Да Рымлянаў 4 глава

Ліст да Рымлянаў
Пераклад Чарняўскага 2017 → Українська Біблія. Турконяк

Дык што, скажам, здабыў наш бацька Абрагам паводле цела?

Що, скажемо, здобув Авраам, наш прабатько за тілом?

Бо калі Абрагам апраўданы з учынкаў, — мае славу, але не перад Богам.

Якщо Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.

Бо што кажа Пісанне? «Паверыў Абрагам Богу, і залічана Абрагаму за справядлівасць».

Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність!

Вось жа, таму, хто працаваў, плата налічваецца не з ласкі, але з доўгу або павіннасці.

Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне.

Таму, аднак, хто не працаваў, але верыць у Таго, Хто апраўдвае бязбожніка, яго вера залічваецца за справядлівасць.

А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність.

Так і Давід называе шчасным чалавека, якому Бог без заслугі залічвае справядлівасць:

Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:

«Шчасныя тыя, якім адпушчаны беззаконні ды якіх грахі закрыты.

Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи.

Шчасны чалавек, якому Госпад не палічыць граху».

Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха!

Дык ці гэта шчаснасць датычыцца абрэзання, ці таксама і неабрэзання? Мы кажам: «Залічана Абрагаму вера за справядлівасць».

Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність.

Калі была залічана: ці калі быў абрэзаны, ці ў неабрэзанасці? Не пасля абразання, але ў неабрэзанасці;

Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання!

і ён атрымаў знак абразання, як пячатку справядлівасці праз веру, якую меў яшчэ ў неабрэзанасці, каб стаўся ён бацькам усіх тых, хто верыць у неабрэзанасці, каб і ім была залічана справядлівасць,

А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, — аби і їм це було зараховано за праведність;

і бацькам не толькі тых абрэзаных, што прынялі абразанне, але і тых, якія ідуць слядамі той веры бацькі нашага Абрагама, якая была ў ім у неабрэзанасці.

щоб так само бути й батьком обрізаних, — не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам.

Бо не законам было дадзена Абрагаму і нашчадкам яго абяцанне, што ён стане спадкаемцам свету, але справядлівасцю веры.

Адже не Законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, а через праведність віри.

Бо калі спадкаемцы тыя, што з закону, дык вера пустая і абяцанне знішчыцца.

Бо якщо ті, хто від Закону, — спадкоємці, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.

Бо закон выклікае гнеў, а дзе няма закону, там няма і злачынства.

Адже Закон спричиняє гнів, а де немає Закону, там немає і переступу.

Таму — па веры, каб з ласкі, каб абяцанне было надзейным для кожнага нашчадка, не толькі для таго аднаго, хто з закону, але і для таго, хто з веры Абрагама, — ён жа бацька ўсіх нас, —

Через це обітниця, — щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, — є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком;

як напісана: «Устанавіў Я цябе бацькам многіх народаў», — перад Богам, Якому ён паверыў, як Таму, Які ажыўляе мёртвых і называе няіснае існым.

як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів — перед Богом, в Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче.

Ён насуперак надзеі паверыў надзеі стацца бацькам многіх народаў, як было сказана: «Такім будзе патомства тваё».

Він, всупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство.

І, непахісны ў веры, ён не звярнуў увагі, што цела яго ўжо амярцвела, бо было яму каля ста гадоў, і нутро Сары таксама амярцвела.

Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, — хоча мав майже сто років, — змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри;

І ў абяцанні Божым не засумняваўся ў бязвер’і, але ўмацаваўся вераю, аддаўшы славу Богу,

він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові,

і быў упэўнены, што Ён мае моц і здзейсніць абяцанае.

і був упевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв.

Таму гэта залічана было яму за справядлівасць.

Тому й зараховано йому це за праведність.

А гэта напісана не толькі дзеля яго аднаго, што залічана яму,

Та не було написано тільки для нього одного те, що зараховано йому,

але і дзеля нас, бо будзе залічана і нам, веруючым у Таго, Хто ўваскрасіў з мёртвых Ісуса, Госпада нашага,

але й для нас, бо має бути зараховано й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,

Які быў выдадзены за грахі нашы і ўваскрос дзеля апраўдання нашага.

Який був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання.

« 3 глава 5 глава »