1 Коринтян 8 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

А щодо ідольських жертв, розуміємо, що ми всі маємо знання. Проте знання приводить до зарозумілості, а любов збудовує!

Ѡ҆ ї҆дѡложе́ртвенныхъ же вѣ́мы: ѩ҆́кѡ всѝ ра́зѹмъ и҆́мамы. Ра́зѹмъ (ѹ҆́бѡ) кичи́тъ, а҆ любы̀ созида́етъ.

Якщо хто вважає, ніби щось знає, то він нічого не знає так, як належить знати.

А҆́ще ли кто̀ мни́тсѧ вѣ́дѣти что̀, не ѹ҆̀ что̀ разѹмѣ̀, ѩ҆́коже подоба́етъ разѹмѣ́ти:

Але хто любить Бога, той був пізнаний Ним.

а҆́ще же кто̀ лю́битъ бг҃а, се́й позна́нъ бы́сть ѿ негѡ̀.

Адже про їжу, яка приноситься в жертву ідолам, знаємо, що ідол у світі — ніщо, і немає іншого Бога, крім Єдиного.

Ѡ҆ ѩ҆де́нїи же ї҆дѡложе́ртвенныхъ вѣ́мы, ѩ҆́кѡ їдѡлъ ничто́же є҆́сть въ мі́рѣ, и҆ ѩ҆́кѡ никто́же бг҃ъ и҆́нъ, то́кмѡ є҆ди́нъ.

Якщо і є так звані боги чи то на небі, чи то на землі, оскільки є багато богів і багато володарів,

А҆́ще бо и҆ сѹ́ть глаго́лемїи бо́зи, и҆лѝ на небесѝ, и҆лѝ на землѝ: ѩ҆́коже сѹ́ть бо́зи мно́зи и҆ госпо́дїе мно́зи:

то для нас один Бог — Отець, від Якого походить усе, і для Якого є ми, і один Господь — Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього. [І один Святий Дух, в Якому — усе; і ми є в Ньому].

но на́мъ є҆ди́нъ бг҃ъ ѻ҆ц҃ъ, и҆з̾ негѡ́же всѧ҄, и҆ мы̀ ѹ҆ негѡ̀, и҆ є҆ди́нъ гд҇ь ї҆и҃съ хр҇то́съ, и҆́мже всѧ҄, и҆ мы̀ тѣ́мъ.

Та не у всіх таке знання. Адже деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять так, наче споживають ідольські жертви, і їхнє сумління, будучи немічним, опоганюється.

Но не во всѣ́хъ ра́зѹмъ: нѣ́цыи же со́вѣстїю їдѡлскою да́же досе́лѣ ѩ҆́коже ї҆дѡложе́ртвенное ѩ҆дѧ́тъ, и҆ со́вѣсть и҆́хъ, немощна̀ сѹ́щи, скверни́тсѧ.

Їжа не наближає нас до Бога, бо коли не їмо, нічого не втрачаємо, і коли їмо, нічого не набуваємо.

(За҄ 140.) Бра́шно же на́съ не поставлѧ́етъ пред̾ бг҃омъ: ниже́ бо а҆́ще ѩ҆́мы, и҆збы́точествѹемъ: нижѐ а҆́ще не ѩ҆́мы, лиша́емсѧ.

Та вважайте, щоби це ваше право якось не стало причиною спотикання для немічних.

Блюди́те же, да не ка́кѡ вла́сть ва́ша сїѧ̀ преткнове́нїе бѹ́детъ немощны́мъ.

Адже коли хто бачить, як ти, маючи знання, перебуваєш в ідольській святині, — то хіба його сумління, яке є немічне, не буде заохочене їсти ідольські жертви?

А҆́ще бо кто̀ ви́дитъ тѧ̀, и҆мѹ́ща ра́зѹмъ, въ тре́бищи возлежа́ща, не со́вѣсть ли є҆гѡ̀ немощна̀ сѹ́щи сози́ждетсѧ ї҆дѡложе́ртвєннаѧ ѩ҆́сти;

І через твоє знання загине немічний брат, за якого Христос помер.

И҆ поги́бнетъ немощны́й бра́тъ въ твое́мъ ра́зѹмѣ, є҆гѡ́же ра́ди хр҇то́съ ѹ҆́мре.

Таким чином, коли ви грішите проти братів, вражаючи їхнє немічне сумління, ви грішите проти Христа.

Та́кожде согрѣша́юще въ бра́тїю и҆ бїю́ще и҆́хъ со́вѣсть не́мощнѹ сѹ́щѹ, во хр҇та̀ согрѣша́ете.

Отже, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму м’яса повіки, щоб не спокусити мого брата.

Тѣ́мже а҆́ще бра́шно соблазнѧ́етъ бра́та моего̀, не и҆́мамъ ѩ҆́сти мѧ́са во вѣ́ки, да не соблазню̀ бра́та моего̀.

« 7 глава 9 глава »