Судьи 19 глава

Книга Судей израилевых
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

В те времена у Израиля не было царя. В отдалённой части горной страны Ефрема жил некий левит. У него была наложница из Вифлеема иудейского.

Того часу, як не було в Ізраїлі царя, був один левіт, що жив глибоко в Ефраїм-горах; він узяв собі за наложницю одну жінку з Вифлеєму в Юдеї.

Но эта женщина поссорилась с левитом и ушла от него в дом своего отца в Вифлеем иудейский, и пробыла там четыре месяца.

Його наложниця розсердилась на нього та й утекла від нього в дім батька свого в Вифлеємі в Юдеї, і пробула там чотири місяці.

Взяв с собой слугу и пару ослов, муж пошёл за ней, так как хотел поговорить с ней по-хорошему, чтобы она вернулась к нему. Отец женщины был счастлив, когда левит подошёл к его дому. Он вышел ему навстречу и приветствовал его.

Тоді чоловік її пустивсь у дорогу за нею, щоб вибачитись перед нею й узяти назад до себе. А був при ньому його наймит та пара ослів. Ввела вона його в дім батька свого; батько ж молодиці, побачивши його, радо вийшов йому назустріч.

Отец той женщины пригласил левита в свой дом и предложил ему остаться, и левит пробыл там три дня. Он ел, пил и спал в доме своего тестя.

І затримав його у себе тесть, батько молодиці, й пробув він три дні в нього. Там їли вони, пили й спали.

На четвёртый день они встали рано утром, и левит готовился идти, но отец женщины сказал ему: «Поешь сначала, а потом отправишься в дорогу».

Четвертого ж дня встали вони вдосвіта, й зять заходився збиратися в дорогу, та батько молодиці сказав до нього: “Підкріпись перш шматком хліба, й тоді собі підете.”

Левит остался и вместе со своим тестем ел и пил. После этого отец женщины сказал левиту: «Останься ещё на ночь, отдохни и повеселись».

От вони обоє зостались і їли та пили вкупі. Батько молодиці сказав до чоловіка: “Лишися ще раз на ніч та повеселися.”

Левит встал, чтобы уйти, но тесть уговорил его остаться ещё на одну ночь.

Чоловік же підвівсь, щоб іти в дорогу, але тесть присилував його так, що він ще раз переночував там.

На пятый день левит встал рано утром, чтобы идти, но отец женщины сказал зятю: «Поешь сначала, отдохни и не уходи до полудня». И они снова ели и пили вместе.

Коли ж він устав п'ятого дня вранці, щоб іти в дорогу, сказав батько молодиці: “Підкріпися!” І так загаялись, покіль день схилився. І їли собі знов обидва.

Когда левит, его наложница и слуга встали, чтобы идти, отец женщины сказал: «Уже темнеет. День клонится к вечеру. Переночуй здесь и повеселись, а завтра утром встанете пораньше и пойдёте своей дорогой».

Тоді чоловік устав у дорогу, сам він і його наложниия й наймит, тесть же, батько молодиці, сказав до нього: “Дивись, як день уже хилиться до вечора, ночуй тут, глянь бо — смеркає. Ночуй тут та повеселися, а взавтра рано встанете й підете в дорогу додому.”

Но левит не согласился остаться ещё на одну ночь. Он взял своих ослов и наложницу и пошёл. И пришли они к городу Иевус. (Сейчас он называется Иерусалим).

Чоловік же не схотів уже ночувати, вирушив у дорогу й прибув навпроти Євусу тобто Єрусалиму, з парою навантажених ослів і наложницею.

Когда они подошли к городу, был уже почти вечер. Слуга сказал своему хозяину: «Давай зайдём в этот город иевусеев и переночуем там».

Як же були вони під Євусом, і день вельми вже був схилився, каже наймит своєму панові: “Завернімо лишень у це євусійське місто й переночуємо в ньому.”

Но левит ответил: «Нет, мы не зайдём в чужой город, где люди родом не из сынов Израиля, а пойдём в Гиву».

Але пан його мовив до нього: “Не завернемо в місто чужинців, що не з синів Ізраїля. Підемо далі до Гівеа.”

Он сказал слуге: «Пойдём. Попытаемся дойти до Гивы или Рамы и переночуем в одном из этих городов».

І сказав він наймитові своєму: “Ходи лишень та дійдемо до якогось із міст, і переночуємо в Гівеа або в Рамі.”

И они пошли дальше. Солнце заходило, когда они подходили к Гиве Вениаминовой.

І попростували вони далі; поблизу Гівеа Веніямина зайшло на їхніх очах сонце.

Они остановились в Гиве, чтобы переночевать в этом городе, пришли на городскую площадь и сели там. Но никто не пригласил их к себе в дом переночевать.

І завернули вони туди, щоб у Гівеа переночувати. Ввійшов левіт та й сів на майдані в місті, бо ніхто не прийняв їх до себе на ночівлю.

В этот вечер один старик возвращался в город с поля. Этот старик был родом из горной страны Ефрема, но сейчас жил в Гиве. Жители же Гивы были из рода Вениамина.

