Рымлянам 4 глава

Пасланьне да Рымлянаў Апостала Паўла
Пераклад Антонія Бокуна → Українська Біблія. Турконяк

Дык што, скажам, Абрагам, бацька наш, знайшоў паводле цела?

Що, скажемо, здобув Авраам, наш прабатько за тілом?

Бо калі Абрагам апраўданы ўчынкамі, ён мае пахвалу, але ня перад Богам.

Якщо Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.

Бо што кажа Пісаньне? «Паверыў Абрагам Богу, і залічана яму за праведнасьць».

Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність!

Таму, хто робіць, нагарода ня з ласкі залічваецца, але з павіннасьці;

Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне.

а таму, хто ня робіць, але верыць у Таго, Хто апраўдвае бязбожніка, вера ягоная залічваецца за праведнасьць.

А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність.

Гэтак і Давід кажа, што шчасьце чалавеку, якому Бог залічвае праведнасьць незалежна ад учынкаў:

Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:

«Шчасьлівыя тыя, якім адпушчаныя беззаконьні і якім грахі прыкрытыя;

Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи.

шчасьлівы чалавек, якому Госпад не залічыць грэху».

Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха!

Дык шчаснасьць гэтая для абрэзаных ці і для неабрэзаных? Бо мы кажам, што Абрагаму вера залічана за праведнасьць.

Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність.

Дык калі залічана? У абразаньні ці ў неабразаньні? Не ў абразаньні, але ў неабразаньні.

Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання!

І знак абразаньня ён атрымаў, як пячатку праведнасьці веры, якую [ён меў] у неабразаньні, каб быў ён бацькам усіх, хто верыць у неабразаньні, каб і ім залічана была праведнасьць,

А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, — аби і їм це було зараховано за праведність;

і бацькам абразаньня, тых, якія ня толькі [маюць] абразаньне, але і ходзяць па сьлядах веры ў неабразаньні бацькі нашага Абрагама.

щоб так само бути й батьком обрізаних, — не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам.

Бо не праз Закон Абрагаму ці насеньню ягонаму [дадзена] абяцаньне быць спадкаемцам сьвету, але праз праведнасьць веры.

Адже не Законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, а через праведність віри.

Бо калі тыя, што праз Закон, — спадкаемцы, змарнее вера і зьнішчыцца абяцаньне;

Бо якщо ті, хто від Закону, — спадкоємці, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.

бо Закон выклікае гнеў, бо дзе няма закону, няма парушэньня.

Адже Закон спричиняє гнів, а де немає Закону, там немає і переступу.

Дзеля гэтага праз веру, каб было паводле ласкі, каб абяцаньне было ўгрунтаваным для ўсяго насеньня, ня толькі для таго, якое праз Закон, але і для таго, якое праз веру Абрагама, які ёсьць бацька ўсіх нас,

Через це обітниця, — щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, — є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком;

як напісана: «Я паставіў цябе бацькам многіх народаў», перад Богам, Якому ён паверыў, Які ажыўляе мёртвых і называе тое, што ня ёсьць, як тое, што ёсьць.

як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів — перед Богом, в Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче.

Ён, насуперак надзеі, паверыў з надзеяй, што станецца бацькам многіх народаў, паводле сказанага: «Гэткае будзе насеньне тваё».

Він, всупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство.

І, не зьнямогшыся ў веры, ён не глядзеў на цела сваё ўжо амярцьвелае, якое мела амаль сто гадоў, і што ўлоньне Сары амярцьвела,

Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, — хоча мав майже сто років, — змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри;

у абяцаньні Божым не сумняваўся недаверствам, але ўмацаваўся вераю, аддаўшы славу Богу

він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові,

і маючы пэўнасьць, што Ён магутны зрабіць тое, што абяцаў.

і був упевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв.

Дзеля гэтага і залічана яму за праведнасьць.

Тому й зараховано йому це за праведність.

А напісана [гэта] ня дзеля яго толькі, што залічана яму,

Та не було написано тільки для нього одного те, що зараховано йому,

але і дзеля нас, што мае быць залічана нам, якія вераць у Таго, Хто ўваскрасіў з мёртвых Ісуса, Госпада нашага,

але й для нас, бо має бути зараховано й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,

Які быў выдадзены дзеля грахоў нашых і ўваскрос дзеля апраўданьня нашага.

Який був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання.

« 3 глава 5 глава »