Євреїв 3 глава

Послання до євреїв
Переклад Огієнка → Синодальный перевод

Отож, святі брати́, учасники небесного покли́кання, уважайте на Апо́стола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,

Итак, братия святые, участники в небесном звании, уразумейте Посланника и Первосвященника исповедания нашего, Иисуса Христа,

що вірний Тому́, Хто настанови́в Його, як був і Мойсей у всім домі Його,

Который верен Поставившему Его, как и Моисей во всём доме Его.

бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівни́чий має більшу честь, аніж дім.

Ибо Он достоин тем большей славы пред Моисеем, чем большую честь имеет в сравнении с домом тот, кто устроил его,

Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, — то Бог.

ибо всякий дом устрояется кем-либо; а устроивший всё есть Бог.

І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було́.

И Моисей верен во всём доме Его, как служитель, для засвидетельствования того, что надлежало возвестить;

Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу́ надії доде́ржимо певними аж до кінця.

а Христос — как Сын в доме Его; дом же Его — мы, если только дерзновение и упование, которым хвалимся, твёрдо сохраним до конца.

Тому́ то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте,

Почему, как говорит Дух Святой, «ныне, когда услышите глас Его,

не робіть затверді́лими ваших серде́ць, як під час наріка́нь, за дня випробо́вування на пустині,

не ожесточите сердец ваших, как во время ропота, в день искушения в пустыне,

де Мене випробо́вували отці ваші, Мене випробо́вували, і бачили працю Мою сорок років.

где искушали Меня отцы ваши, испытывали Меня, и видели дела Мои сорок лет.

Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блу́дять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,

Посему Я вознегодовал на оный род и сказал: непрестанно заблуждаются сердцем, не познали они путей Моих;

тому́ Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого́ відпочинку не вві́йдуть“!

посему Я поклялся во гневе Моём, что они не войдут в покой Мой».

Стережіться, брати́, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!

Смотрите, братия, чтобы не было в ком из вас сердца лукавого и неверного, дабы вам не отступить от Бога живого.

Але кожного дня заохочуйте один о́дного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котри́й з вас через підступ гріха.

Но наставляйте друг друга каждый день, доколе можно говорить: «ныне», чтобы кто из вас не ожесточился, обольстившись грехом.

Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затри́маємо певним аж до кінця,

Ибо мы сделались причастниками Христу, если только начатую жизнь твёрдо сохраним до конца,

аж поки говориться: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших серде́ць, як під час наріка́нь“!

доколе говорится: «ныне, когда услышите глас Его, не ожесточите сердец ваших, как во время ропота».

Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?

Ибо некоторые из слышавших возроптали; но не все вышедшие из Египта с Моисеем.

На ко́го ж Він „гнівався був сорок ро́ків?“ Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні „кості в пустині полягли?“

На кого же негодовал Он сорок лет? Не на согрешивших ли, которых кости пали в пустыне?

Проти ко́го Він „був присягався, що не вві́йдуть вони до Його відпочинку, „як не проти неслухняних?

Против кого же клялся, что не войдут в покой Его, как не против непокорных?

І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.

Итак, видим, что они не могли войти за неверие.