissioned us,

Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас — Бог,

and he has identified us as his own by placing the Holy Spirit in our hearts as the first installment that guarantees everything he has promised us.

Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.

Now I call upon God as my witness that I am telling the truth. The reason I didn’t return to Corinth was to spare you from a severe rebuke.

Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.

But that does not mean we want to dominate you by telling you how to put your faith into practice. We want to work together with you so you will be full of joy, for it is by your own faith that you stand firm.

Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.

« 16 глава 2 глава »