Да Жыдоў 3 глава

Пасланьне Паўлы да Жыдоў
Пераклад Л. Дзекуць-Малея → Русского Библейского Центра

 
 

Дык вось, браты сьвятыя, супольнікі ў нябе́сным прызваньні, пазнайце Пасланца і Архірэя вызнаньня нашага, Ісуса Хрыста,
 
Ваша святость, братья, — от причастности к небесному призванию. Стало быть, обратите взоры на Посланника и Архиерея нашего исповедания, Иисуса,

Які ве́рны паставіўшаму Яго, як і Майсе́й у-ва ўсім доме Яго (Лічбаў 12:7).
 
На Его верность Тому, кто Его на это поставил. В Божьем доме такая верность была еще только у Моисея.

Бо Гэты варты тым большае славы перад Майсе́ем, чым большую чэсьць за дом ма́е той, хто яго збудаваў.
 
Но славы Иисусу выходит больше, чем Моисею, как и больше чести достается не дому, а строителю дома.

Бо кожны дом кім-не́будзь будуецца; а хто ўсё збудаваў, ёсьць Бог.
 
У каждого дома есть свой строитель. А строитель мироздания — Бог.

І Майсе́й ве́рны ў-ва ўсім доме Яго, як слуга́, дзеля пасьве́дчаньня таго, што́ ме́ла быць сказаным.
 
Моисей был один на всех в Божьем доме верный слуга. Его делом было — свидетельство о том, чему еще предстояло быть сказанным.

А Хрыстос — як Сын у доме Яго; дом жа Яго — мы, калі толькі адвагу й пахвалу надзе́і цьвёрда да канца захаваем.
 
А Христос в Божьем доме — верный Сын во главе дома. Его дом — это мы сами. Давайте же не побоимся увидеть в Нем счастливую надежду.

Дзеля гэтага, як кажа Дух Сьвяты: Сягоньня, калі пачуеце голас Яго,
 
Об этом говорит Святой Дух: «Слушайте Его голос! Сегодня

не рабе́це цьвёрдымі сэрцы вашыя, як у гне́ве, у дзе́нь спакушэньня ў пустыні,
 
Не будьте упрямы, как в пору смуты, в день испытания в пустыне,

дзе спакушалі Мяне́ айцы вашыя, выпрабоўвалі Мяне́ і бачылі ўчынкі Мае́ сорак гадоў.
 
Где разбирались со Мной ваши отцы, глаз с Меня не спускали. Сорок лет взирали на Мои дела, а что толку!

Дзеля гэтага угнявіўся Я на род гэны і сказаў: Заўсёды блукаюцца яны сэрцам, а самі не пазналі шляхоў Маіх;
 
Раздосадовало Меня их племя, и Я сказал: “Никогда ни с чем не согласны. Все делают Мне наперекор.”

дык пакляўся Я ў гне́ве Маім: ці ўвойдуць яны ў супачынак Мой? (Псальм 94:7−11.)
 
Поклялся Я в гневе: не допущу их к Моему покою!».

Глядзе́це, браты, каб ня было ў кім з вас сэрца хітрага ды няве́рнага, каб вам не адступіцца ад Бога жывога.
 
Смотрите, братья, чтобы у кого-нибудь из вас не было в душе порчи и неверия, отказа от Бога Живого.

Але закліка́йце адзін аднаго што́-дня, дакуль можна казаці: сягоньня, — каб хто з вас не зачарстве́ў праз подступ грэху;
 
Наставляйте друг друга все эти дни, пока еще можно сказать о них «сегодня». Не будьте упрямы, не обманывайтесь прелестью греха.

бо мы сталіся супольнікамі Хрыста, калі толькі пачатак істнаваньня цьвёрда захаваем да канца́,
 
Мы Христу сделались свои. Давайте же до конца бережно сохраним начавшуюся нашу причастность.

дакуль гаворыцца: Сягоньня, калі пачуеце голас Яго, не рабе́це цьвёрдымі сэрцы вашыя, як у гне́ве.
 
Как сказано: «Слушайте Его голос! Сегодня не будьте упрямы, как в пору смуты...».

Бо некаторыя, пачуўшы, угнявілі; але ня ўсе́, што выйшлі з Эгіпту з Майсе́ем.
 
Но кто это был? Кто учинил смуту, хотя и слышал голос? Не касается ли это всех и каждого, кто шел из Египта с Моисеем?

На каго-ж гне́ваўся Ён сорак гадоў? Ці не на саграшыўшых, косьці якіх паляглі ў пустыні?
 
На кого все сорок лет гневался Бог? Не на тех ли, кто согрешил? Они и сложили свои кости в пустыне.

Каму-ж кляўся, што ня ўвойдуць у супачынак Яго, калі не непакорным?
 
И кого поклялся не допустить к Своему покою, если не строптивых?

І бачым, што яны ня здолелі ўвайсьці праз няве́рые.
 
Мы видим, что доступа им не было за неверие.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.