К Евреям 7 глава

Послание к Евреям
Cовременный перевод WBTC → Пераклад Анатоля Клышкi

 
 

Мелхиседек был царём Салима и священником Бога Всевышнего. Встретив Авраама, возвращавшегося после победы над царями, Мелхиседек благословил его.
 
Бо гэты Мельхіседэк, цар Саліма, святар Усявышняга Бога, які сустрэў Аўраама, калі той вяртаўся пасля разгрому цароў, і добраславіў яго,

И Авраам отдал ему десятую часть захваченного в битве. (Имя Мелхиседека, царя Салимского, имеет два толкования: во-первых, Мелхиседек означает "царь праведности", а "царь Салима" означает также "царь мира".)
 
якому Аўраам і аддзяліў дзесяціну ад усяго; ён, па-першае, як перакладаецца яго імя, «цар праведнасці», а пасля і цар Саліма, гэта значыць цар міру;

Никто не знает, ни кто были отец и мать Мелхиседека, ни его родословной, никто не знает, когда он родился и когда умер. Подобно Сыну Божьему, он остаётся первосвященником во веки веков.
 
без бацькі, без маці, без радаводу, не маючы ні пачатку дзён, ні канца жыцця, а ўпадоблены Сыну Божаму, застаецца святаром назаўсёды.

Вы видите, каково величие этого человека! Даже Авраам, наш патриарх, отдал ему десятую часть своей доли.
 
А бачыце, які вялікі той, каму патрыярх Аўраам даў дзесяціну з найлепшай здабычы.

Закон гласит, что потомки Левия, которые становятся священниками, должны собирать десятину с народа. Они собирают десятину с собратьев своих, хотя и те и другие- потомки Авраамовы.
 
І паколькі носьбіты святарства з сыноў Лявія маюць запаведзь браць паводле закона дзесяціну з народа, гэта значыць са сваіх братоў, хоць яны выйшлі з Аўраамавых сцёгнаў.

Мелхиседек же, хотя и не произошёл от Левия, собрал десятину с Авраама и благословил имевшего обещание Божье.
 
Але той, хто не паходзіць з іх роду, узяў дзесяціну з Аўраама і добраславіў таго, хто мае абяцанні.

Нет сомнения, что тот, кто раздаёт благословения, выше того, кто принимает их.
 
А без усялякае спрэчкі меншы дабраслаўляецца вышэйшым.

Священники собирают десятину, но они всего лишь люди, которые живут, а потом умирают, Мелхиседек же, собравший десятину с Авраама, продолжает жить, как сказано в Писании.
 
І тут дзесяціны атрымліваюць людзі, якія паміраюць; а там — той, пра каго засведчана, што ён жыве.

Можно даже сказать, что Левий, собирающий десятину, в самом деле уплатил Мелхиседеку десятину через Авраама.
 
І, так сказаць, і Лявій, атрымліваючы дзесяціны, праз Аўраама даў дзесяціну,

Левий ещё не был рождён, но был воплощён в теле предка своего Авраама, когда Мелхиседек встретил его.
 
бо ён быў яшчэ ў бацькавых сцёгнах, калі яго сустрэў Мельхіседэк.

Если бы совершенство было достижимо через священничество Левитов (ибо закон был дан народу, исходя из этого), то почему же была необходимость в том, чтобы появился другой священник, подобный Мелхиседеку, а не Аарону?
 
Дык калі б дасканаласць дасягалася праз лявіцкае святарства — бо пры ім народ атрымаў закон — то якая яшчэ была патрэба ў тым, каб паўставаў іншы Святар паводле чыну Мельхіседэка, а не называўся, што Ён паводле чыну Аарона?

Если произойдёт смена в священничестве, то и закон должен измениться.
 
Бо з пераменаю святарства ўзнікае з неабходнасці іперамена закона.

Христос, о Ком сказано всё это, принадлежал к иному племени, чем Левиты, и никто из Его рода не служил у алтаря.
 
