Євреїв 3 глава

Послання до євреїв
Сучасний переклад → Русского Библейского Центра

Отож, брати і сестри мої, покликані Богом люди святі, звернемо думки свої до Ісуса, Посланця Божого й Первосвященика нашої віри.

Ваша святость, братья, — от причастности к небесному призванию. Стало быть, обратите взоры на Посланника и Архиерея нашего исповедания, Иисуса,

Він був вірний Господу, Який призначив Його, так само, як вірний був і Мойсей у домі Божому.

На Его верность Тому, кто Его на это поставил. В Божьем доме такая верность была еще только у Моисея.

Бо Ісус гідний більшої шани, ніж Мойсей, адже будівничий здобуде більше шани, ніж зведений ним будинок.

Но славы Иисусу выходит больше, чем Моисею, как и больше чести достается не дому, а строителю дома.

Кожен будинок кимось збудований, а Бог же збудував усе.

У каждого дома есть свой строитель. А строитель мироздания — Бог.

Мойсей був вірним слугою в домі Божому. Він сказав людям те, що мусило потім бути мовлене Всевишнім.

Моисей был один на всех в Божьем доме верный слуга. Его делом было — свидетельство о том, чему еще предстояло быть сказанным.

А Христос — вірний Син, Він править домом Божим, а ми — той дім, якщо зможемо зберегти мужність і певність у надії своїй.

А Христос в Божьем доме — верный Сын во главе дома. Его дом — это мы сами. Давайте же не побоимся увидеть в Нем счастливую надежду.

7-10 Адже як сказав Дух Святий: «Сьогодні, як почуєте ви голос Божий, не зачиняйте перед Ним свої серця,[8] як то було, коли ви повстали проти Бога, як і тоді, коли Його пустелі ви перевіряли, коли батьки ваші випробовували Мене і Моє терпіння. І сорок років бачили вони Мої могутні справи. Цим покоління те розгнівало Мене, і Я сказав: „Народ цей — завжди лихий в своїх думках. Вони не зрозуміли шляхів Моїх”.

Об этом говорит Святой Дух: «Слушайте Его голос! Сегодня

Не будьте упрямы, как в пору смуты, в день испытания в пустыне,

Где разбирались со Мной ваши отцы, глаз с Меня не спускали. Сорок лет взирали на Мои дела, а что толку!

Раздосадовало Меня их племя, и Я сказал: “Никогда ни с чем не согласны. Все делают Мне наперекор.”

Так Я у гніві присягнув: „Їм не ввійти ніколи до Мого спочинку”».

Поклялся Я в гневе: не допущу их к Моему покою!».

Пильнуйте, брати і сестри мої, щоб ніхто з вас не мав зла і зневіри в серці, щоб ніхто не відвернувся від живого Бога.

Смотрите, братья, чтобы у кого-нибудь из вас не было в душе порчи и неверия, отказа от Бога Живого.

Ліпше підтримуйте повсякденно одне одного, аж доки не скінчиться «сьогодення».[9] Пильнуйте, щоб серця ваші не затялися в гріху та олжі, й не стали непридатні до каяття.

Наставляйте друг друга все эти дни, пока еще можно сказать о них «сегодня». Не будьте упрямы, не обманывайтесь прелестью греха.

Ми вважаємо за честь отримати з Христом усе, що Він успадкував, якщо тільки всі ми збережемо до кінця ту віру, що мали на самому початку.

Мы Христу сделались свои. Давайте же до конца бережно сохраним начавшуюся нашу причастность.

Адже сказано у Святому Писанні: «Сьогодні, як почуєте ви голос Божий, не зачиняйте перед ним свої серця, як то було, коли ви повстали проти Бога».

Как сказано: «Слушайте Его голос! Сегодня не будьте упрямы, как в пору смуты...».

Про кого йдеться тут? Хто чув голос Божий, але повстав проти Бога? Чи не ті це були, кого Мойсей виводив з Єгипту?

Но кто это был? Кто учинил смуту, хотя и слышал голос? Не касается ли это всех и каждого, кто шел из Египта с Моисеем?

На кого Бог гнівався протягом сорока років? Чи не на тих грішників, чиї тіла впали мертві в пустелі?

На кого все сорок лет гневался Бог? Не на тех ли, кто согрешил? Они и сложили свои кости в пустыне.

Кому Бог поклявся, що вони ніколи не ввійдуть у світ Його спочинку? Чи не тим, хто став непокірним Йому?

И кого поклялся не допустить к Своему покою, если не строптивых?

Тож ми бачимо, що ці люди не могли ввійти в Царство Небесне через те, що вони не мали віри.

Мы видим, что доступа им не было за неверие.

« 2 глава 4 глава »