Откровение 14 глава

Откровение
Открытый перевод → Українська Біблія. Турконяк

И увидел я: И вот Агнец стоит на горе Сион, и с Ним сто сорок четыре тысячи, у которых на лбах написано имя Его и имя Отца Его.

І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним — сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах.

И услышал я голос с неба как звук от вод многих и как звук от грома великого, и голос, который услышал я как бы голос кифаредов, играющих на кифарах своих.

І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах.

И поют как бы новую песнь перед престолом и перед четырьмя животными и старцами; и никто не мог научиться песне, кроме этих ста сорока четырех тысяч, выкупленных от земли.

І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.

Они те, кто не обесчестили себя с женщинами, девственники. Они следовали за Агнцем всюду, куда бы Он не пошел. Они выкуплены из людей, как первенцы Богу и Агнцу,

Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей — перші плоди для Бога та Агнця.

и в устах их нет лжи; они безупречны.

В їхніх устах не знайдено лукавства, [бо] вони непорочні.

И увидел я другого ангела, летящего по середине неба, имеющего вечное Евангелие, чтобы благовозвестить его живущим на земле и всякому народу, и племени, и языку, и расе,

І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоби звіщати його жителям землі, — усякому народові, поколінню, племені й народності, —

говорящего голосом громким: — Устрашитесь Бога и воздайте Ему славу, потому что пришел час суда Его, и поклонитесь Сотворившему небо и землю, и моря, и источники вод.

проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод!

И другой ангел, второй следовал [за ним], говоря: — Пал, пал, Вавилон великий, яростным вином блуда своего напоил все народы.

Ще інший ангел, другий, слідував за ним, проголошуючи: Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти!

И другой ангел, третий следовал за ними, говоря громким голосом: — Если кто поклонится зверю и изображению его, и примет клеймо на лоб свой или на руку свою,

А ще інший ангел, третій, слідував за ними, промовляючи гучним голосом: Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку,

тот будет пить от яростного вина Бога, беспримесно смешанного в чаше гнева Его, и будет мучим в огне и сере перед святыми ангелами и перед Агнцем.

то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, і буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем.

И дым мучений их на веки веков восходить будет, и не будут иметь покоя днем и ночью, поклоняющиеся зверю и изображению его, и принимающие клеймо с именем его.

І дим їхніх мук підіймається навіки-віків. І не мають спокою ні вдень, ні вночі, — ті, хто поклоняється звірові та його образові, або коли хто приймає знак його імені!

Здесь стойкость святых, соблюдающих заповеди Бога и веру в Иисуса.

Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!

И услышал я голос с неба, говорящий: — Напиши: блаженны мертвые, умирающие в Господе сейчас. Да, — говорит Дух, — чтобы отдохнуть от трудов своих; ибо дела их следуют за ними.

І я почув голос із неба, що промовляв: Напиши: блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними.

И увидел я, вот облако белое, и на облаке Сидящий, подобный Сыну Человеческому, имеющий на голове своей венец золотой, а руке Его серп острый.

І я глянув: і ось біла хмара, а на хмарі сидить Той, Хто подібний до Сина Людського; Він мав на Своїй голові золотий вінець, а у Своїй руці — гострий серп.

И другой ангел вышел из святилища, крича громким голосом Сидящему на облаке: — Пошли серп свой и пожни, потому что пришел час жатвы, потому что высохла жатва земная.

А інший ангел вийшов із храму, гукаючи сильним голосом до Того, Хто сидів на хмарі: Пусти Свій серп і жни, адже прийшла пора жнив, і достигло жниво на землі!

И бросил Сидящий на облаке серп Свой на землю, и была скошена земля.

І Той, Хто сидить на хмарі, пустив Свого серпа на землю, і земля була вижата.

И другой ангел вышел из святилища на небе, имеющий и сам серп острый.

А інший ангел вийшов із небесного храму; він також мав гострий серп.

И другой ангел вышел от жертвенника, имея власть над огнем, и закричал громким голосом имеющему серп острый, говоря: — Пошли твой острый серп и срежь кисти виноградной лозы на земле, потому что созрели гроздья её.

І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й закликав гучним голосом до того, хто мав гострий серп, проголошуючи: Пусти свого гострого серпа й обріж грона винограду на землі, бо його грона дозріли!

И бросил ангел серп свой на землю, и срезал виноградную лозу на земле и бросил в великое точило ярости Божьей.

І ангел пустив свого серпа на землю — і зібрав виноград землі, і вкинув до великої давильні [1] Божого гніву.

И было вытоптано точило снаружи города, и вышла кровь из точила до узд конских на тысячу шестьсот стадий.

І вичавлене було в давильні поза містом — і потекла кров із давильні аж коням до вуздечок, на тисячу шістсот стадій [2].

« 13 глава 15 глава »