Екклезіаста 5 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (МП)

Не поспішай твоїми устами, і нехай твоє серце не поспішає винести слово перед обличчям Бога. Адже Бог на небі, а ти — на землі, на цьому стали твої нечисленні слова.

Не торопись языком твоим, и сердце твое да не спешит произнести слово пред Богом; потому что Бог на небе, а ты на земле; поэтому слова твои да будут немноги.

Бо в безлічі плутанини приходить сон і голос безумного в багатьох словах.

Ибо, как сновидения бывают при множестве забот, так голос глупого познается при множестве слов.

Як тільки ти помолився до Бога молитвою, не забарися її виконати. Бо Він не милується в безумних, ти віддай те, що пообіцяв у молитві.

Когда даешь обет Богу, то не медли исполнить его, потому что Он не благоволит к глупым: что обещал, исполни.

Краще тобі не молитися, ніж тобі помолитися, і не віддати.

Лучше тебе не обещать, нежели обещать и не исполнить.

Не дай твоїх уст, щоби згрішило твоє тіло, і не скажеш перед Божим обличчям: Це з незнання, щоби Бог не розлютився на твій голос і не знищив творіння твоїх рук.

Не дозволяй устам твоим вводить в грех плоть твою, и не говори пред Ангелом [Божиим]: «это — ошибка!» Для чего тебе [делать,] чтобы Бог прогневался на слово твое и разрушил дело рук твоих?

Бо у великій кількості снів та безумності й слова численні. Отже, бійся Бога!

Ибо во множестве сновидений, как и во множестве слов, — много суеты; но ты бойся Бога.

Коли в країні бачиш обмову бідного, обкрадання суду і праведності, не дивуйся ділом. Адже Всевишній стереже над високим, і високі — над ними.

Если ты увидишь в какой области притеснение бедному и нарушение суда и правды, то не удивляйся этому: потому что над высоким наблюдает высший, а над ними еще высший;

І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.

превосходство же страны в целом есть царь, заботящийся о стране.

Хто любить срібло, не насититься сріблом. І хто сильно полюбив їхні плоди? Це ж марнота!

Кто любит серебро, тот не насытится серебром, и кто любит богатство, тому нет пользы от того. И это — суета!

Безліччю доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоби дивитися на нього очима?

Умножается имущество, умножаются и потребляющие его; и какое благо для владеющего им: разве только смотреть своими глазами?

Сон солодкий у раба, чи мало або чи багато їсть. А хто наситився багатінням, не має того, хто дозволив би йому спати.

Сладок сон трудящегося, мало ли, много ли он съест; но пресыщение богатого не дает ему уснуть.

Є недуга, яку я побачив під сонцем, багатство, бережене при власникові на його зло,

Есть мучительный недуг, который видел я под солнцем: богатство, сберегаемое владетелем его во вред ему.

і те багатство загине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці.

И гибнет богатство это от несчастных случаев: родил он сына, и ничего нет в руках у него.

Як і вийшов він нагий із лона своєї матері, так він і повернеться, аби піти, як і прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоби пішло в його руці.

Как вышел он нагим из утробы матери своей, таким и отходит, каким пришел, и ничего не возьмет от труда своего, что мог бы он понести в руке своей.

І це погана недуга. Адже так, як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для чого трудиться на вітер?

И это тяжкий недуг: каким пришел он, таким и отходит. Какая же польза ему, что он трудился на ветер?

І всі його дні — в темряві, плачу, великому гніві, недузі та розлюченості.

А он во все дни свои ел впотьмах, в большом раздражении, в огорчении и досаде.

Ось що доброго я побачив, що є приємне: їсти, пити і бачити добро в усякій своїй праці, якою трудиться під сонцем за числом днів його життя, які дав йому Бог. Адже це — його частка.

Вот еще, что я нашел доброго и приятного: есть и пить и наслаждаться добром во всех трудах своих, какими кто трудится под солнцем во все дни жизни своей, которые дал ему Бог; потому что это его доля.

І всяка людина, якій Бог дав багатство, маєтки і владу, Він дав їй їсти з нього, брати його частку і веселитися у своєму труді, це — Божий дар.

И если какому человеку Бог дал богатство и имущество, и дал ему власть пользоваться от них и брать свою долю и наслаждаться от трудов своих, то это дар Божий.

- Адже не багато пам’ятатимуть дні свого життя, тому що Бог дає клопіт йому у веселості його серця.

Недолго будут у него в памяти дни жизни его; потому Бог и вознаграждает его радостью сердца его.

« 4 глава 6 глава »