Приповістей 18 глава

Книга приказок Соломонових
Переклад Куліша та Пулюя → Русского Библейского Центра

Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.

Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.

З безбожником приходить і погорда, а з безчесним — сором.

Слова в устах мужа — глибокії води; з джерела мудростї — широкий потік.

Вважати на особу безбожного — се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.

Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.

Беспутнього язик — погибель для него, а уста його — се сїть на душу його.

Нашептані слова — неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.

Недбалий в своїй роботї — се рідний брат розтратника.

Імя Господнє — се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.

Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.

Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою — покора.

Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.

Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий — хто може піддержати його?

Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.

Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.

Первий в свойму спорі — правий, та приходить його противник, й перевірює справу.

Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.

Розгнїваний брат — як утверджене місто, а звяга (з ним) — як засови в замку.

Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.

Смерть і життє — в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.

Хто знайшов добру жону — знайшов добро й одержав ласку від Господа.

Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.

Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.