Об’явлення 14 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Еп. Кассиана

І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним — сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах.

И я увидел, и вот Агнец стоит на горе Сионе, и с Ним сто сорок четыре тысячи, у которых имя Его и имя Отца Его написаны на челах их.

І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах.

И я услышал голос с неба, словно голос вод многих и словно голос грома великого; и голос, который я услышал, словно играющих на гуслях, сопровождающих гуслями пение свое.

І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.

И поют они песнь новую пред престолом и перед четырьмя животными и старцами: и никто не мог научиться этой песне, кроме этих ста сорока четырех тысяч, искупленных от земли.

Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей — перші плоди для Бога та Агнця.

Это те, которые не осквернились с женщинами: ибо они девственники. Это те, которые следуют за Агнцем, куда бы Он ни шел. Они были искуплены от людей, как начаток Богу и Агнцу,

В їхніх устах не знайдено лукавства, [бо] вони непорочні.

и в устах их не было найдено лжи: они непорочны.

І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоби звіщати його жителям землі, — усякому народові, поколінню, племені й народності, —

И я увидел другого ангела, летящего высоко в небе, имеющего Евангелие вечное, чтобы благовестить сидящим на земле и всякому племени, и колену, и языку и народу.

проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод!

И говорил он голосом великим: убойтесь Бога и воздайте Ему славу, потому что пришел час суда Его, и поклонитесь Сотворившему небо, и землю, и море и источники вод.

Ще інший ангел, другий, слідував за ним, проголошуючи: Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти!

И другой ангел, второй, последовал, говоря: пал, пал Вавилон великий, который напоил все народы от вина ярости и блуда своего.

А ще інший ангел, третій, слідував за ними, промовляючи гучним голосом: Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку,

И еще один ангел, третий, последовал за ними, говоря голосом великим: если кто поклоняется зверю и образу его и принимает клеймо на лоб свой или на руку свою, —

то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, і буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем.

он будет пить от вина ярости Божией, вина цельного, приправленного в чаше гнева Его, и будет мучим в огне и сере перед ангелами святыми и пред Агнцем;

І дим їхніх мук підіймається навіки-віків. І не мають спокою ні вдень, ні вночі, — ті, хто поклоняється звірові та його образові, або коли хто приймає знак його імені!

и дым мучения их поднимается во веки веков; и не имеют покоя день и ночь поклоняющиеся зверю и образу его, и всякий, кто принимает клеймо имени его.

Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!

Здесь терпение святых: они соблюдают заповеди Божии и веру в Иисуса.

І я почув голос із неба, що промовляв: Напиши: блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними.

И я услышал голос с неба, говорящий: напиши: «отныне блаженны мёртвые, в Господе умирающие. Да, говорит Дух: пусть они успокоятся от трудов своих; ибо дела их следуют за ними».

І я глянув: і ось біла хмара, а на хмарі сидить Той, Хто подібний до Сина Людського; Він мав на Своїй голові золотий вінець, а у Своїй руці — гострий серп.

И я увидел, и вот облако белое, и на облаке Сидящий, Подобный сыну человека, имеющий на голове Своей венец золотой и в руке Своей острый серп.

А інший ангел вийшов із храму, гукаючи сильним голосом до Того, Хто сидів на хмарі: Пусти Свій серп і жни, адже прийшла пора жнив, і достигло жниво на землі!

И другой ангел вышел из храма, взывая голосом великим к Сидящему на облаке: пошли серп Твой и пожни, потому что пришел час жатвы, потому что созрела жатва на земле.

І Той, Хто сидить на хмарі, пустив Свого серпа на землю, і земля була вижата.

И поверг Сидящий на облаке серп Свой на землю и земля была пожата.

А інший ангел вийшов із небесного храму; він також мав гострий серп.

И другой ангел вышел из храма, который на небе, и у него тоже серп острый.

І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й закликав гучним голосом до того, хто мав гострий серп, проголошуючи: Пусти свого гострого серпа й обріж грона винограду на землі, бо його грона дозріли!

И другой ангел вышел от жертвенника, имеющий власть над огнем, и возгласил он голосом великим к имеющему серп острый, говоря: пошли острый серп твой и собери гроздья на лозе земной, потому что поспели ягоды её.

І ангел пустив свого серпа на землю — і зібрав виноград землі, і вкинув до великої давильні [1] Божого гніву.

И поверг ангел серп свой на землю и собрал с лозы земной и бросил в великое точило ярости Божией.

І вичавлене було в давильні поза містом — і потекла кров із давильні аж коням до вуздечок, на тисячу шістсот стадій [2].

И истоптано было точило за городом, и вышла кровь из точила даже до узд конских на тысячу шестьсот стадий.

« 13 глава 15 глава »