Євреїв 12 глава

Послання до євреїв
Переклад Хоменка → Русского Библейского Центра

Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,

Давайте же ради всех этих свидетелей, толпяшихся вокруг нас, освободимся от житейской кабалы, от привязчивого греха и на своем поприще проявим такое же завидное терпение.

вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.

Будем взирать на Инициатора и Подвижника веры — Иисуса. Он в предвидении радости не побоялся позора, претерпел крестную смерть и теперь сидит по правую руку от Божьего престола.

Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом.

Поразмыслите о том, какое Он претерпел над Собой от грешников глумление. Это поможет вам не изнемочь душой и не отчаяться.

Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха.

Вы еще не смертным боем бились, ополчившись против греха,

І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає,

И забыли поучение, которое Бог дает вам, как Своим сыновьям: «Сын мой! Не ставь себя выше наказания от Господа и не повергайся в уныние от Его укоризны.

бо кого Господь любить, того карає, і б'є кожного сина, якого приймає.»

Господь, кого любит, с того взыскивает. Он не спускает никакому сыну, о котором печется».

На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає?

Если случается вам от Бога наказание, значит, Он держит вас за сыновей. Какого сына не наказывал отец?

Коли ж вас виховано без картання, — якого всі зазнають, — то ви незаконновроджені, а не сини.

Если же нет вам наказания, а оно есть всем сыновьям, то вы — безродные дети, не сыновья.

А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, то чи ж не багато більш ми маємо коритися Отцеві духів, і будем жити?

К тому же, когда наказывали нас наши кровные родители, мы трепетали. У нас был перед ними страх. А перед Отцом духов? Ему тем более будем покорны — тогда будем жить.

Ті бо на короткий час, як знали, нас карали; він же — нам на користь, щоб нас зробити учасниками святости своєї.

Родители наказывали нас по своим понятиям, исходя из повседневного уклада жизни, а Он и вовсе полезное нам преподает — причастность к Его святости.

Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности.

Сиюминутное наказание удручает, от него радости нет, зато впоследствии те, кто способен извлечь из него урок, обретают умиротворенность праведности.

Ось чому випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна

Поэтому наберитесь сил, у кого опустились руки и в ногах слабость.

і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало.

Идите прямо. Ковыляние уводит в сторону — исправьте его, если оно есть.

З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить.

Устанавливайте мир со всеми и святость — без нее никто не увидит Господа.

Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох;

Смотрите, чтобы никто у вас не лишился благодати Божьей, чтобы от нечаянного горького корня не вышло вам вреда и не осквернил он многих,

щоб не було ніякого блудника чи нечестивця, як Ісав, що за одну лиш страву запродав власне первородство.

Чтобы не завелся среди вас какой-нибудь распутник или нечестивец, как Исав, который сторговал однажды похлебку за свое первородство.

Ви бо знаєте, що потім, як він хотів одержати благословення, він був відкинутий, бо не було в нього змоги змінити рішення, хоч його і просив про це з сльозами.

Вы хорошо знаете, что впоследствии, желая вернуть себе отцовское благословение, он слезно просил об этом, но получил отказ, потому что раскаяние опоздало.

Ви ж не приступили до гори, до якої можна рукою доторкнутись, ані до вогню палкого, ані до хмари, ані до темряви, ані до бурі,

Вы пришли не к тому урочищу на земле, где разгорелся пожар, где сумерки, где мрак и буря,

ні до гомону сурми, ані до якогось голосу слів, від якого ті, що його чули, випрошувалися, щоб до них і слова більш не говорити;

И рев трубы, и громогласные слова, о которых те, кто слышал их, просили, чтобы им ничего такого больше не слышать,

бо не могли знести наказу: «Навіть і скотина, як до гори діткнеться, буде камінням побита.»

Потому что свыше их сил было вынести слово заповедальное: «Зверя, ступившего на гору, побить камнями».

І таке страшне було видіння, що Мойсей промовив: «Я повен страху і тремчу ввесь!»

Присутствовать при этом было так страшно, что Моисей сказал: «Я потрясен и ужасаюсь».

Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів,

Нет, вы пришли к горе Сион, ко граду Живого Бога, небесному Иерусалиму, к неисчислимому собранию ангелов, к торжествующему собору,

до церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх — Бога, до духів праведників, що вже дійшли до досконалости,

К Церкви первенцев, о которых есть запись на небесах, и к Судье всех — Богу, и к духам праведников, достигших совершенства,

і до Ісуса, посередника нового завіту, і до крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева.

И к Посреднику нового договора — Иисусу. И к крови кропления — она, по сравнению с Авелевой, говорит о вещах лучших.

Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба.

Смотрите, не будьте глухи к словам Говорящего. Если не сошло с рук тем, кто не услышал глашатая здесь, на земле, тем более не сойдет нам, если отвернемся от Того, кто взывает с небес.

Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.»

Его голос поколебал тогда землю, да и сегодня есть от Него обещание: «Еще раз потрясу и землю, и небо».

Те «ще раз» вказує, що захитане, тому що створене, — переміниться, щоб перебувало непохитне.

Под словами «еще раз» надо понимать устранение из сотворенного мира всего зыбкого, чтобы незыблем был остаток.

Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом.

Бог будет доволен, если мы с благодарностью примем Его незыблемое Царство, а наше служение Ему сопроводим преклонением и страхом.

Бо Бог наш — вогонь, що пожирає.

Наш Бог — «огнь поядающий».

« 11 глава 13 глава »