Об’явлення 4 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

Після сього поглянув я, і ось, двері відчинені на небі, і перший голос, що я чув, якби (від) труби говорячої зо мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після сього.

По си́хъ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, двє́ри ѿвє́рсты на нб҃сѝ, и҆ гла́съ пе́рвый, є҆го́же слы́шахъ ѩ҆́кѡ трѹбѹ̀ гл҃ющь со мно́ю, гл҃ѧ: взы́ди сѣ́мѡ, и҆ покажѹ́ ти, є҆мѹ́же подоба́етъ бы́ти по си́хъ.

І зараз був я в дусї; і ось, престол стояв в небі, а на престолї Сидячий;

И҆ а҆́бїе бы́хъ въ дѹ́сѣ: и҆ сѐ, пр҇то́лъ стоѧ́ше на нб҃сѝ, и҆ на пр҇то́лѣ сѣдѧ́щь:

а Сидячий був подібний видом до каменя ясписового і сардинового; і веселка кругом престола, подібна видом як смарагд.

и҆ сѣдѧ́й бѣ̀ подо́бенъ видѣ́нїемъ ка́мени ї҆а́спїсѹ и҆ сарді́нови: и҆ (бѣ̀) дѹга̀ ѡ҆́крестъ пр҇то́ла подо́бна видѣ́нїемъ смара́гдови.

А кругом престола двайцять і чотири престолів; а на престолах бачив я двайцять і чотири старцїв сидячих, з'одягнених у білі одежі; а на головах своїх мали золоті вінцї.

И҆ ѡ҆́крестъ пр҇то́ла пр҇то́ли два́десѧть и҆ четы́ри: и҆ на пр҇то́лѣхъ ви́дѣхъ два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы сѣдѧ́щыѧ, ѡ҆блечє́ны въ бѣ҄лыѧ ри҄зы, и҆ и҆мѧ́хѹ вѣнцы̀ зла҄ты на глава́хъ свои́хъ.

А з того престола виходять блискавки, громи і голоси; і сїм сьвічників огняних горять перед престолом, а се сїм духів Божих:

И҆ ѿ пр҇то́ла и҆схожда́хѹ мѡ́лнїѧ и҆ гро́ми и҆ гла́си: и҆ се́дмь свѣ́щникѡвъ ѻ҆́гненныхъ горѧ́щихъ пред̾ пр҇то́ломъ, и҆̀же сѹ́ть се́дмь дѹхѡ́въ бж҃їихъ:

А перед престолом море шклянне, подібне до христалї. А в серединї престола, і кругом престола четверо животних, повні очей зпереду і ззаду.

и҆ пред̾ пр҇то́ломъ мо́ре стклѧ́но, подо́бно крѷста́ллѹ: и҆ посредѣ̀ пр҇то́ла и҆ ѡ҆́крестъ пр҇то́ла четы́ри живѡ́тна и҆спо́лнєна ѻ҆че́съ спредѝ и҆ созадѝ.

А перше животне подобне до лева, а друге животне подобне до теляти, а третє животне мало лице, як чоловік, а четверте животне подобне до летячого орла.

И҆ живо́тно пе́рвое подо́бно львѹ̀, и҆ второ́е живо́тно подо́бно телцѹ̀, и҆ тре́тїе живо́тно и҆мѹ́щее лицѐ ѩ҆́кѡ человѣ́къ, и҆ четве́ртое живо́тно подо́бно ѻ҆рлѹ̀ летѧ́щѹ.

А четверо животних мали, кожне з осібна, по шість крил в округ, а в серединї повно очей; і не мають вони впокою день і ніч, говорячи: Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде.

И҆ живѡ́тна четы́ри, є҆ди́но ко́еждо и҆́хъ и҆мѣ́ѧхѹ по ше́сть кри́лъ ѡ҆́крестъ, и҆ внѹтрьѹ́дѹ и҆спо́лнєна ѻ҆че́съ: и҆ поко́ѧ не и҆́мѹтъ де́нь и҆ но́щь, глаго́люще: ст҃ъ, ст҃ъ, ст҃ъ гд҇ь бг҃ъ вседержи́тель, и҆́же бѣ̀ и҆ сы́й и҆ грѧды́й.

І, коли давали ті животні славу і честь, і подяку Сидячому на престолї, Живучому по вічні віки,

И҆ є҆гда̀ да́ша живѡ́тнаѧ сла́вѹ и҆ чт҇ь и҆ бл҃годаре́нїе сѣдѧ́щемѹ на пр҇то́лѣ, живѹ́щемѹ во вѣ́ки вѣкѡ́въ,

упали двайцять і чотири старцї перед Сидячим на престолї, і покланялись Живучому по вічні віки, і кидали вінцї свої перед престолом, говорячи:

падо́ша два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы пред̾ сѣдѧ́щимъ на пр҇то́лѣ, и҆ поклони́шасѧ живѹ́щемѹ во вѣ́ки вѣкѡ́въ, и҆ положи́ша вѣнцы̀ своѧ҄ пред̾ пр҇то́ломъ, глаго́люще:

Достоєн єси, Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю (усе) єсть, і створено.

досто́инъ є҆сѝ, гд҇и, прїѧ́ти сла́вѹ и҆ чт҇ь и҆ си́лѹ, ѩ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ созда́лъ всѧ́чєскаѧ, и҆ во́лею твое́ю сѹ́ть, и҆ сотворє́на.

« 3 глава 5 глава »