Об’явлення 14 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Десницкого

І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним — сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах.

И вот что я увидел: на горе Сион стоит Ягненок и с ним сто сорок четыре тысячи тех, у кого на лбу написано Его имя и имя Его Отца.

І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах.

Я услышал голос с неба — он был как шум множества вод и как раскаты мощного грома. Но голос, который я услышал, был подобен и игре на арфе, когда на ней играют арфисты.

І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.

Они словно поют новую песнь перед престолом и перед четверыми существами и старейшинами, и никто не может выучить эту песнь, кроме ста сорока четырех тысяч тех, кто был искуплен и взят с земли.

Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей — перші плоди для Бога та Агнця.

Это те, кто не осквернился с женщинами, они девственники, и они следуют за Ягненком, куда бы Он ни пошел. Они были искуплены и отделены от людей как начаток для Бога и для Ягненка.

В їхніх устах не знайдено лукавства, [бо] вони непорочні.

В их речах не обнаружилось лжи, они непорочны.

І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоби звіщати його жителям землі, — усякому народові, поколінню, племені й народності, —

Я увидел, как другой ангел летит в поднебесье. У него вечное Евангелие, чтобы возвестить его всем, кто обитает на земле, всякому роду и племени, языку и народу.

проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод!

Он громко возглашает:— Побойтесь Бога и воздайте Ему славу, ибо настал час Его суда! Поклонитесь Тому, Кто сотворил небо и землю, море и источники вод!

Ще інший ангел, другий, слідував за ним, проголошуючи: Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти!

А следом — еще один ангел, и он возглашает:— Пал, пал великий Вавилон — тот, что все народы опоил яростным вином своего разврата!

А ще інший ангел, третій, слідував за ними, промовляючи гучним голосом: Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку,

А следом за ними — еще один, третий ангел громко возглашает:— Кто поклоняется зверю и его образу, кто принял его клеймо на лоб или на руку —

то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, і буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем.

тот будет пить вино Божьей ярости, налитое в чашу Его гнева и не разбавленное водой, того ждут мучения перед святыми ангелами и перед Ягненком.

І дим їхніх мук підіймається навіки-віків. І не мають спокою ні вдень, ні вночі, — ті, хто поклоняється звірові та його образові, або коли хто приймає знак його імені!

Дым от их мучений будет восходить во веки веков, и не будем им покоя ни днем, ни ночью — тем, кто поклонился зверю и его образу или принял клеймо с его именем.

Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!

Здесь нужно терпение святого Божьего народа, хранящего заповеди Божьи и веру в Иисуса.

І я почув голос із неба, що промовляв: Напиши: блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними.

Я услышал, как голос с неба говорит:— Напиши: «Отныне благо тем, кто умирает с верой в Господа». Да, говорит Дух, так они получат покой от тяжких своих трудов, а что они совершили — то заберут с собой.

І я глянув: і ось біла хмара, а на хмарі сидить Той, Хто подібний до Сина Людського; Він мав на Своїй голові золотий вінець, а у Своїй руці — гострий серп.

Я увидел белое облако, на котором сидит кто-то, подобный Сыну Человеческому. На голове у него золотой венец, а в руке — острый серп.

А інший ангел вийшов із храму, гукаючи сильним голосом до Того, Хто сидів на хмарі: Пусти Свій серп і жни, адже прийшла пора жнив, і достигло жниво на землі!

Из Храма вышел другой ангел, он кричал тому, кто сидел на облаке:— Примени свой серп, начни жатву! Настало время жатвы, на земле созрел урожай.

І Той, Хто сидить на хмарі, пустив Свого серпа на землю, і земля була вижата.

Тот, кто сидел на облаке, бросил свой серп на землю — и собран был земной урожай.

А інший ангел вийшов із небесного храму; він також мав гострий серп.

Из Храма на небе вышел другой ангел, у него тоже был острый серп.

І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й закликав гучним голосом до того, хто мав гострий серп, проголошуючи: Пусти свого гострого серпа й обріж грона винограду на землі, бо його грона дозріли!

И еще один ангел вышел из жертвенника (он был властен над огнем) и возгласил громким голосом ангелу, у которого был острый серп:— Примени свой острый серп, обрежь на земле виноградные гроздья, потому что ягоды созрели!

І ангел пустив свого серпа на землю — і зібрав виноград землі, і вкинув до великої давильні [1] Божого гніву.

Ангел бросил свой серп на землю, обрезал на земле виноград и бросил его в великую давильню Божьего гнева.

І вичавлене було в давильні поза містом — і потекла кров із давильні аж коням до вуздечок, на тисячу шістсот стадій [2].

Виноград был растоптан в давильне вне города, кровь от него перелилась за края давильни, она дошла коням до уздечек и разлилась на тысячу шестьсот стадий.

« 13 глава 15 глава »