К Евреям 7 глава

Послание Евреям
Новый русский перевод → Пераклад Рыма-Каталіцкага Касцёла

 
 

Этот Мелхиседек был царем Салима и священником Всевышнего Бога. Он встретил Авраама, возвращавшегося со сражения после победы над царями, и благословил его.
 
Мэльхізэдэк, кароль Салема, святар Найвышэйшага Бога, выйшаў насустрач Абрагаму, які вяртаўся пасля паразы каралёў, і благаславіў яго.

Авраам отдал ему десятую часть всего, что у него было. Само его имя Мелхиседек означает «царь праведности», а его титул «царь Салима» означает «царь, несущий мир».
 
Абрагам удзяліў яму дзесяціну з усяго. Імя ж ягонае азначае перш за ўсё «кароль справядлівасці», а потым — «кароль Салема», што значыць «кароль спакою».

Нигде не написано ни о его отце, ни о матери, ни о других его предках, ни о начале, ни о конце его жизни, но он, уподобленный Сыну Божьему, остается священником вовеки[49].
 
Без бацькі, без маці, без радаводу, не маючы ні пачатку дзён, ні канца жыцця, але прыпадобнены да Сына Божага, ён застаецца святаром назаўсёды.

Смотрите, насколько он был велик! Даже наш праотец Авраам дал ему десятую часть захваченного на войне.
 
Падумайце, які вялікі той, каму патрыярх Абрагам даваў дзесяціну з першага плёну.

В Законе имеется повеление, согласно которому члены рода Левия[50], ставшие священниками, собирают с народа, то есть со своих братьев, десятую часть их дохода, хотя и они потомки Авраама[51].
 
І тыя сыны Левія, якія атрымліваюць святарства, маюць наказ збіраць дзесяціну з народу паводле Закону, гэта значыць са сваіх братоў, хоць яны таксама нашчадкі Абрагама.

Но Мелхиседек, будучи священником не из рода Левия, принял десятую часть добычи Авраама и благословил его, того, кто уже имел обещания Божьи.
 
А той, хто не паходзіў з іх роду, атрымаў дзесяціну ад Абрагама і благаславіў таго, хто меў абяцанне.

Благословляет всегда тот, кто стоит выше благословляемого (это правило не имеет исключений).
 
Без ніякіх спрэчак, меншы атрымлівае благаслаўленне ад таго, хто больш значны.

Десятую часть доходов принимают обычно смертные люди, но о Мелхиседеке засвидетельствовано, что он жив.
 
Тут таксама бяруць дзесяціну людзі, якія паміраюць, а там — той, чыё жыццё засведчана.

В каком-то смысле и сам Левий, получающий десятины, через Авраама дал десятую часть доходов Мелхиседеку,
 
І калі можна так сказаць, праз Абрагама і Левій, які збірае дзесяціну, сам даў дзесяціну,

потому что, когда Мелхиседек встретил Авраама, Левий, ещё не рожденный, был в теле[52] Авраама.
 
паколькі ён быў яшчэ ў бацькоўскіх сцёгнах, калі яму насустрач выйшаў Мэльхізэдэк.

Если бы совершенство достигалось через священство левитов (а оно было неотъемлемой частью Закона, который был дан народу), то разве была бы нужда в другом священнике — по чину Мелхиседека, а не по чину Аарона?
 
Калі б дасканаласці ўдалося дасягнуць праз левіцкае святарства (бо народ праз іх атрымаў Закон), ці была б патрэба ўстанаўліваць яшчэ аднаго святарана ўзор Мэльхізэдэка, а не на ўзор Аарона?

Когда же происходит перемена священства, одновременно должна произойти и перемена Закона.
 
Бо разам са зменай святарства неабходна правесці і змену Закону.

Тот же, о Ком мы сейчас говорим, принадлежал к роду, из которого никто и никогда не служил у жертвенника.
 
Той жа, пра каго гаворыцца, належаў да іншага пакалення, з якога ніхто не служыў алтару.

Ведь известно, что наш Господь был из рода Иуды, а Моисей не сказал ничего о священниках из этого рода.
 
