1 Коринтян 5 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Ходять чутки, що між вами є розпуста, і то така розпуста, якої навіть між язичниками немає, що хтось має за дружину — дружину батька.

Ѿню́дъ слы́шитсѧ въ ва́съ блѹже́нїе, и҆ таково̀ блѹже́нїе, ѩ҆ково́же ни во ѩ҆зы́цѣхъ и҆менѹ́етсѧ, ѩ҆́кѡ нѣ́коемѹ и҆мѣ́ти женѹ̀ ѻ҆́тчѹю.

А ви загорділи, замість того, аби плакати, щоб видалений був з-посеред вас той, хто зробив це діло.

И҆ вы̀ разгордѣ́сте, и҆ не па́че пла́касте, да и҆́зметсѧ ѿ среды̀ ва́съ содѣ́ѧвый дѣ́ло сїѐ.

Тому, будучи відсутній тілом, але присутній духом, я, немов присутній між вами, так розсудив того, хто таке вчинив:

Занѐ а҆́зъ ѹ҆́бѡ а҆́ще не ѹ҆ ва́съ сы́й тѣ́ломъ, тѹ́ же живы́й дѹ́хомъ, ѹ҆жѐ сѹди́хъ, ѩ҆́кѡ та́мѡ сы́й: содѣ́ѧвшаго си́це сїѐ,

коли в Ім’я Господа нашого Ісуса [Христа] зберетеся ви і мій дух, із силою Господа нашого Ісуса, —

ѡ҆ и҆́мени гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀ собра́вшымсѧ ва́мъ и҆ моемѹ̀ дѹ́хѹ, съ си́лою гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀,

віддати такого сатані на погибель тіла, щоби дух спасся в день [нашого] Господа [Ісуса Христа].

преда́ти такова́го сатанѣ̀ во и҆зможде́нїе пло́ти, да дѹ́хъ спасе́тсѧ въ де́нь гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀.

Не личить вам хвалитися. Хіба не знаєте, що невелика кількість закваски заквашує все тісто?

Не добра̀ похвала̀ ва́ша. (За҄ 133.) Не вѣ́сте ли, ѩ҆́кѡ ма́лъ ква́съ всѐ смѣше́нїе ква́ситъ;

[Тому] усуньте стару закваску, щоби бути новим тістом, бо ви прісні, адже наша Пасха — Христос, принесений [за нас] у жертву.

Ѡ҆чи́стите ѹ҆̀бо ве́тхїй ква́съ, да бѹ́дете но́во смѣше́нїе, ѩ҆́коже є҆стѐ безква́сни: и҆́бо па́сха на́ша за ны̀ пожре́нъ бы́сть хр҇то́съ.

Тому святкуймо не в старій заквасці й не в заквасці злоби та лукавства, а в прісності щирості та істини.

Тѣ́мже да пра́зднѹемъ не въ ква́сѣ ве́тсѣ, ни въ ква́сѣ ѕло́бы и҆ лѹка́вства, но въ безква́сїихъ чт҇оты̀ и҆ и҆́стины.

Написав я вам у посланні не спілкуватися з розпусниками;

(За҄ 134.) Писа́хъ ва́мъ въ посла́нїи не примѣша́тисѧ блѹдникѡ́мъ:

[і] то не взагалі з розпусниками цього світу — з користолюбцями, грабіжниками чи з ідолопоклонниками, бо інакше ви мали б вийти з цього світу;

и҆ не всѧ́кѡ блѹдникѡ́мъ мі́ра сегѡ̀, и҆лѝ лихои́мцємъ, и҆лѝ хи́щникѡмъ, и҆лѝ ї҆дѡлослѹжи́телємъ, поне́же ѹ҆̀бо до́лжни бы є҆стѐ бы́ли ѿ мі́ра (сегѡ̀) и҆зы́ти:

але тепер я написав вам не спілкуватися з тим, хто називає себе братом, але є розпусником або користолюбцем, ідолопоклонником чи наклепником, п’яницею або грабіжником, — з такими навіть не їсти разом.

нн҃ѣ же писа́хъ ва́мъ не примѣша́тисѧ, а҆́ще нѣ́кїй, бра́тъ и҆менѹ́емь, бѹ́детъ блѹдни́къ, и҆лѝ лихои́мецъ, и҆лѝ ї҆дѡлослѹжи́тель, и҆лѝ досади́тель, и҆лѝ пїѧ́ница, и҆лѝ хи́щникъ: съ таковы́мъ нижѐ ѩ҆́сти.

Тож чого мені судити тих, хто зовні? Хіба ви не судите внутрішніх?

Что́ бо мѝ и҆ внѣ́шнихъ сѹди́ти; Не внѹ́треннихъ ли вы̀ сѹ́дите;

А зовнішніх судитиме Бог. Вилучіть з-поміж себе лихого!

Внѣ́шнихъ же бг҃ъ сѹ́дитъ. И҆ и҆зми́те ѕла́го ѿ ва́съ самѣ́хъ.

« 4 глава 6 глава »