Да рымлян 4 глава

Ліст сьвятога апостала Паўла да рымлян
Пераклад П. Татарыновіча → Українська Біблія. Турконяк

штож — спытаем — здабыў айцец наш Абрагам водля цела?

Що, скажемо, здобув Авраам, наш прабатько за тілом?

Калі Абрагам апраўданы учынкамі, ён мае пахвалу, але ня ў Бога.

Якщо Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.

Што бо кажа Пісанне? Уверыў Абрагам Богу і гэта залічана яму у апраўданне (Быц. 15:6).

Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність!

Таму хто працуе прызнаецца плата не з ласкі, але з належнасьці,

Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне.

а хто не працуе, але верыць у Таго, Каторы апраўдвае грэшніка, вера яго залічаецца за праведнасьць (водля пастановы з ласкі Бога).

А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність.

Як і Давід называе шчасьлівым чалавека, якому Бог прызнае праведнасьць без учынкаў:

Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:

Багаслаўлёныя, каму нягоднасці адпушчаны і грахі пакрытыя.

Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи.

Багаслаўлёны муж, якому граху Бог не палічыць (Пс. 31:1−2).

Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха!

Восьжа, ці гэтая багаслаўлёнасьць датычыць толькі абразаных, ці такжа й неабразаных? Бо гаворым, што Абрагаму вера палічана за праведнасьць.

Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність.

Якжа палічана? У абразанні, ці ў неабразанні? Не пасьля абразання, але перад абразаннем.

Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання!

І атрымаў знак абразання, як пячаць праведнасьці, зь веры, якую меў перад абразаннем; так-што стаўся айцом усіх веручых, навет неабразаных, каб і ім была прызнана праведнасьць;

А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, — аби і їм це було зараховано за праведність;

ды каб быў айцом абразання не адно тых абразаных, але й тых, што ходзяць сьлядамі веры айца нашага Абрагама, якую меў ён, ня будучы абразаным.

щоб так само бути й батьком обрізаних, — не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам.

Бо не Законам было дадзена Абрагаму й ягоным нашчадкам прырачэнне, што ён станецца дзедзічам сьвету, але праведнасьцю веры.

Адже не Законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, а через праведність віри.

Калі бо спадкаемцамі ёсьць тые, што з Закону, дык пустая тады вера, пустаслоўнае прырачэнне;

Бо якщо ті, хто від Закону, — спадкоємці, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.

бо-ж Закон спрычыняе гнеў: дзе няма Закону, няма і праступку.

Адже Закон спричиняє гнів, а де немає Закону, там немає і переступу.

Дзеля таго зь веры, каб было з ласкі, каб прырачэнне аказалася моцнае, для цэлага патомства, ня толькі для таго, што з Закону ёсьць, але і для таго, што зь веры Абрагама, айца ўсіх нас —

Через це обітниця, — щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, — є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком;

як напісана: Я паставіў цябе айцом многіх народаў (Быць. 17:4−5) — перад Богам, Якому ўверыў, Які ажыўляе памерлых і няіснуючае называе існуючым.

як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів — перед Богом, в Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче.

Проці надзеі уверыў ён у надзею стацца айцом многіх народаў паводле сказанага: Гэтак будзе тваё патомства (Быць. 15:5).

Він, всупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство.

і не пахіснуўся ў веры, не зважаючы на сваё заміраючае, амаль сталетняе ўжо, цела, ані на прымярцьвелую нутробу Сары.

Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, — хоча мав майже сто років, — змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри;

Дый датычна Божага прырачэння не пахіснуўся празь недавяранне, але падмацаваны верай аддаў хвалю Богу,

він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові,

упэўнены, што ўсё абецанае мае моц і даканаць.

і був упевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв.

Таму і палічана яму гэта за праведнасьць.

Тому й зараховано йому це за праведність.

Дый не датычна яго аднаго толькі напісана: Палічана яму (15:6),

Та не було написано тільки для нього одного те, що зараховано йому,

але датычна й да нас, якім будзе ўлічана вера ў Таго, Каторы абудзіў зь мяртвых Езуса Усеспадара нашага,

але й для нас, бо має бути зараховано й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,

што быў выданы за нашы грахі ды згробуўстаў для нашага апраўдання.

Який був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання.

« 3 глава 5 глава »