1 Царств 30 глава

Первая книга Царств
Новый русский перевод → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Давид и его люди добрались до Циклага на третий день. Амаликитяне совершили набег на Негев и на Циклаг. Они напали на Циклаг, сожгли его
 
І было, як прышоў Давід а людзі ягоныя да Цыклаґу на трэйці дзень, што Амалічане напалі на паўдня а на Цыклаґ, і паразілі Цыклаґ, і спалілі яго цяплом,

и взяли в плен женщин и всех[108], кто там был, от мала до велика. Они не убили никого из них, но увели их с собой.
 
І ўзялі ў палон жанкі, што ў ім, ад малое аж да вялікае; не забілі ні воднае людзіны, але павялі і пайшлі сваёю дарогаю.

Когда Давид и его люди пришли в Циклаг, они увидели, что он уничтожен огнем, а их жены, сыновья и дочери взяты в плен.
 
І прышоў Давід а людзі ягоныя да места, і вось, яно спалена цяплом, а жонкі іхныя а сыны іхныя а дачкі іхныя ўзятыя ў палон.

Давид и его люди громко плакали до тех пор, пока у них не осталось сил плакать.
 
І загаласіў Давід а люд, былы зь ім, і плакалі, пакуль ня стала ў іх сілы плакаць.

В плен были взяты и обе жены Давида — Ахиноамь из Изрееля и Авигайль, вдова Навала из Кармила.
 
І абедзьве жонкі Давідавы былі ўзятыя ў палон, Агіноама Ізрэелянка а Авіґаіла, жонка Навалова, Кармілянка.

Давид был в большой тревоге, потому что народ сговаривался побить его камнями; каждый горевал по своим детям. Но Давид укрепился в Господе, своем Боге.
 
Давіду была вялікая немарасьць, бо гукаў люд, каб укаменаваць яго, бо быў гаркі душою ўвесь люд, кажны па сынох сваіх а дачках сваіх. Але Давід пасіліўся надзеяю на СПАДАРА, Бога свайго,

Давид сказал священнику Авиатару, сыну Ахимелеха: — Принеси мне эфод. Авиатар принес,
 
І сказаў Давід Авафару сьвятару Агімелешанку: «Дабліж, калі ласка, імне наплечнік». І дабліжыў Авафар наплечнік Давіду.

и Давид спросил Господа: — Гнаться ли мне за этим войском? Догоню ли я их? — Гонись за ними, — ответил Он. — Ты непременно догонишь и освободишь их.
 
І папытаўся Давід у СПАДАРА, кажучы: «Ці гнацца імне за гэным аддзелам, і ці дажану я іх?» І сказана яму: «Жаніся, напэўна дажанеш і адыймеш».

Давид и с ним шестьсот человек пришли к реке Бесор, где некоторые остановились,
 
І пайшоў Давід сам а шасьцьсот мужоў, былых ізь ім; і прышлі да цур’я Весор, а засталыя адзяржаліся там.

потому что двести человек были слишком утомлены, чтобы перебраться через реку. Но Давид и четыреста человек продолжили погоню.
 
І гнаўся Давід сам а чатырыста чалавекаў; дзьвесьце ж чалавекаў адзяржаліся, бо, прыстаўшы, не маглі перайсьці цур’я Весорскага.

Они встретили в поле одного египтянина и привели его к Давиду. Они дали ему хлеба и напоили его водой;
 
І знайшлі Егіпцяніна ў полю, і ўзялі яго да Давіда, і далі яму хлеба, і ён еў, і далі напіцца вады.

ещё они дали ему инжир и две связки изюма. Он поел, и к нему вернулись силы, потому что он не ел хлеба и не пил воды три дня и три ночи.
 
І далі яму часьць вязанкі фіґаў і два зьвязкі разынак, і ён еў і пасіліўся; бо ён ня еў хлеба й ня піў вады тры дні й тры ночы.

Давид спросил его: — Чей ты и откуда пришёл? Он ответил: — Я египтянин, раб одного амаликитянина. Мой господин оставил меня, когда я заболел три дня назад.
 
І сказаў яму Давід: «Чый ты й скуль ты?» І сказаў ён: «Я — дзяцюк Егіпцянін, слуга аднаго Амалічаніна, і кінуў мяне пан мой, бо ўжо трэйці дзень, як я захварэў.

Мы совершили набег на Негев керетитов, на земли Иуды и на Негев Халева. Ещё мы сожгли Циклаг.
 
Мы напалі на паўднявую часьць Керэты, і на зямлю Юдзіну, і на паўднявую часьць Калева, а Цыклаґ спалілі цяплом».

Давид спросил его: — Ты можешь провести меня к этому войску? Он ответил: — Поклянись мне Богом, что не убьешь меня и не вернешь моему господину, и я проведу тебя к ним.
 
І сказаў яму Давід: «Ці зьвядзеш ты мяне да гэнага аддзелу?» І сказаў ён: «Прысягні імне Богам, што не заб’еш мяне і не перадасі мяне ў руку пана майго, і я зьвяду цябе да гэнага аддзелу».

