Откровение 14 глава

Откровение
Открытый перевод → Переклад Огієнка

И увидел я: И вот Агнец стоит на горе Сион, и с Ним сто сорок четыре тысячи, у которых на лбах написано имя Его и имя Отца Его.

І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я́ Його й Ім'я́ Отця Його, написане на своїх чо́лах.

И услышал я голос с неба как звук от вод многих и как звук от грома великого, и голос, который услышал я как бы голос кифаредов, играющих на кифарах своих.

І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцно́го грому. І почув я голос гуслярі́в, що грали на гу́слах своїх,

И поют как бы новую песнь перед престолом и перед четырьмя животными и старцами; и никто не мог научиться песне, кроме этих ста сорока четырех тысяч, выкупленных от земли.

і співали, як пісню нову́ перед престолом і перед чотирьома́ тваринами й ста́рцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, ви́куплених від землі.

Они те, кто не обесчестили себя с женщинами, девственники. Они следовали за Агнцем всюду, куда бы Он не пошел. Они выкуплены из людей, как первенцы Богу и Агнцу,

Це ті, хто не оскверни́вся з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони ви́куплені від людей, пе́рвістки Богові й Агнцеві,

и в устах их нет лжи; они безупречны.

не знайшлося бо пі́дступу в їхніх уста́х, бо вони непорочні!

И увидел я другого ангела, летящего по середине неба, имеющего вечное Евангелие, чтобы благовозвестить его живущим на земле и всякому народу, и племени, и языку, и расе,

І побачив я іншого ангола, що летів серед неба, і мав благовісти́ти вічну Єва́нгелію ме́шканцям землі, і кожному людові, і племені, і язи́ку, і наро́дові.

говорящего голосом громким: — Устрашитесь Бога и воздайте Ему славу, потому что пришел час суда Его, и поклонитесь Сотворившему небо и землю, и моря, и источники вод.

І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“

И другой ангел, второй следовал [за ним], говоря: — Пал, пал, Вавилон великий, яростным вином блуда своего напоил все народы.

А інший, другий ангол леті́в слідо́м і казав: „Упав, упав Вавило́н, місто великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі наро́ди!“

И другой ангел, третий следовал за ними, говоря громким голосом: — Если кто поклонится зверю и изображению его, и примет клеймо на лоб свой или на руку свою,

А інший, третій а́нгол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: „Коли хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но на чолі́ своїм чи на руці своїй,

тот будет пить от яростного вина Бога, беспримесно смешанного в чаше гнева Его, и будет мучим в огне и сере перед святыми ангелами и перед Агнцем.

то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде му́чений в огні й сірці перед ангола́ми святими та перед А́гнцем.

И дым мучений их на веки веков восходить будет, и не будут иметь покоя днем и ночью, поклоняющиеся зверю и изображению его, и принимающие клеймо с именем его.

А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки́. І не мають споко́ю день і ніч усі ті, хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но йме́ння його“.

Здесь стойкость святых, соблюдающих заповеди Бога и веру в Иисуса.

Тут терпеливість святих, що доде́ржують заповіді Божі та Ісусову віру!

И услышал я голос с неба, говорящий: — Напиши: блаженны мертвые, умирающие в Господе сейчас. Да, — говорит Дух, — чтобы отдохнуть от трудов своих; ибо дела их следуют за ними.

І почув я голос із неба, що до мене казав: „Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього ча́су вмирає в Господі! Так, каже Дух, — вони від праць своїх заспоко́яться, бо їхні діла йдуть за ними слідо́м“.

И увидел я, вот облако белое, и на облаке Сидящий, подобный Сыну Человеческому, имеющий на голове своей венец золотой, а руке Его серп острый.

І я глянув, — і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Лю́дського Сина. Він мав на Своїй голові золотого вінця́, а в руці Його гострий серп.

И другой ангел вышел из святилища, крича громким голосом Сидящему на облаке: — Пошли серп свой и пожни, потому что пришел час жатвы, потому что высохла жатва земная.

І інший ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до Того, Хто на хмарі сидів: „Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жни́во землі!“

И бросил Сидящий на облаке серп Свой на землю, и была скошена земля.

I Той, Хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, — і земля була вижата.

И другой ангел вышел из святилища на небе, имеющий и сам серп острый.

І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, — і він мав гострого серпа.

И другой ангел вышел от жертвенника, имея власть над огнем, и закричал громким голосом имеющему серп острый, говоря: — Пошли твой острый серп и срежь кисти виноградной лозы на земле, потому что созрели гроздья её.

І інший ангол, що мав вла́ду над огнем, вийшов від же́ртівника. І він гучним голосом кли́кнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: „Пошли свого гострого серпа, і позбирай гро́на зе́мної виноградини, бо гро́на її вже доспіли“.

И бросил ангел серп свой на землю, и срезал виноградную лозу на земле и бросил в великое точило ярости Божьей.

І ангол кинув додо́лу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чави́ло Божого гніву.

И было вытоптано точило снаружи города, и вышла кровь из точила до узд конских на тысячу шестьсот стадий.

І пото́вчене було чави́ло за містом, і потекла кров із чави́ла аж до кі́нських вузде́чок, на тисячу шістсот стадій.

« 13 глава 15 глава »