2 Царств 14 глава

Вторая книга Царств
Синодальный перевод → Пераклад Васіля Сёмухі

 
 

И заметил Иоав, сын Саруи, что сердце царя обратилось к Авессалому.
 
І заўважыў Ёаў, сын Саруі, што сэрца цара павярнулася да Авэсалома.

И послал Иоав в Фекою, и взял оттуда умную женщину и сказал ей: притворись плачущею и надень печальную одежду, и не мажься елеем, и представься женщиною, много дней плакавшею по умершем;
 
І паслаў Ёаў у Тэкою, і ўзяў адтуль разумную жанчыну, і сказаў ёй: прыкінься, быццам плачаш, і апрані жалобную вопратку, і ня мажся алеем, і назавіся жанчынаю, якая шмат дзён плакала па памерлым;

и пойди к царю и скажи ему так и так. И вложил Иоав в уста её, что сказать.
 
і йдзі да цара і скажы яму так і так. І ўклаў Ёаў у вусны яе, што сказаць.

И вошла женщина Фекоитянка к царю и пала лицом своим на землю, и поклонилась и сказала: помоги, царь!
 
І ўвайшла жанчына Тэкаіцянка да цара і ўпала тварам сваім на зямлю, і пакланілася і сказала: памажы, цару!

И сказал ей царь: что тебе? И сказала она: я вдова, муж мой умер;
 
І сказаў ёй цар: што табе? І сказала яна: я ўдава, муж мой памёр;

и у рабы твоей было два сына; они поссорились в поле, и некому было разнять их, и поразил один другого и умертвил его.
 
і ў рабы тваёй было два сыны; яны пасварыліся ў полі, і ня было каму разьвесьці іх, і пабіў адзін другога і забіў яго.

И вот, восстало всё родство на рабу твою, и говорят: «отдай убийцу брата своего; мы убьём его за душу брата его, которую он погубил, и истребим даже наследника». И так они погасят остальную искру мою, чтобы не оставить мужу моему имени и потомства на лице земли.
 
І вось, паўстала ўся радня на рабу тваю, і кажуць: аддай забойцу брата свайго; і мы заб’ем яго за душу брата ягонага, якую ён загубіў, і зьнішчым нават спадчыньніка. І так яны патушаць астатнюю іскру маю, каб не пакінуць мужу майму імя і нашчадкаў на ўлоньні зямлі.

И сказал царь женщине: иди спокойно домой, я дам приказание о тебе.
 
І сказаў цар жанчыне: ідзі спакойна дамоў, я дам загад пра цябе.

Но женщина Фекоитянка сказала царю: на мне, господин мой, царь, да будет вина и на доме отца моего, царь же и престол его неповинен.
 
Але жанчына Тэкаіцянка сказала цару: на мне, гаспадару мой цар, хай будзе віна і на доме бацькі майго, а цар і трон ягоны невінаваты.

И сказал царь: того, кто будет против тебя, приведи ко мне, и он более не тронет тебя.
 
І сказаў цар: таго, хто будзе супроць цябе, прывядзі да мяне, і ён больш не чапацьме цябе.

Она сказала: помяни, царь, Господа, Бога твоего, чтобы не умножились мстители за кровь и не погубили сына моего. И сказал царь: жив Господь! не падёт и волос сына твоего на землю.
 
Яна сказала: спамяні, цару, Госпада Бога твайго, каб не памножыліся помсьнікі за кроў і не загубілі сына майго. І сказаў цар: жывы Гасподзь! не ўпадзе і волас з сына твайго на зямлю.

И сказала женщина: позволь рабе твоей сказать ещё слово господину моему, царю.
 
І сказала жанчына: дазволь рабе тваёй сказаць яшчэ слова гаспадару майму цару.

Он сказал: говори. И сказала женщина: почему ты так мыслишь против народа Божия? Царь, произнеся это слово, обвинил себя самого, потому что не возвращает изгнанника своего.
 
Ён сказаў: кажы. І сказала жанчына: чаму ты так робіш супроць народу Божага? Цар, вымавіўшы гэтае слова, зьвінаваціў сябе самога, бо не вяртае выгнанца свайго.

Мы умрём и будем как вода, вылитая на землю, которую нельзя собрать; но Бог не желает погубить душу и помышляет, как бы не отвергнуть от Себя и отверженного.
 
Мы памром і будзем, як вада, вылітая на зямлю, якую нельга сабраць; але Бог ня хоча загубіць душу і думае, як бы не адкінуць ад Сябе адкінутага.

И теперь я пришла сказать царю, господину моему, эти слова, потому что народ пугает меня; и раба твоя сказала: поговорю я с царём, не сделает ли он по слову рабы своей;
 
І цяпер я прыйшла сказаць цару, гаспадару майму, гэтыя словы, бо народ палохае мяне; і раба твая сказала: пагавару я з царом, ці ня зробіць ён паводле слова рабы сваёй;

верно, царь выслушает и избавит рабу свою от руки людей, хотящих истребить меня вместе с сыном моим из наследия Божия.
 
мабыць, цар выслухае і выбавіць рабу сваю з рук людзей, якія хочуць зьнішчыць мяне разам з сынам маім са спадчыны Божай.

И сказала раба твоя: да будет слово господина моего, царя, в утешение мне, ибо господин мой, царь, как Ангел Божий, и может выслушать и доброе и худое. И Господь, Бог твой, будет с тобою.
 
І сказала раба твая: хай будзе слова гаспадара майго цара ўцехаю мне, бо гаспадар мой цар, як анёл Божы, і можа выслухаць і добрае і благое. І Гасподзь Бог твой будзе з табою.

И отвечал царь и сказал женщине: не скрой от меня, о чём я спрошу тебя. И сказала женщина: говори, господин мой, царь.
 
