2 Самуїла 14 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Cовременный перевод WBTC

Йоав, син Саруї, зрозумів, що серце царя прихильне до Авесалома.

Иоав, сын Саруи, знал, что царь Давид думает об Авессаломе.

Тож Йоав послав до Текоя, наказав узяти звідти мудру жінку і сказав їй: Плач і одягнися в одяг смутку, і будеш, як жінка, яка багато днів плакала над своїм мерцем,

И послал Иоав в Фекою, чтобы привели оттуда мудрую женщину. Он сказал ей: "Притворись скорбящей. Надень траурные одежды и не мажься маслами. Веди себя, как женщина, много дней оплакивающая умершего.

підеш до царя і скажеш йому згідно із цим словом. І Йоав поклав слова в її уста.

Затем пойди к царю и скажи ему следующие слова". И Иоав научил женщину, что говорить.

І жінка-текойка ввійшла до царя, припала ниць до землі, поклонилася йому і сказала: Спаси, царю, спаси!

Женщина из Фекои вошла к царю, поклонилась ему до земли и сказала: "Помоги мне, о царь!"

І сказав їй цар: Що тобі є? Вона ж відповіла: Я дійсно є жінкою вдовою, а мій муж помер.

Царь спросил её: "Что беспокоит тебя?" Женщина сказала: "Я вдова. Мой муж умер.

У твоєї рабині є два сини, і обидва билися на полі, і не було між ними того, хто їх розлучив би, і один вдарив свого брата, і його вбив.

У меня было два сына. Они подрались в поле, и некому было их разнять. И поразил один другого и убил его.

І ось весь рід повстав проти твоєї рабині, і вони сказали: Дай того, хто вбив свого брата, і вб’ємо його за душу його брата, якого він убив! Заберемо і вашого спадкоємця! І загасять моє вугілля, яке залишилося, так що не залишиться останку та імені моєму чоловікові на поверхні землі!

И теперь весь род восстал против меня. Они говорят мне: "Отдай нам сына, который убил своего брата, и мы убьём его за жизнь брата, которого он погубил". Если они убьют его, то погасят единственную мою искру и оставят мужа моего без имени и без потомства на земле".

А цар сказав: Будь здоровою і йди до твого дому, і я дам наказ про тебе!

И сказал царь женщине: "Иди домой, а я распоряжусь насчёт тебя и помогу".

Та жінка-текойка промовила до царя: На мені беззаконня, мій володарю-царю, і на домі мого батька, цар же та його престол невинні!

Но женщина из Факои сказала царю: "Господин мой царь, пусть вина будет на мне и на семье отца моего, а царь и престол его неповинны".

І сказав цар: Хто є той, котрий говорив тобі? Приведеш його до мене, і більше не доторкнуться до нього!

Царь ответил: "Если кто-нибудь скажет плохое против тебя, приведи его ко мне, и он больше не будет тебя беспокоить".

Вона ж сказала: Нехай же пригадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножився кровний месник, аби вигубити, і хай не погублять мого сина! А він сказав: Нехай живе Господь, ані волосок твого сина не впаде на землю!

Женщина сказала: "Тогда, царь, именем Господа, Бога твоего, поклянись, что остановишь этих людей, и они не отомстят сыну моему за убийство брата и не погубят его". И сказал царь: "Жив Господь! Не упадёт на землю ни один волос с головы твоего сына".

А жінка сказала: Нехай твоя рабиня скаже слово до царя, мого володаря. Говори! — сказав він.

Тогда женщина сказала: "Позволь рабе твоей сказать ещё что-то господину моему царю". Он сказал: "Говори".

Тож жінка сказала: Навіщо ти задумав це проти Божого народу? Чи це слово з уст царя як провина, щоб цар не повернув свого вигнанця.

И сказала женщина: "Почему ты задумал такое против народа Божьего? Когда ты произнёс слова эти, ты обвинил самого себя, ибо не возвращаешь домой сына, которого ты изгнал.

Адже ми безсумнівно помремо [1] , і будемо, як вода, що проливається на землю, якої не зберуть, і Бог візьме душу, і того, хто задумує відкинути від себе відкиненого.

Твой сын Амнон мёртв, и как нельзя собрать воду, вылитую на землю, так Амнон не может впитать в себя жизнь. А ты всё ещё держишь в изгнании другого своего сына Авессалома.

І тепер, я для того і прийшла говорити це слово до царя, мого володаря, бо мене побачить народ, і твоя рабиня скаже: Нехай скаже цареві, може якось виконає цар слово своєї рабині.

И теперь я пришла сказать эти слова господину моему царю, потому что народ напугал меня. Я подумала: "Я поговорю с царём. Может быть он сделает, как говорит раба его.

Бо цар слухає, щоби спасти свою рабиню з руки чоловіка, який шукає забрати мене і мого сина з Божого спадку.

Царь выслушает меня и спасёт меня, рабу свою, от людей, которые хотят убить меня и моего сына, за собственность, которую Бог дал нам".

Нехай буде слово володаря, мого царя, як жертва, — сказала жінка, — бо володар, мій цар, наче Божий ангел, щоб слухати добро і зло, і твій Господь Бог буде з тобою.

И раба твоя подумала: "Пусть слова господина моего царя принесут мне покой, ибо господин мой царь, подобно Ангелу Божьему, может отличить хорошее от плохого". И да будет с тобой Господь, Бог твой".

І відповів цар, звертаючись до жінки: Не приховай від мене справи, про яку я тебе запитаю. А жінка сказала: Нехай говорить мій володар-цар.