Вядома, што наш Пан выйшаў з пакалення Юды, а Майсей нічога не згадваў наконт святароў з гэтага пакалення.

Нам становится ещё яснее, что Закон изменился, когда появляется другой священник — по подобию Мелхиседека.
 
Гэта яшчэ больш відавочна, калі на падабенства Мэльхізэдэка паўстае іншы святар,

Он стал священником не по Закону, который требовал принадлежности к определенному роду, а по силе, которая заложена в вечной жизни.
 
які з’явіўся не паводле закону цялеснага наказу, але паводле моцы незнішчальнага жыцця.

Ведь Писание свидетельствует: «Ты — священник навеки по чину Мелхиседека».[53]
 
Бо засведчана пра Яго: «Ты святар навекі на ўзор Мэльхізэдэка».

Итак, прежнее повеление отменено, потому что оно оказалось слабым и бесполезным
 
Таму папярэдняя запаведзь скасоўваецца з прычыны яе слабасці ці бескарыснасці.

(Закон вообще ничего не сделал совершенным), и дается надежда на нечто лучшее, благодаря которой мы приближаемся к Богу.
 
Закон нічога не зрабіў дасканалым, але даў лепшую надзею, праз якую мы набліжаемся да Бога.

Примечательно, что это подтверждено клятвой Бога. Другие священники получали свое служение без всякой клятвы,
 
Наколькі гэта было пацверджана клятвай, таму што іншыя станавіліся святарамі без клятвы,

но Христос стал священником по клятве Того, Кто сказал Ему: «Поклялся Господь и не откажется: Ты — священник навеки».[54]
 
а Ён з клятваю, бо пра Яго сказана: «Пакляўся Пан і не будзе шкадаваць: Ты святар навекі»,

Таким образом, Иисус стал поручителем гораздо лучшего завета.
 
настолькі Езус стаў зарукай лепшага запавету.

Тех священников было много, потому что смерть не давала им продолжать их служение,
 
Паколькі смерць не дазваляла ім трываць, шмат было тых, хто станавіўся святаром.

а Иисус жив вечно, и Его священство тоже вечно.
 
Але гэты, паколькі трывае вечна, мае непрамінальнае святарства.

Поэтому Он в силах полностью спасать тех,[55] кто благодаря Ему приходит к Богу. Он всегда жив и всегда ходатайствует за них.
 
Таму і можа Ён ва ўсе часы збаўляць тых, хто прыходзіць праз Яго да Бога, будучы заўсёды жывым, каб заступацца за іх.

Именно такой первосвященник и был нам необходим: святой, непорочный, неоскверненный, отделенный от грешников и находящийся превыше небес.
 
Такі і павінен быць у нас першасвятар: святы, нявінны, беззаганны, адлучаны ад грэшнікаў і ўзнесены вышэй за нябёсы.

Ему нет необходимости приносить жертвы каждый день, как это делают другие первосвященники, принося вначале жертвы за свои грехи, а потом за грехи народа. Он сделал это за всех раз и навсегда, когда отдал в жертву Самого Себя.
 
Ён не мае патрэбы, як тыя першасвятары, прыносіць штодня ахвяры спачатку за свае грахі, а потым за грахі народу. Ён зрабіў гэта раз назаўсёды, ахвяраваўшы самога сябе.

По Закону первосвященниками назначаются обыкновенные слабые люди, а согласно клятве, данной уже после Закона, был назначен Сын, полностью и навеки приготовленный к этому.
 
Бо Закон устанаўлівае першасвятарамі людзей, якія маюць слабасць, а слова клятвы, дадзенай пасля Закону, устанаўлівае Сына, дасканалага навекі.

Примечания:

 
Новый русский перевод
1 [49] — См. Быт 14:17-20.
5 [50]Левий. Родоначальник священнического рода левитов, был одним из двенадцати сыновей Иакова, внука Авраама.
5 [51] — См. Чис 18:21, 26.
10 [52] — Букв.: в чреслах, т. е. бедра, поясница, низ живота.
17 [53]Пс 109:4.
21 [54]Пс 109:4.
25 [55] — Или: навсегда спасти тех.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.