Об’явлення 9 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Переклад Куліша та Пулюя → Перевод Десницкого

І пятий ангел затрубив, і я бачив звізду, що впала з неба на землю, і дано їй ключ від бездонного колодязя,

Протрубил пятый ангел — и я увидел, как с неба на землю пала звезда, ей был дан ключ от бездонного колодца.

і відчинив він бездонний колодязь; і знїс ся дим з колодязя, наче дим великої печі, і затьмилось сонце, і повітрє від диму з колодязя.

Она отворила бездонный колодец — и поднялся от бездны дым, словно дым огромной печи, так что затмилось солнце и воздух померк.

А з диму вийшла сарана на землю, і дана їй власть, яко ж мають власть скорпиони земні.

Из дыма на землю вышла саранча и было ей дано делать то, что делают на земле скорпионы.

І сказано їм, щоб не шкодили траві земній, анї жодній зеленинї, анї жодній деревинї, тільки одним людям, що не мають печатї Божої на чолах своїх.

Саранче было сказано не вредить на земле никакой зелени — никакой траве и никаким деревьям, а только людям, у которых не было на лбу Божьей печати.

І дано їм, щоб не вбивали їх, а щоб мучили пять місяцїв; а мука від них, як мука від скорпиона, коли вкусить чоловіка.

Но ей не было дано их убивать, а только мучить на протяжении пяти месяцев — это такое же мучение, как когда укусит человека скорпион.

І шукати муть в днї ті люде смерти, і не знайдуть її; і бажати муть вмерти, і втїкати ме смерть від них.

В те дни люди станут искать смерти, но не смогут найти: будут желать умереть, но смерть будет от них ускользать.

А порода сарани наче то конї, приготовлені до війни, а на головах її наче вінцї подобаючі на золото, а лиця їх як лиця людські.

На вид эта саранча подобна коням, снаряженным на битву, а на головах у них венки как бы из золота, а лица у них подобны человеческим.

І мали волоссє, як волоссє жіноче; а зуби їх, наче левині,

Волосы у них — как женские волосы, а зубы — как львиные зубы.

і мали бронї (панцирі), наче бронї залїзні; а шум крил їх, наче шум возів, коли багато коней біжить на війну.

На них броня, похожая на железную, а шум от ее крыльев — словно шум от множества колесниц, несущихся в битву.

А хвости у них подобні, як у скорпионів, і жала були в хвостах їх; а власть їх — шкодити людям пять місяцїв.

Хвосты у них как у скорпионов, с жалами, а в тех хвостах заключена их власть вредить людям пять месяцев.

І мають над собою царя, ангела безоднї; імя йому по єврейськи Авадон, а по грецьки має імя Аполион (Губитель).

Царь над ними — ангел бездны; его еврейское имя — Аваддон, а греческое — Аполлион.

Горе одно перейшло; ось, настигають ще два після сього.

Таким оказалось первое горе — а за ним грядут два других!

І шестий ангел затрубив, і я почув один голос з чотирьох рогів золотої жертівнї, що перед Богом,

Протрубил шестой ангел — и я услышал голос, что исходил от одного из четырех рогов золотого жертвенника, стоявшего перед Богом.

що глаголав шестому ангелу, котрий мав трубу: Розвяжи чотирьох ангелів, що звязані над великою рікою Євфратом.

Он говорил шестому ангелу, у которого была труба:— Освободи четверых ангелов, которые связаны у великой реки Евфрат!

І розвязано чотирьох ангелів, що були приготовані на годину, і день, і місяць, і рік, щоб убили третю часть людей.

И те четверо ангелов были освобождены. Они были приготовлены для этого самого часа, дня, месяца и года, чтобы убить треть всех людей.

А число войська кінного двістї тисяч тисячей; і чув я число їх.

Было там конное войско численностью двести миллионов — да, я услышал это число.

І так бачив я конї у видїнню, а ті, що сидїли на них, мали бронї огняні і гияцинтові і сїрчані, а голови коней, як голови левів, а з ротів їх виходить огонь, і дим, і сїрка.

Тогда в видении я разглядел этих коней и их всадников: броня на них огненная, фиолетовая и желтая, головы коней подобны львиным головам и из пасти у них вырываются огонь, дым и сера.

А від тих трьох убита третя часть людей, від огня, і від диму, і від сїрки, виходячої з ротів їх.

От этих трех напастей — огня, дыма и серы, что вырывались из их пасти, — погибла треть людей.

Сила бо їх в ротї (і в хвостах їх); хвости бо їх подобні зміям, маючи голови, котрими шкодять.

Ведь власть этих коней заключается в их пастях и хвостах (а хвосты у них подобны змеям, на них головы, которыми они причиняют вред).

А остальнї люде, що не повбивані тими поразами, анї покаялись у дїлах рук своїх, щоб не покланятись бісам, і ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і камінним, і деревяним, котрі анї бачити не можуть, анї чути, анї ходити.

Остальные люди — те, кто не погиб от этих напастей, — так и не раскаялись в собственных злых делах: что поклонялись бесам и идолам золотым, серебряным, медным, каменным и деревянным, которые не могут ни смотреть, ни слушать, ни ходить.

І не каялись в убийствах своїх, анї в чарах своїх, анї в блудодїяннях своїх, анї в крадїжах своїх.

Они так и не раскаялись ни в своих убийствах, ни в своем чародействе, ни в своем разврате, ни в своем воровстве.

« 8 глава 10 глава »