Бо Той, пра Каго гэта гаворыцца, належаў да іншага племя, з якога ніхто не служыў пры ахвярніку.

Ибо очевидно, что Господь наш произошёл из рода Иуды, а Моисей не упоминал о священниках из этого племени.
 
Бо вядома, што наш Госпад паходзіць ад Іуды, з племя, адносна якога Маісей нічога не сказаў пра святароў.

И это становится ещё очевиднее, когда появляется священник, подобный Мелхиседеку.
 
І гэта яшчэ больш яскрава відаць, калі па падабенству Мельхіседэка паўстае іншы Святар,

Он стал Священником не по закону, основанному на людских уставах, а по воле неистребимой силы жизни.
 
Які стаў не паводле закона цялеснай запаведзі, а з сілы незнішчальнага жыцця.

Ибо вот что сказано о Нём в Писании: "Ты стал Священником на веки вечные, подобно Мелхиседеку."
 
Бо засведчана: «Ты Святар навекі паводле чыну Мельхіседэка».

Старая заповедь отныне отменена, ибо она бесполезна и бессильна.
 
А адмена папярэдняй запаведзі адбываецца з-за яе слабасці і бескарыснасці,

Закон Моисея ничего не мог сделать совершенным, теперь же нам даровано нечто лучшее, чем закон, — надежда, благодаря которой мы приобщаемся к Богу.
 
бо закон нічога не ўдасканаліў і ўводзіцца лепшая надзея, праз якую мы набліжаемся да Бога.

Важно также, что Бог дал клятву, когда сделал Иисуса Первосвященником. Когда те, другие, стали священниками, то произошло это без клятвы,
 
І паколькі гэта было не без клятвы: бо тыя сталі святарамі без клятвы,

Христос же стал священнослужителем, когда Бог поклялся и сказал: "Господь дал клятву и не изменит ей: Ты будешь священником на веки вечные."
 
а Ён з клятваю праз Таго, Хто кажа Яму: «Госпад пакляўся і не раскаецца: «Ты Святар навекі»[паводле чыну Мельхіседэка],

Это означает, что Иисус — залог более прочного соглашения.
 
паколькі і парукаю лепшага запавету стаў Ісус.

Первосвященников было множество, ибо смерть прерывала их служение.
 
І тых святароў было многа, бо смерць не дапускалазаставацца аднаму.

Иисус же будет жить вечно, и священничество Его вечно.
 
Ён жа, таму што застаецца вечна, мае святарства непераходнае.

Поэтому Он и может спасти тех, кто придёт к Богу через Него, ибо будет жить вечно и всегда будет ходатайствовать за них.
 
Таму Ён і можа заўсёды ратаваць тых, хто прыходзіць праз Яго да Бога, бо Ён заўсёды жывы, каб заступацца за іх.

И потому Иисус именно такой Первосвященник, какой нам нужен. Он — святой, безгрешный и невинный, Он не поддаётся влиянию грешников и вознесён над небесами.
 
Бо такі і павінен быць у нас Першасвятар: святы, вольны ад зла, беззаганны, аддзелены ад грэшнікаў і ўзвышаны па-над нябёсы,

Ему нет нужды каждодневно приносить жертвы, подобно другим первосвященникам, сперва за свои грехи, а потом за человеческие. Он принёс Себя в жертву раз и навсегда.
 
Які не мае патрэбы штодзень, як гэтыя першасвятары, спярша за ўласныя грахі прыносіць ахвяры, пасля за грахі народа: бо гэта Ён зрабіў раз і назаўсёды, ахвяраваўшы Самога Сябе.

Закон назначает первосвященниками тех, кто имеет человеческие слабости, клятвенное же обещание, пришедшее после закона, сделало первосвященником Сына Божьего, ставшего совершенным навечно.
 
Бо закон ставіць першасвятарамі людзей, у якіх ёсць слабасць, а слова клятвы, якая была пасля закона, паставіла Сына, навекі дасканалага.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.