1 Коринтян 5 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого мав.

Ѿню́дъ слы́шитсѧ въ ва́съ блѹже́нїе, и҆ таково̀ блѹже́нїе, ѩ҆ково́же ни во ѩ҆зы́цѣхъ и҆менѹ́етсѧ, ѩ҆́кѡ нѣ́коемѹ и҆мѣ́ти женѹ̀ ѻ҆́тчѹю.

І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?

И҆ вы̀ разгордѣ́сте, и҆ не па́че пла́касте, да и҆́зметсѧ ѿ среды̀ ва́съ содѣ́ѧвый дѣ́ло сїѐ.

Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,

Занѐ а҆́зъ ѹ҆́бѡ а҆́ще не ѹ҆ ва́съ сы́й тѣ́ломъ, тѹ́ же живы́й дѹ́хомъ, ѹ҆жѐ сѹди́хъ, ѩ҆́кѡ та́мѡ сы́й: содѣ́ѧвшаго си́це сїѐ,

в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,

ѡ҆ и҆́мени гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀ собра́вшымсѧ ва́мъ и҆ моемѹ̀ дѹ́хѹ, съ си́лою гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀,

видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса.

преда́ти такова́го сатанѣ̀ во и҆зможде́нїе пло́ти, да дѹ́хъ спасе́тсѧ въ де́нь гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀.

Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує.

Не добра̀ похвала̀ ва́ша. (За҄ 133.) Не вѣ́сте ли, ѩ҆́кѡ ма́лъ ква́съ всѐ смѣше́нїе ква́ситъ;

Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас.

Ѡ҆чи́стите ѹ҆̀бо ве́тхїй ква́съ, да бѹ́дете но́во смѣше́нїе, ѩ҆́коже є҆стѐ безква́сни: и҆́бо па́сха на́ша за ны̀ пожре́нъ бы́сть хр҇то́съ.

Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасї злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди.

Тѣ́мже да пра́зднѹемъ не въ ква́сѣ ве́тсѣ, ни въ ква́сѣ ѕло́бы и҆ лѹка́вства, но въ безква́сїихъ чт҇оты̀ и҆ и҆́стины.

Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками,

(За҄ 134.) Писа́хъ ва́мъ въ посла́нїи не примѣша́тисѧ блѹдникѡ́мъ:

та не в загалї з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти.

и҆ не всѧ́кѡ блѹдникѡ́мъ мі́ра сегѡ̀, и҆лѝ лихои́мцємъ, и҆лѝ хи́щникѡмъ, и҆лѝ ї҆дѡлослѹжи́телємъ, поне́же ѹ҆̀бо до́лжни бы є҆стѐ бы́ли ѿ мі́ра (сегѡ̀) и҆зы́ти:

Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.

нн҃ѣ же писа́хъ ва́мъ не примѣша́тисѧ, а҆́ще нѣ́кїй, бра́тъ и҆менѹ́емь, бѹ́детъ блѹдни́къ, и҆лѝ лихои́мецъ, и҆лѝ ї҆дѡлослѹжи́тель, и҆лѝ досади́тель, и҆лѝ пїѧ́ница, и҆лѝ хи́щникъ: съ таковы́мъ нижѐ ѩ҆́сти.

Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?

Что́ бо мѝ и҆ внѣ́шнихъ сѹди́ти; Не внѹ́треннихъ ли вы̀ сѹ́дите;

Тих же, що осторонь, Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.

Внѣ́шнихъ же бг҃ъ сѹ́дитъ. И҆ и҆зми́те ѕла́го ѿ ва́съ самѣ́хъ.

« 4 глава 6 глава »