Євреїв 3 глава

Послання до євреїв
Переклад Огієнка → Русского Библейского Центра

Отож, святі брати́, учасники небесного покли́кання, уважайте на Апо́стола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,

Ваша святость, братья, — от причастности к небесному призванию. Стало быть, обратите взоры на Посланника и Архиерея нашего исповедания, Иисуса,

що вірний Тому́, Хто настанови́в Його, як був і Мойсей у всім домі Його,

На Его верность Тому, кто Его на это поставил. В Божьем доме такая верность была еще только у Моисея.

бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівни́чий має більшу честь, аніж дім.

Но славы Иисусу выходит больше, чем Моисею, как и больше чести достается не дому, а строителю дома.

Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, — то Бог.

У каждого дома есть свой строитель. А строитель мироздания — Бог.

І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було́.

Моисей был один на всех в Божьем доме верный слуга. Его делом было — свидетельство о том, чему еще предстояло быть сказанным.

Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу́ надії доде́ржимо певними аж до кінця.

А Христос в Божьем доме — верный Сын во главе дома. Его дом — это мы сами. Давайте же не побоимся увидеть в Нем счастливую надежду.

Тому́ то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте,

Об этом говорит Святой Дух: «Слушайте Его голос! Сегодня

не робіть затверді́лими ваших серде́ць, як під час наріка́нь, за дня випробо́вування на пустині,

Не будьте упрямы, как в пору смуты, в день испытания в пустыне,

де Мене випробо́вували отці ваші, Мене випробо́вували, і бачили працю Мою сорок років.

Где разбирались со Мной ваши отцы, глаз с Меня не спускали. Сорок лет взирали на Мои дела, а что толку!

Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блу́дять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,

Раздосадовало Меня их племя, и Я сказал: “Никогда ни с чем не согласны. Все делают Мне наперекор.”

тому́ Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого́ відпочинку не вві́йдуть“!

Поклялся Я в гневе: не допущу их к Моему покою!».

Стережіться, брати́, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!

Смотрите, братья, чтобы у кого-нибудь из вас не было в душе порчи и неверия, отказа от Бога Живого.

Але кожного дня заохочуйте один о́дного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котри́й з вас через підступ гріха.

Наставляйте друг друга все эти дни, пока еще можно сказать о них «сегодня». Не будьте упрямы, не обманывайтесь прелестью греха.

Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затри́маємо певним аж до кінця,

Мы Христу сделались свои. Давайте же до конца бережно сохраним начавшуюся нашу причастность.

аж поки говориться: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших серде́ць, як під час наріка́нь“!

Как сказано: «Слушайте Его голос! Сегодня не будьте упрямы, как в пору смуты...».

Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?

Но кто это был? Кто учинил смуту, хотя и слышал голос? Не касается ли это всех и каждого, кто шел из Египта с Моисеем?

На ко́го ж Він „гнівався був сорок ро́ків?“ Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні „кості в пустині полягли?“

На кого все сорок лет гневался Бог? Не на тех ли, кто согрешил? Они и сложили свои кости в пустыне.

Проти ко́го Він „був присягався, що не вві́йдуть вони до Його відпочинку, „як не проти неслухняних?

И кого поклялся не допустить к Своему покою, если не строптивых?

І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.

Мы видим, что доступа им не было за неверие.