2 Самуїла 14 глава

Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Переклад Хоменка → Cовременный перевод WBTC

Коли спостеріг Йоав, син Церуї, що цареве серце прихилилось до Авесалома,

Иоав, сын Саруи, знал, что царь Давид думает об Авессаломе.

послав Йоав у Текоа по моторну жінку й каже їй: “Вдай лишень, наче б ти була в жалобі, надягни на себе жалобну одежу, не намащуйся олією й поводься так, як жінка, що вже давно побивається за мертвим.

И послал Иоав в Фекою, чтобы привели оттуда мудрую женщину. Он сказал ей: "Притворись скорбящей. Надень траурные одежды и не мажься маслами. Веди себя, как женщина, много дней оплакивающая умершего.

Тоді піди до царя та говори з ним.” І Йоав вклав їй в уста, що вона мала сказати.

Затем пойди к царю и скажи ему следующие слова". И Иоав научил женщину, что говорить.

Прийшла жінка з Текоа до царя, впала лицем до землі, поклонилась і каже: “Поможи мені царю!”

Женщина из Фекои вошла к царю, поклонилась ему до земли и сказала: "Помоги мне, о царь!"

Цар питає її: “Що тобі?” А вона каже: “Ой, вдовиця я; вмер чоловік мій.

Царь спросил её: "Что беспокоит тебя?" Женщина сказала: "Я вдова. Мой муж умер.

Твоя слугиня мала двох синів й посварились вони обидва між собою на полі, а розвести їх нікому було там. Коли ж ударив один одного та й убив його.

У меня было два сына. Они подрались в поле, и некому было их разнять. И поразил один другого и убил его.

І оце ввесь рід повстав проти твоєї слугині й каже: Видай братовбивника, ми хочемо його вбити за душу його брата, що він убив. Та й навіть спадкоємця його викорінимо. Хочуть вони погасити й ту іскорку, що зосталась мені, щоб по моєму чоловікові не зосталось ні імени, ні потомків на поверхні землі.”

И теперь весь род восстал против меня. Они говорят мне: "Отдай нам сына, который убил своего брата, и мы убьём его за жизнь брата, которого он погубил". Если они убьют его, то погасят единственную мою искру и оставят мужа моего без имени и без потомства на земле".

І каже цар до жінки: “Іди до себе додому, я дам наказ щодо твоєї справи.”

И сказал царь женщине: "Иди домой, а я распоряжусь насчёт тебя и помогу".

Молодиця ж із Текоа каже до царя: “На мене, мій царю й пане, і на дім мого батька нехай упаде вина, цар же і його престіл хай будуть невинні.”

Но женщина из Факои сказала царю: "Господин мой царь, пусть вина будет на мне и на семье отца моего, а царь и престол его неповинны".

І каже цар: “Того, хто говоритиме проти тебе, приведеш до мене, й він більш не торкнеться тебе.”

Царь ответил: "Если кто-нибудь скажет плохое против тебя, приведи его ко мне, и он больше не будет тебя беспокоить".

Вона ж на те: “Нехай, прошу, цар спом'яне Господа, Бога свого, щоб кровомесник не накоїв ніякої шкоди і щоб не згублено мого сина.” Він відказав: “Як жив Господь! Ані волосинки в сина твого не впаде на землю.”

Женщина сказала: "Тогда, царь, именем Господа, Бога твоего, поклянись, что остановишь этих людей, и они не отомстят сыну моему за убийство брата и не погубят его". И сказал царь: "Жив Господь! Не упадёт на землю ни один волос с головы твоего сына".

Тоді жінка сказала: “Дозволь твоїй слугині промовити цареві, моєму панові, ще слово.” Він відрік: “Кажи!”

Тогда женщина сказала: "Позволь рабе твоей сказать ещё что-то господину моему царю". Он сказал: "Говори".

Тоді жінка: “Чого в тебе таке на мислі проти народу Божого? Бо висловивши таке слово, цар сам наче став винуватий, бо не повертає свого вигнанця.

И сказала женщина: "Почему ты задумал такое против народа Божьего? Когда ты произнёс слова эти, ты обвинил самого себя, ибо не возвращаешь домой сына, которого ты изгнал.

Нам бо помирати напевно, ми немов та вода, вилита на землю, що годі зібрати її назад, але Бог не бажає погубити душу й завжди мислить, щоб і прогнаний від нього не залишався вигнанцем.

Твой сын Амнон мёртв, и как нельзя собрать воду, вылитую на землю, так Амнон не может впитать в себя жизнь. А ты всё ещё держишь в изгнании другого своего сына Авессалома.

Тепер же я прийшла сказати оце цареві, моєму панові, тому, що люди завдали мені страху; тому рабиня твоя й подумала собі: скажу про це цареві; може цар вволить волю своєї рабині.

И теперь я пришла сказать эти слова господину моему царю, потому что народ напугал меня. Я подумала: "Я поговорю с царём. Может быть он сделает, как говорит раба его.

Цар вислухає мене й визволить свою слугиню з рук людини, що хоче викорінити мене разом із моїм сином із спадкоємства Божого.

Царь выслушает меня и спасёт меня, рабу свою, от людей, которые хотят убить меня и моего сына, за собственность, которую Бог дал нам".

Слугиня твоя подумала: нехай слово мого пана-царя заспокоїть мене, бо цар, мій пан, немов той янгол Божий, що вислуховує і добро і зло. Нехай же Господь, Бог твій буде з тобою!”

