2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Сучасний переклад → Русского Библейского Центра

Вітання від Симона Петра, слуги і апостола Ісуса Христа, до тих, хто одержав ту ж дорогоцінну віру, що й ми від Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа, праведного і справедливого.

Симеон Петр, раб и апостол Иисуса Христа — тем, кто принял от нашего Бога и Спасителя Иисуса Христа правду и веру и у нас равно драгоценную:

Нехай мир і благодать збільшуються в вас через пізнання Бога та Ісуса, нашого Господа.

Милость вам и мир! — они щедро даются тому, кто знает Бога и Иисуса, Господа нашего.

Все, що потрібно нам для духовного життя і служіння Богу, було дано Ісусом, Який має силу Божу. Ми отримали ті дари, бо знаємо Того, Хто покликав нас Славою і добротою.

К нам от этого нашего знания поступает, передаваясь Божественной силой Того, кто призвал нас, все необходимое для благочестивой жизни. Славой и благом совершающимся, Ему присущим,

І завдяки тій Славі й доброті Своїй, Він дав нам обіцяні дорогоцінні й великі дари, щоб змогли ми стати подібними Самому Богу, та уникнути духовного тління, яке панує у світі через лихі людські бажання.

Сопровождаются великие, драгоценные дары, обещанные нам для приобщения к Божественному естеству. Удержитесь от капризов растленного мира.

Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до віри вашої доброчинність, а до доброчинності — знання.

Прилагая все старание, сочетайте с верой добродетель, с добродетелью — опыт,

Щоб до знань ви змогли додати стриманість, а до стриманості — терпіння, а до терпіння — побожність.

С опытом — обуздание, с обузданием — терпение, с терпением — благочестие,

Щоб до побожності ви змогли додати братолюбство, а до братолюбства — любов.

С благочестием — братскую приязнь, с братской приязнью — любовь.

І якщо все це у вас є і примножується, то дієво й плідно ви досягнете повного розуміння нашого Господа Ісуса Христа.

Если это у вас есть и прибавляется, то не без плода преуспеете в познании нашего Господа Иисуса Христа.

А хто не має цього, той сліпий, бо не бачить того благословення, яке отримав від Бога. Він забув, що був очищений від гріхів своїх минулих.

А у кого этого нет, тот слеп, близорук, забыл, что очищен от прежних своих грехов.

Тому, брати і сестри, намагайтеся знову й знову доводити, що ви справді покликані й обрані Богом. Бо якщо ви йдете цим шляхом, то ніколи не спіткнутися вам і не впасти.

Тем более старайтесь, братья, все силы отдавать непреложному вашему призванию и долгу избранничества. Будете так делать — никогда не оступитесь.

І будете ви жаданим гостем у вічному Царстві Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.

Тогда откроется вам приветливо доступ в вечное Царство нашего Господа и Спасителя Иисуса Христа.

Ось чому я завжди буду нагадувати вам про все це, навіть якщо ви знаєте і утвердилися в правді, що відкрилася вам.

Я и в дальнейшем буду напоминать вам об этом, хоть вам и не в новость, да и в истине, вам явившейся, вы довольно усердны.

Я вважаю справедливим повсякчас нагадувати вам про це, поки живу я на цій землі.

Полагаю справедливым, пока обретаюсь в скинии сей телесной, не давать вам покоя всегдашним напоминанием.

Адже знаю я, що скоро залишу тіло своє, як відкрив мені Господь наш Ісус Христос.

Вскорости оставлю скинию мою, о чем и Господь наш Иисус Христос подал мне знак,

Отже, я буду робити все від мене залежне, щоб навіть після того, як покину я цей світ, ви про все це завжди пам’ятали.

Но сделаю все, чтобы вы и после моего отшествия сохранили способность всегда помнить об этом.

Ми спиралися не на хитромудрі людські історії, коли сповіщали вам про силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Ми самі були свідками Його величі.

Мы не искусству плетения басен следовали, когда возвещали вам пришествие Господа нашего Иисуса Христа во всей силе: мы были очевидцами Его величия.

Христос одержав честь і Славу від Бога-Отця. До Нього злинув голос великого й славного Бога, котрий мовив: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав».

Он честь и славу принял от Бога Отца, вложившего их для Него в слово прославленное, бесподобное: «Это — Мой Сын, Мой любимый Сын, угожденье Мое».

Ми теж чули цей голос, який лунав з Небес у той час, коли ми були з Ним на святій горі.[1]

Этот возглас, донесшийся с небес, мы сами слышали, когда были с Ним на святой горе.

Ми вважаємо послання пророків найнадійнішими. Ви правильно робите, коли звертаєтеся до них, бо вони подібні до світла, що розганяє темряву, аж доки не прийде світання і ранкова зірка не засяє у серцях ваших.

Да и верное пророческое слово у нас тоже есть. Вы хорошо делаете, что полагаетесь на него, как на светильник, мерцающий в сумерках, пока не займется день и не взойдет утренняя звезда в ваших сердцах.

Найголовніше, що маєте ви зрозуміти, — це те, що жодне з пророцтв у Святому Писанні не було вигадане самими пророками.

Конечно, нельзя упускать из виду, что никакое пророчество в Писании не является личным высказыванием.

Бо ніяке пророцтво не прийшло з волі людини. Ні, люди, натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі.

Никогда пророчество не было волеизъявлением человека: люди изрекали его от Бога под воздействием Святого Духа.

« 5 глава 2 глава »