Екклезіаста 5 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (МП)

Не квапся устами твоїми, і серце твоє хай не спішиться вимовляти слово перед Богом, бо Бог на небі, а ти на землі: тим слів твоїх нехай буде мало.

Не торопись языком твоим, и сердце твое да не спешит произнести слово пред Богом; потому что Бог на небе, а ты на земле; поэтому слова твои да будут немноги.

Від багатьох клопотів походять сни, а від сили слів — дурні розмови.

Ибо, как сновидения бывают при множестве забот, так голос глупого познается при множестве слов.

Коли ти обречешся обітом перед Богом, не гайсь його виконати: Бог бо не любить дурнів; що обіцяв ти, те виконай.

Когда даешь обет Богу, то не медли исполнить его, потому что Он не благоволит к глупым: что обещал, исполни.

Ліпше тобі не обрікатись, ніж обректись і не виконати.

Лучше тебе не обещать, нежели обещать и не исполнить.

Не давай твоїм устам уводити тебе в провину і не кажи перед посланцем: це сталось, мовляв необачно, — щоб Бог не розгнівивсь на твоє слово і діло рук твоїх не знищив.

Не дозволяй устам твоим вводить в грех плоть твою, и не говори пред Ангелом [Божиим]: «это — ошибка!» Для чего тебе [делать,] чтобы Бог прогневался на слово твое и разрушил дело рук твоих?

Бо де багато снів і де багато слів — там марнота. Ти ж бійся — Бога.

Ибо во множестве сновидений, как и во множестве слов, — много суеты; но ты бойся Бога.

Як побачиш у якійнебудь країні, що вбогого гноблять та ґвалтують суд і правду, то не дивуйся тому, бо над високим чатує вищий, а над ними ще вищий.

Если ты увидишь в какой области притеснение бедному и нарушение суда и правды, то не удивляйся этому: потому что над высоким наблюдает высший, а над ними еще высший;

Користь для краю в усьому — цар, який дбає про оброблені поля.

превосходство же страны в целом есть царь, заботящийся о стране.

Хто любить гроші, не має їх досить; а хто любить достатки, ніякої користи з них не має. Це теж марнота.

Кто любит серебро, тот не насытится серебром, и кто любит богатство, тому нет пользы от того. И это — суета!

Множаться статки, множаться й ті, що їх поїдають; і яка користь тому, хто їх має, крім хіба-що тієї, що дивиться на них очима?

Умножается имущество, умножаются и потребляющие его; и какое благо для владеющего им: разве только смотреть своими глазами?

Солодкий сон робітника, чи з'їсть багато він, а чи мало; багатого ж пересит не дає йому заснути.

Сладок сон трудящегося, мало ли, много ли он съест; но пресыщение богатого не дает ему уснуть.

Є наболіле лихо, що я бачив під сонцем: багатство, що зберігається власником йому ж на шкоду.

Есть мучительный недуг, который видел я под солнцем: богатство, сберегаемое владетелем его во вред ему.

І пропадає те багатство через якусь лиху пригоду, і як народжується в нього син, не має він у руках нічого.

И гибнет богатство это от несчастных случаев: родил он сына, и ничего нет в руках у него.

Як вийшов з лона матері своєї нагий, так і повернеться; нічого не візьме за свою працю, щоб понести в руці з собою.

Как вышел он нагим из утробы матери своей, таким и отходит, каким пришел, и ничего не возьмет от труда своего, что мог бы он понести в руке своей.

Це теж болюче лихо: яким прийшов, таким і відійде! Яка ж йому користь, що працював на вітер?

И это тяжкий недуг: каким пришел он, таким и отходит. Какая же польза ему, что он трудился на ветер?

Та ще й до того увесь свій вік провів у темряві, в журбі, у великім гніві, у болях та досаді.

А он во все дни свои ел впотьмах, в большом раздражении, в огорчении и досаде.

Ось що я визнаю за добре, за слушну річ для людини: їсти й пити та заживати собі добра з усієї праці, якою людина трудиться під сонцем за час свого життя, що Бог дає їй: така бо вже її доля.

Вот еще, что я нашел доброго и приятного: есть и пить и наслаждаться добром во всех трудах своих, какими кто трудится под солнцем во все дни жизни своей, которые дал ему Бог; потому что это его доля.

Також кожен чоловік, якому Бог дає багатство й достатки, дозволяє їх споживати, брати з них свою частку та при своїй праці веселитись, — і це дар Божий.

И если какому человеку Бог дал богатство и имущество, и дал ему власть пользоваться от них и брать свою долю и наслаждаться от трудов своих, то это дар Божий.

Такий не згадує багато про дні свого життя, бо Бог займає його радістю свого серця.

Недолго будут у него в памяти дни жизни его; потому Бог и вознаграждает его радостью сердца его.

« 4 глава 6 глава »