И раба твоя подумала: "Пусть слова господина моего царя принесут мне покой, ибо господин мой царь, подобно Ангелу Божьему, может отличить хорошее от плохого". И да будет с тобой Господь, Бог твой".

Озвався цар і відповів до жінки, кажучи: “Не втаюй від мене нічого, про що тебе спитаю.” Жінка відказала: “Нехай цар, мій пан, говорить.”

Тогда царь сказал женщине: "Ответь на вопрос, который я задам тебе". Женщина сказала: "Спрашивай, господин мой царь".

І питає цар: “Чи не Йоавова рука з тобою в усій цій справі?” І відповіла жінка, кажучи: “Так як жива твоя душа, царю, мій пане, неможливо звернути ні направо, ні наліво, від усього того, що сказав цар, мій пан. Так, це твій слуга Йоав дав мені наказ, це він вклав в уста твоєї рабині всі ці слова.

И спросил царь: "Не Иоав ли велел тебе сказать всё это?" И женщина ответила: "Так же верно, как то, что ты жив, господин мой царь, ты прав! Раб твой Иоав приказал мне сделать всё это и сказать тебе все эти слова,

Щоб повернути справу іншим боком, зробив слуга твій Йоав оце; та мій пан такий мудрий, як янгол Божий, і відає все, що діється на землі.”

чтобы ты по-другому посмотрел на вещи. Господин мой, ты мудр, как Ангел Божий. Ты знаешь всё, что творится на земле".

Цар і каже до Йоава: “Добре, я вволю твоє прохання! Іди, приведи назад юнака Авесалома.”

И сказал царь Иоаву: "Хорошо, я сделаю как обещал, а теперь пойди и возврати юношу Авессалома".

Упав Йоав ниць на землю, поклонився й благословив царя. Далі Йоав і каже: “Сьогодні знає слуга твій, що знайшов ласку в твоїх очах, царю, мій пане, бо цар уволив волю слуги свого.”

Иоав поклонился до земли, благословил царя и сказал: "Сегодня я знаю, что ты доволен мной, господин мой царь, ибо ты исполнил то, что я просил".

Встав Йоав, пішов у Гешур і привів назад Авесалома в Єрусалим.

Затем Иоав встал, пошёл в Гессур и привёл Авессалома в Иерусалим.

Але цар звелів: “Нехай він іде собі до свого дому, мені ж нехай не показується на очі.” І жив Авесалом у своєму домі і не показувався цареві на очі.

Но царь сказал: "Пусть Авессалом возвратится в свой дом. Я не хочу, чтобы он приходил ко мне". И жил Авессалом в своём доме, и не дозволено ему было являться к царю.

А вже такого вродливого, як Авесалом, та такого уславленого не було в усьому Ізраїлі. Від п'ят до тім'я не було вади на ньому.

Авессалома восхваляли, как самого красивого мужчину во всём Израиле. С головы до пят не было у него изъяна.

Коли стриг він собі голову, — а голив він її щороку, бо волосся було йому тяжке, — стриг він його, і важило воно, оте волосся з його голови, двісті шеклів царської ваги.

Каждый год Авессалом состригал волосы с головы, когда ему становилось слишком тяжело их носить, а потом взвешивал их. И весили его волосы двести сиклей по царским весам.

І народилось в Авесалома три сини й одна дочка на ім'я Тамар. Була вона жінка гарна на вроду.

У Авессалома было три сына и одна дочь, по имени Фамарь. Она была очень красивая женщина.

І перебував Авесалом у Єрусалимі два роки, не показуючись цареві на очі.

Авессалом жил в Иерусалиме два года, не бывая у царя.

І послав Авесалом покликати Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. Тоді він послав удруге, але той таки відмовився прийти.

И послал Авессалом за Иоавом, чтобы послать того с поручением к царю. Но Иоав отказался придти к нему. Он послал во второй раз за Иоавом, но тот и тогда не пришёл.

Тож і каже він до своїх слуг: “Дивіться, Йоавове поле межує з моїм, там, де його ячмінь. Підіть і підпаліть його.” І підпалили Авесаломові слуги Йоавову ниву.

Тогда Авессалом сказал своим слугам: "Видите участок поля Иоава возле моего. У него там растёт ячмень. Пойдите и подожгите его". И слуги Авессалома подожгли тот участок поля.

Встав Йоав, увійшов до Авесалома в дім і питає його: “Через віщо твої слуги запалили мою ниву?”

Тогда Иоав пришёл в дом к Авессалому и сказал: "Почему твои слуги выжгли моё поле?"

І відказав Авесалом Йоавові: “Дивись, я ж послав був до тебе сказати тобі: прийди сюди, пошлю тебе до царя, щоб ти сказав: чого я вернувся з Гешуру? Краще було б мені ще там бути. А тепер таки хочу побачити обличчя царя. Як я у чімсь винуватий, хай уб'є мене.”

Авессалом ответил Иоаву: "Я посылал за тобой. Я просил тебя придти ко мне. Я хотел послать тебя к царю, чтобы ты спросил его, зачем я вернулся из Гессура. Я не могу видеть царя, так лучше мне было бы оставаться там. Я хочу повидать царя, а если я в чём-то виноват, то пусть он меня убьёт!"

І пішов Йоав до царя й розповів йому про те; а він велів покликати Авесалома. Тож увійшов той до царя, вклонився й кинувсь перед царем ниць на землю. Тоді поцілував цар Авесалома.

Иоав пошёл к царю и пересказал ему эти слова. Тогда царь призвал к себе Авессалома. Авессалом пришёл и поклонился царю до земли, и царь поцеловал Авессалома.

« 13 глава 15 глава »