1 Царств 4 глава

Первая книга Царств
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

И было слово Самуила ко всему Израилю. И выступили Израильтяне против Филистимлян на войну и расположились станом при Авен-Езере, а Филистимляне расположились при Афеке.

І в ті дні сталося, що зібралися филистимці на війну проти Ізраїля. Тож Ізраїль виступив назустріч їм, щоб воювати. Вони отаборюються при Авенезері, а филистимці отаборюються в Афеку.

И выстроились Филистимляне против Израильтян, и произошла битва, и были поражены Израильтяне Филистимлянами, которые побили на поле сражения около четырёх тысяч человек.

І вишикувалися филистимці до битви проти Ізраїля. І похилився бій, і муж ізраїльський упав перед филистимцями, і побили в бою на полі чотири тисячі чоловік.

И пришёл народ в стан; и сказали старейшины Израилевы: за что поразил нас Господь сегодня пред Филистимлянами? возьмём себе из Силома ковчег завета Господня, и он пойдёт среди нас и спасёт нас от руки врагов наших.

І пішов народ до табору, і сказали ізраїльські старійшини: Чому спричинив наш Господь, що сьогодні впали ми перед филистимцями, візьмемо ковчег нашого Бога із Силома, і нехай вийде посеред нас і спасе нас з руки наших ворогів.

И послал народ в Силом, и принесли оттуда ковчег завета Господа Саваофа, сидящего на херувимах; а при ковчеге завета Божия были и два сына Илиевы, Офни и Финеес.

І народ послав до Силома, і беруть звідти ковчег Господа, що сидить на херувимах, і з ковчегом — обидва сини Ілі, Офні та Фінеес.

И когда прибыл ковчег завета Господня в стан, весь Израиль поднял такой сильный крик, что земля стонала.

І сталося, що коли Господній ковчег прибув до табору, то весь Ізраїль закричав гучним голосом, і загомоніла земля.

И услышали Филистимляне шум восклицаний и сказали: отчего такие громкие восклицания в стане Евреев? И узнали, что ковчег Господень прибыл в стан.

Филистимці почули крик, і сказали филистимці: Що це за великий крик у єврейському таборі? І дізналися, що Господній ковчег прибув до табору.

И устрашились Филистимляне, ибо сказали: Бог тот пришёл к ним в стан. И сказали: горе нам! ибо не бывало подобного ни вчера, ни третьего дня;

Тож филистимці злякалися і сказали: Це боги прийшли до них до табору. Горе нам. Спаси нас, Господи, сьогодні, бо це не сталося вчора і третього дня.

горе нам! кто избавит нас от руки этого сильного Бога? Это — тот Бог, Который поразил Египтян всякими казнями в пустыне;

Горе нам! Хто нас спасе з руки цих сильних богів, богів, які уразили Єгипет усякою карою, а також у пустелі?

укрепитесь и будьте мужественны, Филистимляне, чтобы вам не быть в порабощении у Евреев, как они у вас в порабощении; будьте мужественны и сразитесь с ними.

Укріпіться і станьте мужами, филистимці, щоби часом ви не стали рабами євреїв, як і вони служили нам, і будете мужами, і воюватимете проти них!

И сразились Филистимляне, и поражены были Израильтяне, и каждый побежал в шатёр свой, и было поражение весьма великое, и пало из Израильтян тридцать тысяч пеших.

І воювали проти них. І падає ізраїльський муж, і кожний втік до свого житла. І була дуже велика поразка, і з Ізраїля впало тридцять тисяч війська.

И ковчег Божий был взят, и два сына Илиевы, Офни и Финеес, умерли.

І Божий ковчег захопили, і обидва сини Ілі, Офні та Фінеес, померли.

И побежал один Вениамитянин с места сражения и пришёл в Силом в тот же день; одежда на нём была разодрана, и прах на голове его.

З бою побіг муж — єміней [1] , він прибув до Силома в той день, його одяг — подертий, а на його голові — земля.

Когда пришёл он, Илий сидел на седалище при дороге у ворот и смотрел, ибо сердце его трепетало за ковчег Божий. И когда человек тот пришёл и объявил в городе, то громко восстенал весь город.

І прийшов, і ось Ілі сидів на кріслі біля входу, вдивляючись у дорогу, бо його серце було в жаху за Божий ковчег. А чоловік увійшов у місто сповістити, і місто закричало.

И услышал Илий звуки вопля и сказал: отчего такой шум? И тотчас подошёл человек тот и объявил Илию.

І почув Ілі голос крику, і сказав: Що це за голос крику? А чоловік, поспішивши, прийшов і сповістив Ілі.

Илий был тогда девяноста восьми лет; и глаза его померкли, и он не мог видеть.

А Ілі був дев’яностолітнього віку, його очі були хворі й він не бачив. Тож Ілі запитав мужів, які стояли довкола нього: Що це за голос крику?

И сказал тот человек Илию: я пришёл из стана, сегодня же бежал я с места сражения. И сказал Илий: что произошло, сын мой?

А муж, поспішивши, підійшов до Ілі й сказав йому: Я є той, хто прийшов з табору, і я сьогодні втік з поля бою… Та Ілі його перебив: Що це за справа, яка сталася, дитино?

И отвечал вестник и сказал: побежал Израиль пред Филистимлянами, и поражение великое произошло в народе, и оба сына твои, Офни и Финеес, умерли, и ковчег Божий взят.

А чоловік у відповідь сказав: Ізраїльський чоловік втік з-перед филистимців, і була велика поразка в народі, і обидва твої сини померли, а Божий ковчег забрали…

Когда упомянул он о ковчеге Божием, Илий упал с седалища навзничь у ворот, сломал себе хребет и умер; ибо он был стар и тяжёл. Был же он судьёю Израиля сорок лет.

І сталося, коли він згадав про Божий ковчег, то Ілі впав з крісла назад при вході, його хребет зламався, і він помер, бо був старим і важким чоловіком. Він судив Ізраїль двадцять років.

Невестка его, жена Финеесова, была беременна, уже пред родами. И когда услышала она известие о взятии ковчега Божия и о смерти свёкра своего и мужа своего, то упала на колени и родила, ибо приступили к ней боли её.

Його невістка, жінка Фінееса, будучи вагітною, мала родити. Коли вона почула звістку, що захопили Божий ковчег, і що померли її свекор та її чоловік, то впала навколішки і народила, бо найшли на неї її перейми.

И когда умирала она, стоявшие при ней женщины говорили ей: не бойся, ты родила сына. Но она не отвечала и не обращала внимания.

І під час родів вона помирає, а жінки, які стояли біля неї, сказали їй: Не бійся, бо ти народила сина! Та вона не відповіла, і не пізнало її серце.

И назвала младенца: Ихавод, сказав: «отошла слава от Израиля» — со взятием ковчега Божия и со смертью свёкра её и мужа её.

І назвала хлопчика: Горе Вархавот, через Божий ковчег, через свого свекра і через свого чоловіка.

Она сказала: отошла слава от Израиля, ибо взят ковчег Божий.

І говорили: Відійшла слава Ізраїля, якщо Господній ковчег забрали.

Примечания:

Синодальный перевод

18 навзничь — на спину, лицом вверх.

« 3 глава 5 глава »