Об’явлення 16 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Десницкого

І я почув гучний голос із храму, що говорив сімом ангелам: Ідіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву!

И я услышал, как громкий голос говорит из Храма ангелам:— Ступайте и пролейте на землю семь чаш Божьего гнева!

І перший пішов та вилив свою чашу на землю, — і обсіли людей страшні й жахливі болячки — тих, хто мав знак звіра, які поклонялися його образові.

Вышел первый ангел и вылил свою чашу на землю — и тяжелые, страшные язывы выступили у людей, которые приняли клеймо зверя или поклонялись его образу.

А другий вилив свою чашу в море — і стала кров, наче в мерця, і вимерла кожна жива душа, яка в морі.

Второй ангел вылил свою чашу на море — и оно стало как кровь мертвеца, и всё, что было живого в море, умерло.

А третій вилив свою чашу на ріки й джерела вод — і стали кров’ю.

Третий ангел вылил свою чашу на реки и источники вод — и они стали кровью.

І я почув ангела вод, який промовляв: Справедливий Ти, Хто є, і Хто був, і Святий, бо Ти це присудив, —

И я услышал, как ангел вод говорит:— Праведен Ты, Кто есть, Кто был и Кто свят, Ты так судил:

за те, що вони пролили кров святих і пророків, — і Ти дав їм пити кров. Вони варті того!

они пролили кровь святого народа и пророков — и Ты напоил их кровью, как они и заслужили!

І я чув [від] жертовника слова: Так, Господи Боже, Вседержителю, правдиві й праведні суди Твої!

И я услышал, как жертвенник говорит:— Да, Господь Бог Вседержитель, истинны и праведны Твои приговоры!

А четвертий [ангел] вилив свою чашу на сонце — і дано йому палити людей вогнем.

Четвертый ангел вылил свою чашу на солнце — и ему было дано жечь людей огнем.

І палила людей велика спека, а вони зневажали Ім’я Бога, Який має владу над цими карами, та не покаялися, щоб віддати Йому славу.

Людей обжигал сильный жар, так что они поносили имя Бога, в чьей власти все эти напасти. Люди не раскаялась и не воздали Ему славу.

А п’ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра — і стало царство його темним, і кусали свої язики від болю

Пятый ангел вылил свою чашу на престол зверя — и его царство погрузилось во тьму. Люди от боли кусали свои языки

та зневажали Бога Небесного від свого болю і від своїх ран, але не покаялися у своїх вчинках.

и поносили Бога небесного из-за своих страданий и язв. Они так и не раскаялись в своих делах.

А шостий ангел вилив свою чашу на велику ріку Євфрат — і висохла вода, аби приготувати дорогу царям, які зі сходу сонця.

Шестой ангел вылил свою чашу на великую реку Евфрат, и она пересохла, чтобы открыть путь для царей с Востока.

І я побачив, що з уст змія, і з уст звіра, і з уст лжепророка вийшли три нечисті духи, наче жаби.

Я увидел, как из пасти дракона и из пасти зверя вышли, как жабы, три нечистых духа.

Це демонські духи, які роблять ознаки; вони виходять до царів усього світу, щоби зібрати їх на битву великого дня Бога Вседержителя.

Эти духи — бесы, которые творят знамения. Они направляются к царям всего круга земель, чтобы собрать их на войну в великий день Бога Вседержителя.

Ось, приходжу, мов злодій. Блаженний, хто пильнує і хто береже свій одяг, щоб не ходити нагим і щоб не бачили його сорому!

«А Я приду внезапно, как вор! Благо тому, кто будет начеку и сбережет свою одежду, чтобы не остаться голым и не позориться у всех на глазах».

І зібрав їх на місце, що по-єврейськи називається Армаґедон.

Тот ангел собрал царей в место, которое по-еврейски называется Армагеддон.

А сьомий [ангел] вилив свою чашу на повітря — і залунав гучний голос із [небесного] храму, від престолу, проголошуючи: Сталося!

Седьмой ангел вылил свою чашу на воздух — и из Храма, от престола, раздался громкий голос:— Свершилось!

І зчинилися блискавки, голоси і громи, і стався великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний!

Сверкнули молнии, раздались голоса и громы, и было великое землетрясение — такого ужасного землетрясения не бывало с тех пор, как появился на земле человек.

І розпалося велике місто на три частини; розвалилися і міста народів. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоби дати йому чашу вина Його лютого гніву.

Великий город раскололся на три части, а города язычников рухнули: вспомнил Бог великий Вавилон и напоил его из чаши Своего гнева.

І зник кожний острів, і не стало гір.

Бежали все острова и не стало гор!

І величезний град завбільшки з талант [1] падав з неба на людей; і люди зневажали Бога за кару градом, тому що та кара була дуже велика.

На людей с неба падали огромные градины весом в талант, и люди поносили Бога из-за ударов этого града — настолько тяжела им была эта напасть.

« 15 глава 17 глава »