Але саме тоді переходив один старенький чоловік що повертався ввечері з роботи а полі. Родом він був з Ефраїмських гір, але жив у Гівеа, хоч тамтешні люди й були веніяминяни.

Старик увидел левита на городской площади и спросил: «Куда ты идёшь и откуда ты пришёл?»

Споглянувши, побачив старенький того подорожнього на майдані в місті та й спитав: “Куди йдеш і звідкіля ти?”

Левит ответил: «Мы идём из Вифлеема иудейского в горную страну Ефрема, где я живу. Я был в Вифлееме иудейском, а теперь иду к себе домой. Но никто не пригласил нас переночевать.

Цей відказав: “Ми йдемо з Вифлеєму Юдейського в саму середину Ефраїмських гір; я родом звідти; ходив я у Вифлеєм Юдейський, і повертаюсь тепер додому, та ніхто не хоче прийняти нас у свою господу,

У нас есть и солома, и корм для ослов, есть хлеб и вино для меня, для женщины и для моего слуги. Мы ни в чём не нуждаемся».

дарма, що в мене є й солома й ослам паша, є й хліб, є й вино для мене й для твоєї слугині й для наймита, що при твоїх слугах; нічого не бракує.”

Старик сказал ему: «Добро пожаловать в мой дом. Я дам тебе всё, что тебе необходимо. Только не ночуй на городской площади!»

Старий чоловік сказав: “Не журись! Чого б тобі тільки треба, здайся на мене, тільки не ночуй надворі.”

Тогда старик пригласил левита и тех, кто был с ним, к себе в дом и дал корм его ослам. Потом они омыли ноги и сели есть и пить.

І увів він їх до себе в хату й дав ослам їсти; і обмивши собі ноги, їли вони і пили.

Пока левит и люди, бывшие с ним, отдыхали и наслаждались, несколько развратных жителей города окружили дом. Они стучались в двери и кричали старику: «Выведи мужчину, который пришёл в дом твой. Мы хотим познать его».

Тим часом, коли вони гарно веселились, обступили горожани, нікчемні людці, хату й, гримаючи в двері, заходилися вигукувати до старенького господаря хати: “Виведи чоловіка, що зайшов до тебе в хату, бо ми хочемо його спізнати!”

Старик вышел к ним и сказал: «Нет, братья мои, не делайте зла! Этот человек — гость в моём доме. Не грешите так!

Вийшов до них чоловік, господар хати, та й сказав до них: “Ні, браття! Не чиніть, я прошу вас, лиха! Коли цей чоловік зайшов до мене в господу, не чиніть такої нечести!

Смотрите, вот моя дочь-девственница и его наложница. Я выведу их к вам, и делайте с ними всё, что вам угодно. Только не совершайте такого страшного греха по отношению к этому человеку».

Ось у мене дочка-дівиця, а в нього наложниця; виведу їх вам: знущайтеся над ними та робіть, що вам довподоби; над цим же чоловіком не чиніть такої нечести.”

Но они не хотели слушать старика. Тогда левит взял свою наложницу и вытолкнул её на улицу к этим развратным людям, и они познали её. Они издевались над ней и насиловали её всю ночь, а на заре отпустили её.

Та ті людці, однак, не хотіли його слухати. Тоді взяв чоловік свою наложницю й вивів її до них за двері, й вони злягалися з нею, а, зловживши нею цілу ніч до ранку, покинули її, як зоря зачервонілась.

Перед наступлением зари женщина вернулась к тому дому, где был её хозяин, упала у дверей и лежала там, пока не настал день.

Коли ж розвиднілось, повернулась молодиця та й повалилась перед дверима того чоловіка, де був її пан, і лежала там, покіль настав день.

Утром левит встал рано, чтобы идти домой. Он открыл двери, чтобы выйти, и увидел свою наложницу. Она лежала у дверей дома, а её руки лежали на пороге.

Устав уранці її пан, відчинив двері й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж наложниця його лежить перед дверима хати, розкинувши руки на дорозі.

Левит сказал ей: «Вставай, пойдём!» Но она не ответила, она была мертва. Левит положил наложницу на своего осла и пошёл домой.

Сказав він до неї: “Вставай, підемо!” А вона ні слова. Тоді він узяв її, поклав на осла й рушив назад додому.

Придя домой, он взял нож и разрезал наложницу на двенадцать частей. Он разослал эти части во все районы, где жил израильский народ.

Повернувшися додому, вхопив ножа, взяв наложницю, розшматував її на дванадцять куснів і розіслав їх по всій землі Ізраїльській.

Всякий, кто видел это, говорил: «Не бывало такого раньше в Израиле. Мы не видели ничего подобного с тех пор, как вышли из Египетской земли. Поговорите об этом между собой и скажите, что нам делать».

І кожен, хто те бачив, говорив уголос: “Такого не бувало й не видано з того часу, як Ізраїль вийшов з Єгипту, по цей день! Тож подумайте про це, порадьте, скажіть, що чинити!”

« 18 глава 20 глава »