2 Петра 3 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи, збуджаю чисту думку вашу,

Сїѐ ѹ҆жѐ, возлю́бленнїи, второ́е ва́мъ пишѹ̀ посла́нїе, въ ни́хже возбѹжда́ю воспомина́нїемъ ва́шъ чи́стый смы́слъ,

щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,

помѧнѹ́ти пре́жде речє́нныѧ глаго́лы ѿ ст҃ы́хъ про҇рѡ́къ, и҆ а҆п҇лъ ва́шихъ за́повѣдь гд҇а и҆ сп҃са:

се найперш знаючи, що прийдуть в останнї днї ругателї, ходящі по своєму хотїнню,

сїѐ пре́жде вѣ́дѧще, ѩ҆́кѡ прїидѹ́тъ въ послѣ҄днїѧ днѝ рѹга́телє, по свои́хъ по́хотѣхъ ходѧ́ще

і скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так само пробуває від почину створіння.

и҆ глаго́люще: гдѣ̀ є҆́сть ѡ҆бѣтова́нїе прише́ствїѧ є҆гѡ̀, ѿне́лѣже бо ѻ҆тцы̀ ѹ҆спо́ша, всѧ҄ та́кѡ пребыва́ютъ ѿ нача́ла созда́нїѧ.

Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були з давнього часу, і земля із води, і в водї постала словом Божим,

Таи́тсѧ бо и҆̀мъ сїѐ хотѧ́щымъ, ѩ҆́кѡ небеса̀ бѣ́ша и҆спе́рва, и҆ землѧ̀ ѿ воды̀ и҆ водо́ю {и҆ посредѣ̀ воды̀} соста́влена, бж҃їимъ сло́вомъ:

длячого й тогдашнїй сьвіт водою затоплений, погиб;

тѣ́мже тогда́шнїи мі́ръ, водо́ю потопле́нъ бы́въ, поги́бе.

нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей.

А҆ нн҃ѣшнѧѧ небеса̀ и҆ землѧ̀ тѣ́мже сло́вомъ сокровє́на сѹ́ть, ѻ҆гню̀ блюдѡ́ма на де́нь сѹда̀ и҆ поги́бели нечести́выхъ человѣ҄къ.

Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяча лїт, а тисяча лїт, як один день.

Є҆ди́но же сїѐ да не ѹ҆таи́тсѧ ва́съ, возлю́бленнїи, ѩ҆́кѡ є҆ди́нъ де́нь пред̾ гд҇емъ ѩ҆́кѡ ты́сѧща лѣ́тъ, и҆ ты́сѧща лѣ́тъ ѩ҆́кѡ де́нь є҆ди́нъ.

Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли.

Не косни́тъ гд҇ь ѡ҆бѣтова́нїѧ, ѩ҆́коже нѣ́цыи коснѣ́нїе мнѧ́тъ: но долготе́рпитъ на на́съ, не хотѧ̀ да кто̀ поги́бнетъ, но да всѝ въ покаѧ́нїе прїи́дѹтъ.

Прийде ж день Господень, як злодїй в ночі; тодї небеса з шумом перейдуть, первотини ж, розпечені розтоплять ся, і земля і дїла на нїй погорять.

Прїи́детъ же де́нь гд҇ень ѩ҆́кѡ та́ть въ нощѝ, въ ѻ҆́ньже небеса̀ ѹ҆́бѡ съ шѹ́момъ ми́мѡ и҆́дѹтъ {по́йдѹтъ}, стїхї҄и же сжига́ємы разорѧ́тсѧ, землѧ́ же и҆ ѩ҆̀же на не́й дѣла̀ сгорѧ́тъ.

Коли ж се все зруйнуєть ся, то якими слїд вам бути в сьвятому життю і побожностї,

Си҄мъ ѹ҆̀бо всѣ҄мъ разорѧ́ємымъ, ка҄цѣмъ подоба́етъ бы́ти ва́мъ во ст҃ы́хъ пребыва́нїихъ и҆ бл҃гоче́стїихъ,

дожидаючи й бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горючи, розтоплять ся?

ча́ющымъ и҆ скорѣ́е бы́ти жела́ющымъ прише́ствїѧ бж҃їѧгѡ днѐ, є҆гѡ́же ра́ди небеса̀ жегѡ́ма разорѧ́тсѧ, и҆ стїхї҄и ѡ҆палѧ́ємы раста́ютсѧ;

Нових же небес і землї нової по обітницї дожидаємось, в котрих правда домує.

Но́ва же нб҃сѐ и҆ но́вы землѝ по ѡ҆бѣтова́нїю є҆гѡ̀ ча́емъ, въ ни́хже пра́вда живе́тъ.

Тим то, любі, сього дожидаючи, старайтесь нескверними і чистими явитись перед Ним в упокою,

Тѣ́мже, возлю́бленнїи, си́хъ ча́юще, потщи́тесѧ нескве́рни и҆ непоро́чни томѹ̀ ѡ҆брѣсти́сѧ въ ми́рѣ,

а довготерпіннє Господа нашого за спасеннє вважайте; яко ж і любий наш брат Павел по даній йому премудростї писав вам,

и҆ гд҇а на́шегѡ долготерпѣ́нїе сп҇нїе непщѹ́йте, ѩ҆́коже и҆ возлю́бленный на́шъ бра́тъ па́ѵелъ по да́ннѣй є҆мѹ̀ премдрости написа̀ ва́мъ,

яко ж і в усїх листах, говорячи в них про сї речі; в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль.

ѩ҆́коже и҆ во всѣ́хъ свои́хъ посла́нїихъ, глаго́лѧ въ ни́хъ ѡ҆ си́хъ: въ ни́хже сѹ́ть неѹдо́бь разѹ҄мна нѣ҄каѧ, ѩ҆̀же ненаѹче́ни и҆ неѹтвержде́ни развраща́ютъ, ѩ҆́коже и҆ прѡ́чаѧ писа҄нїѧ, къ свое́й поги́бели и҆́мъ.

Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження;

Вы́ же ѹ҆̀бо, возлю́бленнїи, предвѣ́дѧще храни́тесѧ, да не ле́стїю беззако́нныхъ сведе́ни бы́вше, ѿпаде́те своегѡ̀ ѹ҆твержде́нїѧ,

а ростїть в благодатї і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь.

но да расте́те во блгдти и҆ ра́зѹмѣ гд҇а на́шегѡ и҆ сп҃са ї҆и҃са хр҇та̀. Томѹ̀ сла́ва и҆ нн҃ѣ и҆ въ де́нь вѣ́ка. А҆ми́нь.

« 2 глава 1 глава »