Приповістей 18 глава

Книга приказок Соломонових
Переклад Хоменка → Русского Библейского Центра

Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради.

Дурний у розумі не кохається, він лише свій дотеп виявляє.

Із злом приходить і погорда, а з ганьбою й сором.

Глибокі води — слова уст людини; струмок розливний, мудрости джерельце.

Воно не добре — вважати на особу злого, щоб праведника на суді скривдити.

Уста безумного ведуть до сварки, і губи його викликають удари.

Уста безумного — його руїна; губи його — сіть на його душу.

Слова донощика неначе ласощі, які до самого споду в животі доходять.

Недбалий у своїй роботі — руїнника брат рідний.

Ім'я Господнє — міцна башта: праведник утече до неї — і безпечний.

Багатого достатки — його місто-твердиня, і, на його думку, як стіна висока.

Перед погибіллю бундючиться людське серце, а перед славою — покора.

Хто, не вислухавши, відповідає, дурнота на того й сором.

Дух людини підтримує її в недузі, а дух прибитий хто може перенести?

Серце розумного знання здобуває, і вухо мудрих шукає науки.

Дарунок людини розширює йому дорогу, і до вельмож його доводить.

Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; та надійде його сусід і його перевіряє.

Жереб закінчує спори й вирішує між могутніми.

Уражений брат — немов місто-твердиня, і чвари — немов засуви в замку.

Плодом уст людини наповнюється його нутро, і він насичується здобутком губ своїх.

Смерть і життя — у владі язика; хто його любить, той плоди його їстиме.

Хто знайшов жінку, знайшов добро велике й від Господа одержав ласку.

Бідний благально говорить, а багатий відказує жорстоко.

Бувають приятелі на погибель; але буває друг від брата прихильніший.