Євреїв 3 глава

Послання до євреїв
Сучасний переклад → Синодальный перевод

Отож, брати і сестри мої, покликані Богом люди святі, звернемо думки свої до Ісуса, Посланця Божого й Первосвященика нашої віри.

Итак, братия святые, участники в небесном звании, уразумейте Посланника и Первосвященника исповедания нашего, Иисуса Христа,

Він був вірний Господу, Який призначив Його, так само, як вірний був і Мойсей у домі Божому.

Который верен Поставившему Его, как и Моисей во всём доме Его.

Бо Ісус гідний більшої шани, ніж Мойсей, адже будівничий здобуде більше шани, ніж зведений ним будинок.

Ибо Он достоин тем большей славы пред Моисеем, чем большую честь имеет в сравнении с домом тот, кто устроил его,

Кожен будинок кимось збудований, а Бог же збудував усе.

ибо всякий дом устрояется кем-либо; а устроивший всё есть Бог.

Мойсей був вірним слугою в домі Божому. Він сказав людям те, що мусило потім бути мовлене Всевишнім.

И Моисей верен во всём доме Его, как служитель, для засвидетельствования того, что надлежало возвестить;

А Христос — вірний Син, Він править домом Божим, а ми — той дім, якщо зможемо зберегти мужність і певність у надії своїй.

а Христос — как Сын в доме Его; дом же Его — мы, если только дерзновение и упование, которым хвалимся, твёрдо сохраним до конца.

7-10 Адже як сказав Дух Святий: «Сьогодні, як почуєте ви голос Божий, не зачиняйте перед Ним свої серця,[8] як то було, коли ви повстали проти Бога, як і тоді, коли Його пустелі ви перевіряли, коли батьки ваші випробовували Мене і Моє терпіння. І сорок років бачили вони Мої могутні справи. Цим покоління те розгнівало Мене, і Я сказав: „Народ цей — завжди лихий в своїх думках. Вони не зрозуміли шляхів Моїх”.

Почему, как говорит Дух Святой, «ныне, когда услышите глас Его,

не ожесточите сердец ваших, как во время ропота, в день искушения в пустыне,

где искушали Меня отцы ваши, испытывали Меня, и видели дела Мои сорок лет.

Посему Я вознегодовал на оный род и сказал: непрестанно заблуждаются сердцем, не познали они путей Моих;

Так Я у гніві присягнув: „Їм не ввійти ніколи до Мого спочинку”».

посему Я поклялся во гневе Моём, что они не войдут в покой Мой».

Пильнуйте, брати і сестри мої, щоб ніхто з вас не мав зла і зневіри в серці, щоб ніхто не відвернувся від живого Бога.

Смотрите, братия, чтобы не было в ком из вас сердца лукавого и неверного, дабы вам не отступить от Бога живого.

Ліпше підтримуйте повсякденно одне одного, аж доки не скінчиться «сьогодення».[9] Пильнуйте, щоб серця ваші не затялися в гріху та олжі, й не стали непридатні до каяття.

Но наставляйте друг друга каждый день, доколе можно говорить: «ныне», чтобы кто из вас не ожесточился, обольстившись грехом.

Ми вважаємо за честь отримати з Христом усе, що Він успадкував, якщо тільки всі ми збережемо до кінця ту віру, що мали на самому початку.

Ибо мы сделались причастниками Христу, если только начатую жизнь твёрдо сохраним до конца,

Адже сказано у Святому Писанні: «Сьогодні, як почуєте ви голос Божий, не зачиняйте перед ним свої серця, як то було, коли ви повстали проти Бога».

доколе говорится: «ныне, когда услышите глас Его, не ожесточите сердец ваших, как во время ропота».

Про кого йдеться тут? Хто чув голос Божий, але повстав проти Бога? Чи не ті це були, кого Мойсей виводив з Єгипту?

Ибо некоторые из слышавших возроптали; но не все вышедшие из Египта с Моисеем.

На кого Бог гнівався протягом сорока років? Чи не на тих грішників, чиї тіла впали мертві в пустелі?

На кого же негодовал Он сорок лет? Не на согрешивших ли, которых кости пали в пустыне?

Кому Бог поклявся, що вони ніколи не ввійдуть у світ Його спочинку? Чи не тим, хто став непокірним Йому?

Против кого же клялся, что не войдут в покой Его, как не против непокорных?

Тож ми бачимо, що ці люди не могли ввійти в Царство Небесне через те, що вони не мали віри.

Итак, видим, что они не могли войти за неверие.

« 2 глава 4 глава »