1 Коринтян 4 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Сучасний переклад → Синодальный перевод (СВ)

Ось як люди мають думати про нас, як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі.

Итак, каждый должен разуметь нас как служителей Христовых и домостроителей тайн Божиих.

А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри.

От домостроителей же требуется, чтобы каждый оказался верным.

Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський, адже й сам я себе не суджу.

Для меня очень мало значит, как судите обо мне вы или как судят другие люди; я и сам не сужу о себе.

Сумління моє чисте, та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя.

Ибо хотя я ничего не знаю за собой, но тем не оправдываюсь; судья же мне Господь.

Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить таємні задуми сердець. І тоді буде кожному така похвала від Бога, на яку той заслуговує.

Поэтому не судите никак прежде времени, пока не придет Господь, Который и осветит скрытое во мраке и обнаружит сердечные намерения, и тогда каждому будет похвала от Бога.

Брати і сестри мої, я показав усе це на прикладах Аполлоса і своєму власному прикладі заради вас, щоб ви змогли навчитись і зрозуміти значення цих слів: «Не йдіть далі того, що написано у Писанні» — щоб ви не величалися одне перед одним. Щоб ви не підносили одних, зневажаючи інших.

Это, братья, приложил я к себе и Аполлосу ради вас, чтобы вы научились от нас не мудрствовать сверх того, что написано, и не превозносились один перед другим.

Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? Але якщо все, що маєш ти, отримав як дарунок, то чого ж вихвалятися, наче лише своїми силами здобув усе це?

Ибо кто отличает тебя? Что ты имеешь, чего бы не получил? А если получил, что хвалишься, как будто не получил?

Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами.

Вы уже пресытились, вы уже обогатились, вы стали царствовать без нас. О, если бы вы и в самом деле царствовали, чтобы и нам с вами царствовать!

Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті. Адже ми стали видовищем для всього світу: як для Ангелів, так і для людей.

Ибо я думаю, что нам, последним посланникам, Бог судил быть как бы приговоренными к смерти, потому что мы сделались зрелищем для мира, для ангелов и людей.

Ми нерозумні заради Христа, а ви вважаєте себе такими мудрими в Христі! Ми немічні, а ви похваляєтесь собою, кажучи, що ви дужі! Ви в пошані, а ми безславні!

Мы безумны Христа ради, а вы мудры во Христе; мы немощны, а вы крепки; вы в славе, а мы в бесчестии.

І досі ми голодні й спраглі, бідно одягнені, побиті й безпритульні.

Даже доныне терпим голод, и жажду, и наготу, и побои, и скитаемся,

Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій.

и трудимся, работая своими руками. Злословят нас — мы благословляем; гонят нас — мы терпим;

Коли нас ганьблять, ми благословляємо; коли нас переслідують, ми терпимо; коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть.

хулят нас — мы молимся; мы как сор для мира, как прах, всеми попираемый доныне.

Я пишу це не для того, щоб присоромити вас. Я застерігаю вас як улюблених дітей своїх.

Не к постыжению вашему пишу это, но вразумляю вас как возлюбленных детей моих.

Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі.

Ибо хотя у вас тысячи наставников во Христе, но немного отцов; я родил вас во Христе Иисусе благовествованием.

Тож благаю вас: наслідуйте мене.

Поэтому умоляю вас: подражайте мне, как я Христу.

Ось чому послав я до вас Тимофія,[4] мого улюбленого й вірного сина в Господі. Він нагадає вам шляхи мої в Христі Ісусі так само, як і я навчаю скрізь, у кожній церкві.

Для этого я послал к вам Тимофея, моего возлюбленного и верного в Господе сына, который напомнит вам о путях моих во Христе, как я учу везде во всякой церкви.

Та дехто з вас запишався, міркуючи, що я не прийду до вас.

А некоторые у вас возгордились, как если бы я не должен был прийти к вам;

Але невдовзі я буду з вами, якщо на те буде Божа воля. І тоді я побачу, чи спроможні ті красномовні хвальки на щось більше, ніж порожні балачки.

но я скоро приду к вам, если угодно будет Господу, и испытаю не слова возгордившихся, а силу,

Бо Царство Боже виявляється не в словах, а в силі.

ибо Царство Божие не в слове, а в силе.

Чого ж ви хочете: щоб я прийшов до вас із карою чи з любов’ю і духом ніжності?

Чего вы хотите? С жезлом прийти к вам или с любовью и духом кротости?

« 3 глава 5 глава »