Тогда царь сказал женщине: "Ответь на вопрос, который я задам тебе". Женщина сказала: "Спрашивай, господин мой царь".

І цар запитав: Чи не рука Йоава в усьому цьому з тобою? І жінка відповіла цареві: Як живе твоя душа, мій володарю-царю, немає відхилення ні направо, ні наліво в усьому, що сказав мій володар-цар, бо твій раб Йоав, він наказав мені, і він поклав усі ці слова в уста твоєї рабині.

И спросил царь: "Не Иоав ли велел тебе сказать всё это?" И женщина ответила: "Так же верно, как то, что ты жив, господин мой царь, ты прав! Раб твой Иоав приказал мне сделать всё это и сказать тебе все эти слова,

Твій раб Йоав учинив цю справу, щоб перейшло на цей вид мови. А мій володар мудрий, як мудрість Божого ангела, щоб знати все, що в землі!

чтобы ты по-другому посмотрел на вещи. Господин мой, ты мудр, как Ангел Божий. Ты знаешь всё, что творится на земле".

І цар сказав Йоавові: Ось я тобі вчинив за цим твоїм словом! Піди, поверни юнака Авесалома!

И сказал царь Иоаву: "Хорошо, я сделаю как обещал, а теперь пойди и возврати юношу Авессалома".

І Йоав упав долілиць на землю, поклонився і поблагословив царя, і Йоав сказав: Сьогодні твій раб пізнав, що знайшов милість у твоїх очах, мій володарю-царю, бо мій володар-цар виконав слово свого раба.

Иоав поклонился до земли, благословил царя и сказал: "Сегодня я знаю, что ты доволен мной, господин мой царь, ибо ты исполнил то, что я просил".

І встав Йоав, пішов до Ґедсура і привів Авесалома в Єрусалим.

Затем Иоав встал, пошёл в Гессур и привёл Авессалома в Иерусалим.

А цар сказав: Нехай повернеться до свого дому, та хай не побачить мого обличчя! Тож Авесалом повернувся до свого дому і не побачив обличчя царя.

Но царь сказал: "Пусть Авессалом возвратится в свой дом. Я не хочу, чтобы он приходил ко мне". И жил Авессалом в своём доме, и не дозволено ему было являться к царю.

У всьому Ізраїлі не було настільки вродливого чоловіка, як Авесалом, — від стопи його ноги і аж до його голови не було в ньому фізичної вади.

Авессалома восхваляли, как самого красивого мужчину во всём Израиле. С головы до пят не было у него изъяна.

І коли він стриг свою голову, а було, що він стригся на початку року, бо тяжіло на ньому волосся, і коли він її стриг, то волосся його голови важило двісті сиклів за царським сиклем.

Каждый год Авессалом состригал волосы с головы, когда ему становилось слишком тяжело их носить, а потом взвешивал их. И весили его волосы двести сиклей по царским весам.

В Авесалома народилося три сини і одна дочка, її ім’я — Тимар. Вона була дуже гарною жінкою і стала жінкою Ровоама, сина Соломона, і народила йому Авію.

У Авессалома было три сына и одна дочь, по имени Фамарь. Она была очень красивая женщина.

Авесалом перебував у Єрусалимі впродовж двох років і не побачив обличчя царя.

Авессалом жил в Иерусалиме два года, не бывая у царя.

І послав Авесалом до Йоава, щоб відіслав його до царя, але той не захотів прийти до нього. І послав до нього вдруге, та він знов не захотів прийти.

И послал Авессалом за Иоавом, чтобы послать того с поручением к царю. Но Иоав отказался придти к нему. Он послал во второй раз за Иоавом, но тот и тогда не пришёл.

Тож Авесалом сказав своїм слугам: Погляньте, частина поля Йоава прилягає до мого, і там його ячмінь. Підіть і запаліть його вогнем! І слуги Авесалома спалили його. І прийшли слуги Йоава до нього, роздерши свій одяг, і сказали: Раби Авесалома спалили ділянку вогнем.

Тогда Авессалом сказал своим слугам: "Видите участок поля Иоава возле моего. У него там растёт ячмень. Пойдите и подожгите его". И слуги Авессалома подожгли тот участок поля.

І встав Йоав, і пішов до Авесалома, до дому, і сказав йому: Навіщо твої слуги спалили мою ділянку вогнем?

Тогда Иоав пришёл в дом к Авессалому и сказал: "Почему твои слуги выжгли моё поле?"

І сказав Авесалом Йоавові: Ось я посилав до тебе, закликаючи: Прийди сюди і пошлю тебе до царя, щоб сказати: Навіщо я прийшов з Ґедсура? Краще б мені було бути ще там. І тепер ось я досі не побачив обличчя царя! Якщо є в мені несправедливість, то вбий мене!

Авессалом ответил Иоаву: "Я посылал за тобой. Я просил тебя придти ко мне. Я хотел послать тебя к царю, чтобы ты спросил его, зачем я вернулся из Гессура. Я не могу видеть царя, так лучше мне было бы оставаться там. Я хочу повидать царя, а если я в чём-то виноват, то пусть он меня убьёт!"

Йоав увійшов до царя і сповістив йому, і він покликав Авесалома, і той увійшов до царя і поклонився йому, і впав долілиць на землю перед обличчям царя, і цар поцілував Авесалома.

Иоав пошёл к царю и пересказал ему эти слова. Тогда царь призвал к себе Авессалома. Авессалом пришёл и поклонился царю до земли, и царь поцеловал Авессалома.

« 13 глава 15 глава »