Да Жыдоў 3 глава

Ліст сьвятога Паўлы апостала да Жыдоў
Пераклад Яна Станкевіча → Русского Библейского Центра

 
 

Дык, браты сьвятыя, учасьнікі ў нябёсным пагуканьню, разглядайце Апостала й Найвышшага Сьвятара вызнаньня нашага, Ісуса,
 
Ваша святость, братья, — от причастности к небесному призванию. Стало быть, обратите взоры на Посланника и Архиерея нашего исповедания, Иисуса,

Каторы верны Таму, хто Яго ўстанавіў, як і Масей у вусёй дамове Ягонай.
 
На Его верность Тому, кто Его на это поставил. В Божьем доме такая верность была еще только у Моисея.

Бо быў уважаны за годнага тым большае славы над Масея, чым большую чэсьць мае будаўнічы чымся дом.
 
Но славы Иисусу выходит больше, чем Моисею, как и больше чести достается не дому, а строителю дома.

Бо кажны дом збудаваны кімсь, а Тый, хто збудаваў усе, ё Бог.
 
У каждого дома есть свой строитель. А строитель мироздания — Бог.

І Масей запраўды верны ў вусёй дамове Ягонай, як слугачы, дзеля сьветчаньня таго, што мела быць сказана пасьлей.
 
Моисей был один на всех в Божьем доме верный слуга. Его делом было — свидетельство о том, чему еще предстояло быть сказанным.

А Хрыстос — як Сын у дамове Сваей, Каторага дамова мы, калі давер і пахвалу надзеі моцна дадзяржым аж да канца.
 
А Христос в Божьем доме — верный Сын во главе дома. Его дом — это мы сами. Давайте же не побоимся увидеть в Нем счастливую надежду.

Затым, як кажа Дух Сьвяты: «Цяпер, як пачуеце голас Ягоны,
 
Об этом говорит Святой Дух: «Слушайте Его голос! Сегодня

Не каляньце сэрцаў сваіх, як у часе ўзбурэньня ў дзень спакушэньня на пустыні,
 
Не будьте упрямы, как в пору смуты, в день испытания в пустыне,

Ідзе спакушалі Мяне айцове вашы, прабуючы Мяне, і бачылі ўчынкі мае сорак год.
 
Где разбирались со Мной ваши отцы, глаз с Меня не спускали. Сорок лет взирали на Мои дела, а что толку!

Затым Я ўгневаўся на тое пакаленьне й сказаў: "Яны заўсёды блудзяць сэрцам, не пазналі яны дарогаў Маіх";
 
Раздосадовало Меня их племя, и Я сказал: “Никогда ни с чем не согласны. Все делают Мне наперекор.”

Затым, Я прысягнуў у гневе Сваім: "Хіба яны ўвыйдуць у супакой Мой?"»
 
Поклялся Я в гневе: не допущу их к Моему покою!».

Глядзіце, браты, каб ня было ў кім-колечы з вас нягоднага сэрца няверы, што адступала б ад Бога жывога.
 
Смотрите, братья, чтобы у кого-нибудь из вас не было в душе порчи и неверия, отказа от Бога Живого.

Але захочуйце самы сябе кажнага дня, пакуль завецца «Цяпер», каб ніхто з вас не закалянеў ашукнасьцяй грэху;
 
Наставляйте друг друга все эти дни, пока еще можно сказать о них «сегодня». Не будьте упрямы, не обманывайтесь прелестью греха.

Бо мы сталі сябрамі Хрыстовымі, калі запраўды пачатак пэўнасьці цьверда захаваем аж да канца,
 
Мы Христу сделались свои. Давайте же до конца бережно сохраним начавшуюся нашу причастность.

Пакуль кажацца: «Цяпер, як вы пачуеце голас Ягоны, не каляньце сэрцаў сваіх, як у часе ўзбурэньня».
 
Как сказано: «Слушайте Его голос! Сегодня не будьте упрямы, как в пору смуты...».

Бо хто гэта былі, што, пачуўшы, узбурыліся? Ці ня ўсі, што вышлі зь Ягіпту з Масеям?
 
Но кто это был? Кто учинил смуту, хотя и слышал голос? Не касается ли это всех и каждого, кто шел из Египта с Моисеем?

І на кога Ён гневаўся сорак год? Ці не на тых, што ізграшылі, каторых трупы палі на пустыні?
 
На кого все сорок лет гневался Бог? Не на тех ли, кто согрешил? Они и сложили свои кости в пустыне.

І каму прысягаў, што ня ўвыйдуць у супакой Ягоны, як ня тым, што былі непаслухменыя?
 
И кого поклялся не допустить к Своему покою, если не строптивых?

І мы бачым, што яны не маглі ўвыйсьці з прычыны няверы.
 
Мы видим, что доступа им не было за неверие.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.