Євреїв 3 глава

Послання до євреїв
Переклад Хоменка → Русского Библейского Центра

Ось тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиєрея, якого ми вірою визнаємо, Ісуса,

Ваша святость, братья, — от причастности к небесному призванию. Стало быть, обратите взоры на Посланника и Архиерея нашего исповедания, Иисуса,

вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі.

На Его верность Тому, кто Его на это поставил. В Божьем доме такая верность была еще только у Моисея.

Бо він удостоївся остільки вищої понад Мойсея слави, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок.

Но славы Иисусу выходит больше, чем Моисею, как и больше чести достается не дому, а строителю дома.

Усякий бо дім хтось будує, а той, що збудував усе, — Бог.

У каждого дома есть свой строитель. А строитель мироздания — Бог.

Мойсей був вірний у всім його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане,

Моисей был один на всех в Божьем доме верный слуга. Его делом было — свидетельство о том, чему еще предстояло быть сказанным.

Христос же — як Син у своїм домі. А дім цей — ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір'я і похвалу надії.

А Христос в Божьем доме — верный Сын во главе дома. Его дом — это мы сами. Давайте же не побоимся увидеть в Нем счастливую надежду.

Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос,

Об этом говорит Святой Дух: «Слушайте Его голос! Сегодня

не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині,

Не будьте упрямы, как в пору смуты, в день испытания в пустыне,

де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що

Где разбирались со Мной ваши отцы, глаз с Меня не спускали. Сорок лет взирали на Мои дела, а что толку!

сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали!

Раздосадовало Меня их племя, и Я сказал: “Никогда ни с чем не согласны. Все делают Мне наперекор.”

Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!»

Поклялся Я в гневе: не допущу их к Моему покою!».

Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога,

Смотрите, братья, чтобы у кого-нибудь из вас не было в душе порчи и неверия, отказа от Бога Живого.

а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха.

Наставляйте друг друга все эти дни, пока еще можно сказать о них «сегодня». Не будьте упрямы, не обманывайтесь прелестью греха.

Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку,

Мы Христу сделались свои. Давайте же до конца бережно сохраним начавшуюся нашу причастность.

як ото говориться: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту.»

Как сказано: «Слушайте Его голос! Сегодня не будьте упрямы, как в пору смуты...».

Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея?

Но кто это был? Кто учинил смуту, хотя и слышал голос? Не касается ли это всех и каждого, кто шел из Египта с Моисеем?

На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині?

На кого все сорок лет гневался Бог? Не на тех ли, кто согрешил? Они и сложили свои кости в пустыне.

Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні?

И кого поклялся не допустить к Своему покою, если не строптивых?

І бачимо, що не могли ввійти через невірство.

Мы видим, что доступа им не было за неверие.