1 Царств 30 глава

Первая книга Царств
Новый русский перевод → Переклад Огієнка

Давид и его люди добрались до Циклага на третий день. Амаликитяне совершили набег на Негев и на Циклаг. Они напали на Циклаг, сожгли его

І сталося, коли Давид та люди його йшли до Цікла́ґу, третього дня, то амалики́тяни вдерлися до пі́вдня та до Ціклаґу, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем.

и взяли в плен женщин и всех[108], кто там был, от мала до велика. Они не убили никого из них, но увели их с собой.

І позабирали вони до неволі жіно́к, що були в ньому, від мало́го аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.

Когда Давид и его люди пришли в Циклаг, они увидели, что он уничтожен огнем, а их жены, сыновья и дочери взяты в плен.

І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спа́лене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні до́чки — забрані в неволю.

Давид и его люди громко плакали до тех пор, пока у них не осталось сил плакать.

І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.

В плен были взяты и обе жены Давида — Ахиноамь из Изрееля и Авигайль, вдова Навала из Кармила.

І були взяті до неволі оби́дві Давидові жінки́: їзреелі́тка Ахіноам та Авіґаїл, коли́шня жінка кармелітянина Навала.

Давид был в большой тревоге, потому что народ сговаривался побить его камнями; каждый горевал по своим детям. Но Давид укрепился в Господе, своем Боге.

І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочо́к своїх. Та Давид зміцни́вся Господом, Богом, своїм.

Давид сказал священнику Авиатару, сыну Ахимелеха: — Принеси мне эфод. Авиатар принес,

І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімеле́хового сина: „Принеси до мене ефо́да!“ І Евіята́р приніс ефода до Давида.

и Давид спросил Господа: — Гнаться ли мне за этим войском? Догоню ли я их? — Гонись за ними, — ответил Он. — Ты непременно догонишь и освободишь их.

І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“.

Давид и с ним шестьсот человек пришли к реке Бесор, где некоторые остановились,

І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.

потому что двести человек были слишком утомлены, чтобы перебраться через реку. Но Давид и четыреста человек продолжили погоню.

І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спини́лися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.

Они встретили в поле одного египтянина и привели его к Давиду. Они дали ему хлеба и напоили его водой;

І знайшли вони в полі єги́птянина, і привели́ його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.

ещё они дали ему инжир и две связки изюма. Он поел, и к нему вернулись силы, потому что он не ел хлеба и не пил воды три дня и три ночи.

І дали́ йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзи́нок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

Давид спросил его: — Чей ты и откуда пришёл? Он ответил: — Я египтянин, раб одного амаликитянина. Мой господин оставил меня, когда я заболел три дня назад.

І запитав його Давид: „Чий ти та звідкіля́ ти?“ А той відказав: „Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворі́в три дні тому.

Мы совершили набег на Негев керетитов, на земли Иуды и на Негев Халева. Ещё мы сожгли Циклаг.

Ми були вдерлися на пі́вдень керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем“.

Давид спросил его: — Ты можешь провести меня к этому войску? Он ответил: — Поклянись мне Богом, что не убьешь меня и не вернешь моему господину, и я проведу тебя к ним.

I сказав йому Давид: „Чи не заведеш мене до тієї орди?“ А той відповів: „Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не ви́даси мене в руку мого пана, то спрова́джу тебе до тієї орди“.

Когда он привел его, амаликитяне, рассеявшись по всей округе, ели, пили и праздновали, потому что в земле филистимлян и в земле Иудеи они взяли огромную добычу.

І він спрова́див його, аж ось — вони розпоро́шені по пове́рхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з при́воду всієї тієї великої здо́бичі, що вони набрали з филистимського кра́ю та з Кра́ю Юдиного.

Давид сражался с ними с сумерек до вечера следующего дня, и никто из них не скрылся, кроме четырехсот юношей, которые сели на верблюдов и бежали.

І бив їх Давид від ранку аж до вечора насту́пного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсіда́ли на верблю́дів, і повтіка́ли.

Давид вернул всё, что забрали амаликитяне, и освободил двух своих жен.

І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І оби́дві свої жі́нки Давид урятував.

Ничего не пропало: ни малого, ни большого, ни сыновей, ни дочерей, ни добычи — ничего из того, что было отнято. Давид вернул всё.

І не пропало їм нічого: усе, від мало́го й аж до великого, і аж до синів та дочо́к, і від здо́бичі, і аж до всьо́го, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид!

Он забрал все отары и стада, и его люди гнали их впереди остального скота, говоря: — Это добыча Давида.

І взяв Давид усю худобу дрібну́ та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: „Це Давидова здо́бич!“

Давид пришёл к тем двум сотням человек, которые были слишком утомлены, чтобы идти за ним, и которых оставили у реки Бесор. Они вышли навстречу Давиду и людям, бывшим с ним. Когда Давид приблизился к этим людям, он приветствовал их.

Пото́му прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі́, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесо́р, а вони повихо́дили назу́стріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.

Но все злые и недостойные люди, из тех, кто пошел за Давидом, говорили: — Они не выходили с нами, и мы не будем делиться с ними добычей, которую отвоевали. Каждый может взять только свою жену и детей и идти.

І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходи́ли з Давидом, та й сказали: „Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здо́бичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!“

Давид ответил: — Нет, братья мои, не распоряжайтесь так тем, что дал нам Господь. Он защитил нас и отдал в наши руки войско, которое выступило против нас.

А Давид сказав: „Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Госпо́дь, і пильнував нас, і дав орду́, що йшла на нас, у нашу руку.

Кто станет слушать вас в этом деле? Доля человека, который остался с обозом, должна быть такой же, как доля того, кто ходил сражаться. Разделить нужно всем поровну.

А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бо́ю, то така частина й того, хто сидів при ре́чах, — рівно поділять“.

С того дня и впредь Давид сделал это установлением и правилом в Израиле; оно действует и до сегодняшнего дня.

І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за зви́чай для Ізраїля, і він існу́є аж до цього дня.

Когда Давид пришёл в Циклаг, он послал часть добычи старейшинам Иудеи, которые были его друзьями, говоря: — Вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господа.

І прийшов Давид до Цікла́ґу, і послав зо здо́бичі Юдиним старши́м, при́ятелям своїм, говорячи: „Оце вам подарок зо здо́бичі Господніх ворогі́в“, —

Он послал её тем, кто были в Вефиле, Рамоте Негевском, Иаттире,

тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамо́ті півде́ннім, і тим, що в Яттері,

Ароере, Сифмоте, Эштемоа,

і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

Рахале, в городах иерахмеилитов и кенеев,

і тим, що в Рахалі, і тим, що в міста́х Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кене́янина,

в Хорме, Бор-Ашане, Атахе,

і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

Хевроне и во всех местах, где скитались Давид и его люди.

і тим, що в Хевро́ні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

Примечания:

Новый русский перевод

2 [108] — Это слово есть в одном из древн. переводов; в евр. тексте его нет.

« 29 глава 31 глава »