Когда он привел его, амаликитяне, рассеявшись по всей округе, ели, пили и праздновали, потому что в земле филистимлян и в земле Иудеи они взяли огромную добычу.
 
І ён зьвёў яго, і вось, распастрыўшыся па ўсім тым краю, ядуць а п’юць а вяселяцца з усёга вялікага здабытку, каторы яны ўзялі ізь зямлі Пілісцкае а ізь зямлі Юдэйскае.

Давид сражался с ними с сумерек до вечера следующего дня, и никто из них не скрылся, кроме четырехсот юношей, которые сели на верблюдов и бежали.
 
І біў іх Давід ад сутанку аж да вечара назаўтрае, і ніхто зь іх не ўратаваўся, апрача чатырыста маладзёнкаў, што селі конна на вярблюды й уцяклі.

Давид вернул всё, что забрали амаликитяне, и освободил двух своих жен.
 
І ўратаваў Давід усе, што ўзялі Амалічане, і абедзьве жонкі свае ўратаваў Давід.

Ничего не пропало: ни малого, ни большого, ни сыновей, ни дочерей, ни добычи — ничего из того, что было отнято. Давид вернул всё.
 
І ня зьгінула ў іх нічагусінькі ад малога аж да вялікага, ані із сыноў, ані з дачок, ані із здабытку, ані з усёга, што ўзялі ў іх, — усе зьвярнуў Давід.

Он забрал все отары и стада, и его люди гнали их впереди остального скота, говоря: — Это добыча Давида.
 
І ўзяў Давід увесь драбны статак, а рагаты статак ён вёў перад іншаю свойскаю жывёлаю, і гукалі: «Гэта — здабытак Давідаў».

Давид пришёл к тем двум сотням человек, которые были слишком утомлены, чтобы идти за ним, и которых оставили у реки Бесор. Они вышли навстречу Давиду и людям, бывшим с ним. Когда Давид приблизился к этим людям, он приветствовал их.
 
І прышоў Давід да тых дзьвесьце чалавекаў, што засталіся, ідучы за Давідам, і ён пакінуў іх ля цур’я Весорскага; і вышлі яны наўпярэймы Давіду й наўпярэймы людзём, былым ізь ім. І дабліжыўся Давід да гэтых людзёў, і прывеціў іх.

Но все злые и недостойные люди, из тех, кто пошел за Давидом, говорили: — Они не выходили с нами, и мы не будем делиться с ними добычей, которую отвоевали. Каждый может взять только свою жену и детей и идти.
 
І адказаў кажны благі чалавек і Велялы зь людзёў, што хадзілі з Давідам, і казалі: «За тое, што яны не хадзілі з імною, я ня дам ім із здабытку, каторы мы ўратавалі, адно хай кажны возьме сваю жонку а дзеці, і павядуць іх, і пойдуць».

Давид ответил: — Нет, братья мои, не распоряжайтесь так тем, что дал нам Господь. Он защитил нас и отдал в наши руки войско, которое выступило против нас.
 
І сказаў Давід: «Не рабіце гэтак, браты мае, просьле тога, як СПАДАР даў нам гэта, і захаваў нас, і аддаў у рукі нашы аддзел, што прыходзіў на нас.

Кто станет слушать вас в этом деле? Доля человека, который остался с обозом, должна быть такой же, как доля того, кто ходил сражаться. Разделить нужно всем поровну.
 
І хто паслухае вас у гэтай справе? бо якая часьць тым, што зыходзілі на вайну, такая часьць мае быць і тым, што сядзелі ля рэчаў: на ўсіх мае быць падзелена».

С того дня и впредь Давид сделал это установлением и правилом в Израиле; оно действует и до сегодняшнего дня.
 
Гэтак было адгэнуль і пасьлей; і прыняў ён гэта ў права а ў вуставу Ізраелю аж дагэтуль.

Когда Давид пришёл в Циклаг, он послал часть добычи старейшинам Иудеи, которые были его друзьями, говоря: — Вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господа.
 
І прышоў Давід да Цыклаґу, і паслаў із здабытку старцом Юдзіным, прыяцелям сваім, кажучы: «Гэта вам дабраславенства із здабытку ў варагоў СПАДАРОВЫХ», —

Он послал её тем, кто были в Вефиле, Рамоте Негевском, Иаттире,
 
Тым, што ў Бэт-Элю, і тым, што ў паўднявым Рамофе, і тым, што ў Яфіру,

Ароере, Сифмоте, Эштемоа,
 
І Тым, што ўв Ароіру, і тым, што ў Шыфмофе, і тым, што ў Ештэмоа,

Рахале, в городах иерахмеилитов и кенеев,
 
І тым, што ў Рахале а ў местах Ерагмеельскіх а ў местах Кінскіх,

в Хорме, Бор-Ашане, Атахе,
 
І тым, што ў Горме, і тым, што ў Вор-Ашане, і тым, што ўв Атасе,

Хевроне и во всех местах, где скитались Давид и его люди.
 
І тым, што ў Гэўроне а ў вусіх месцах, ідзе хадзіў Давід сам а людзі ягоныя.

Примечания:

 
Новый русский перевод
2 [108] — Это слово есть в одном из древн. переводов; в евр. тексте его нет.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.