Екклезіаста 5 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (МП)

Не квапся своїми уста́ми, і серце твоє нехай не поспішає казати слова́ перед Божим лицем, — Бог бо на небі, а ти на землі, тому́ то нехай нечисле́нними будуть слова́ твої!

Не торопись языком твоим, и сердце твое да не спешит произнести слово пред Богом; потому что Бог на небе, а ты на земле; поэтому слова твои да будут немноги.

Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглу́здого.

Ибо, как сновидения бывают при множестве забот, так голос глупого познается при множестве слов.

Коли зробиш обі́тницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподо́бання до нерозумних, а що́ ти обі́туєш, спо́вни!

Когда даешь обет Богу, то не медли исполнить его, потому что Он не благоволит к глупым: что обещал, исполни.

Краще не дати обі́ту, ніж дати обіт — і не спо́внити!

Лучше тебе не обещать, нежели обещать и не исполнить.

Не давай своїм у́стам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: „Це помилка!“ Пощо Бог буде гні́ватися на твій голос, і діла́ твоїх рук буде нищити?

Не дозволяй устам твоим вводить в грех плоть твою, и не говори пред Ангелом [Божиим]: «это — ошибка!» Для чего тебе [делать,] чтобы Бог прогневался на слово твое и разрушил дело рук твоих?

Бо марно́та в числе́нності снів, як і в мно́гості слів, але ти бійся Бога!

Ибо во множестве сновидений, как и во множестве слов, — много суеты; но ты бойся Бога.

Якщо ти побачиш у кра́ї якому ути́скування бідаря́ та пору́шення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори́ над високим, а над ними Всевишній.

Если ты увидишь в какой области притеснение бедному и нарушение суда и правды, то не удивляйся этому: потому что над высоким наблюдает высший, а над ними еще высший;

І пожи́ток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.

превосходство же страны в целом есть царь, заботящийся о стране.

Хто срі́бло кохає, той не наси́титься сріблом, хто ж кохає багатство з прибу́тком, це марно́та також!

Кто любит серебро, тот не насытится серебром, и кто любит богатство, тому нет пользы от того. И это — суета!

Як маєток примно́жується, то мно́жаться й ті, що його поїдають, і яка ко́ристь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?

Умножается имущество, умножаются и потребляющие его; и какое благо для владеющего им: разве только смотреть своими глазами?

Сон солодкий в трудя́щого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.

Сладок сон трудящегося, мало ли, много ли он съест; но пресыщение богатого не дает ему уснуть.

Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке береже́ться його власнико́ві на лихо йому, —

Есть мучительный недуг, который видел я под солнцем: богатство, сберегаемое владетелем его во вред ему.

і гине багатство таке в нещасли́вім випа́дку, а ро́диться син — і немає нічого у нього в руці:

И гибнет богатство это от несчастных случаев: родил он сына, и ничего нет в руках у него.

як він вийшов наги́й із утро́би матері своєї, так відхо́дить ізнов, як прийшов, і нічо́го не винесе він з свого тру́ду, що можна б узяти своєю рукою!

Как вышел он нагим из утробы матери своей, таким и отходит, каким пришел, и ничего не возьмет от труда своего, что мог бы он понести в руке своей.

І це те́ж зло болюче: так само, як він був прийшов, так віді́йде, — і яка йому ко́ристь, що трудився на вітер?

И это тяжкий недуг: каким пришел он, таким и отходит. Какая же польза ему, что он трудился на ветер?

А до того всі дні свої їв у темно́ті, і багато мав смутку, й хвороби та люті.

А он во все дни свои ел впотьмах, в большом раздражении, в огорчении и досаде.

Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла люди́на й пила, і щоб бачила добре в усьо́му своє́му труді́, що під сонцем ним тру́диться в час нечисле́нних тих днів свого віку, які Бог їй дав, — бо це доля її!

Вот еще, что я нашел доброго и приятного: есть и пить и наслаждаться добром во всех трудах своих, какими кто трудится под солнцем во все дни жизни своей, которые дал ему Бог; потому что это его доля.

Також кожна люди́на, що Бог дав їй багатство й маєтки, і вла́ду їй дав спожива́ти із то́го, та брати свою частку та тішитися своїм тру́дом, — то це Божий дару́нок!

И если какому человеку Бог дал богатство и имущество, и дал ему власть пользоваться от них и брать свою долю и наслаждаться от трудов своих, то это дар Божий.

Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, — то Бог в її серце шле радість!

Недолго будут у него в памяти дни жизни его; потому Бог и вознаграждает его радостью сердца его.

« 4 глава 6 глава »