І адказваў цар і сказаў жанчыне: не хавай ад мяне, пра што я спытаюся ў цябе. І сказала жанчына: кажы, гаспадару мой цар.

И сказал царь: не рука ли Иоава во всём этом с тобою? И отвечала женщина и сказала: да живёт душа твоя, господин мой, царь; ни направо, ни налево нельзя уклониться от того, что сказал господин мой, царь; точно, раб твой Иоав приказал мне, и он вложил в уста рабы твоей все эти слова;
 
І сказаў цар: ці ня рука Ёава ва ўсім гэтым з табою. І адказвала жанчына і сказала: хай жыве душа твая, гаспадару мой цар; ні направа, ні налева нельга ўхіліцца ад таго, што сказаў гаспадар мой цар; правільна, раб твой Ёаў загадаў мне, і ён уклаў у вусны рабы тваёй усе гэтыя словы;

чтобы притчею дать делу такой вид, раб твой Иоав научил меня; но господин мой мудр, как мудр Ангел Божий, чтобы знать всё, что на земле.
 
каб прытчаю даць справе такі выгляд, раб твой Ёаў навучыў мяне; але гаспадар мой мудры, як мудры анёл Божы, каб ведаць усё, што на зямлі.

И сказал царь Иоаву: вот, я сделал по слову твоему; пойди же, возврати отрока Авессалома.
 
І сказаў цар Ёаву: вось, я зраблю; ідзі ж, вярні хлопца Авэсалома.

Тогда Иоав пал лицом на землю и поклонился, и благословил царя и сказал: теперь знает раб твой, что обрёл благоволение пред очами твоими, господин мой, царь, так как царь сделал по слову раба своего.
 
Тады Ёаў упаў тварам на зямлю і пакланіўся, і дабраславіў цара і сказаў: цяпер ведае раб твой, што здабыў упадабаньне ў вачах тваіх, гаспадару мой цар, бо цар зрабіў паводле слова раба свайго.

И встал Иоав, и пошёл в Гессур, и привёл Авессалома в Иерусалим.
 
І ўстаў Ёаў, і пайшоў у Гесур, і прывёў Авэсалома ў Ерусалім.

И сказал царь: пусть он возвратится в дом свой, а лица моего не видит. И пошёл Авессалом в свой дом, а лица царского не видал.
 
І сказаў цар: хай ён вернецца ў дом свой, а твару майго ня бачыць. І пайшоў Авэсалом у свой дом, а твару царскага ня бачыў.

Не было во всём Израиле мужчины столь красивого, как Авессалом, и столько хвалимого, как он; от подошвы ног до верха головы его не было у него недостатка.
 
Ня было ва ўсім Ізраілі мужчыны такога прыгожага, як Авэсалом, і такога пахвальнага, як ён: ад падэшвы ног да верху галавы яго ня было ў ім пахібы.

Когда он стриг голову свою, — а он стриг её каждый год, потому что она отягощала его, — то волоса с головы его весили двести сиклей по весу царскому.
 
Калі ён стрыг галаву сваю, — а ён стрыг яе кожны год, бо яна абцяжарвала яго, дык валасы з галавы ягонай важылі дзьвесьце сікляў па вазе царскай.

И родились у Авессалома три сына и одна дочь, по имени Фамарь; она была женщина красивая.
 
І нарадзіліся ў Авэсалома тры сыны і адна дачка, імем Тамар; яна была жанчына прыгожая.

И оставался Авессалом в Иерусалиме два года, а лица царского не видал.
 
І заставаўся Авэсалом у Ерусаліме два гады, а твару царскага ня бачыў.

И послал Авессалом за Иоавом, чтобы послать его к царю, но тот не захотел прийти к нему. Послал и в другой раз; но тот не захотел прийти.
 
І паслаў Авэсалом па Ёава, каб паслаць яго да цара; але той не захацеў прыйсьці да яго. Паслаў і другі раз, але той не захацеў прыйсьці.

И сказал Авессалом слугам своим: видите участок поля Иоава подле моего, и у него там ячмень; пойдите, выжгите его огнём. И выжгли слуги Авессалома тот участок поля огнём.
 
І сказаў Авэсалом слугам сваім: бачыце дзялянку поля Ёава каля майго, і ў яго там ячмень: ідзеце, выпаліце яго агнём. І выпалілі слугі Авэсалома тую дзялянку поля агнём.

И встал Иоав, и пришёл к Авессалому в дом, и сказал ему: зачем слуги твои выжгли мой участок огнём?
 
І ўстаў Ёаў, і прыйшоў да Авэсалома ў дом, і сказаў яму: навошта слугі твае выпалілі маю дзялянку агнём?

И сказал Авессалом Иоаву: вот, я посылал за тобою, говоря: приди сюда, и я пошлю тебя к царю сказать: зачем я пришёл из Гессура? Лучше было бы мне оставаться там. Я хочу увидеть лицо царя. Если же я виноват, то убей меня.
 
І сказаў Авэсалом Ёаву: вось, я пасылаў па цябе, кажучы: прыйдзі сюды, і я пашлю цябе да цара сказаць: навошта я прыйшоў з Гесура? Лепей бы мне заставацца там. Я хачу ўбачыць твар цара. Калі ж я вінаваты, дык забі мяне.

И пошёл Иоав к царю и пересказал ему это. И позвал царь Авессалома; он пришёл к царю и пал лицом своим на землю пред царём; и поцеловал царь Авессалома.
 
І пайшоў Ёаў да цара і пераказаў яму. І паклікаў цар Авэсалома. Ён прыйшоў да цара і ўпаў тварам сваім на зямлю перад царом. І пацалаваў цар Авэсалома.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.