4 Царств 19 глава

Четвертая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

Когда царь Езекия услышал об этом, он разорвал свои одежды, оделся во власяницу и пошёл в храм Господа.

І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.

Езекия послал начальника царского дворца Еликима, секретаря Севну и старших священников к пророку Исаии, сыну Амоса. Они были одеты в траурную одежду.

І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

Они сказали ему: «Царь Езекия приказывает: „Пусть этот день станет особым днём скорби и печали, подобно тому дню, когда приходит время родиться младенцу, но нет сил ему появиться на свет.

І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!

Господин военачальника, ассирийский царь, послал его оскорбить Бога живого. Может быть, Господь, твой Бог, услышит эти слова и докажет, что враг неправ! Так помолись за людей, которые ещё живы”».

Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.

Когда слуги царя Езекии пришли к Исаии,

І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

он сказал им: «Передайте своему господину, что говорит Господь: „Не бойся слов, которые слуги ассирийского царя говорили обо Мне, насмехаясь надо Мной.

І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!

Я пошлю дух против него, и царь услышит весть о том, что его жизнь в опасности. Тогда он возвратится в свою страну, и Я сделаю так, что он будет убит мечом в его земле”».

Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.

Военачальник услышал, что ассирийский царь ушёл из Лахиса. Когда он прибыл к своему царю, тот воевал против Ливны.

І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

Затем ассирийский царь услышал весть о Тиргаке, эфиопском царе. Ему сообщили: «Тиргак вышел сразиться с тобой!» Тогда ассирийский царь снова отправил послов к Езекии сказать:

А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“ то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:

«Скажите Езекии, иудейскому царю: „Не позволяй Богу, Которому ты доверяешь, обманывать тебя и говорить, что ассирийский царь не захватит Иерусалим!

„Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

Ты слышал о том, что ассирийские цари сделали с другими странами. Мы уничтожили их полностью. Так спасёшься ли ты? Нет!

Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?

Боги тех народов, которые были разбиты моими предками, не спасли их. Они уничтожили Гозан, Харан, Рецев и народ Эдема в Фалассаре!

Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

Где царь Емафа? Где царь Арпада, царь города Сепарваим, цари Ены и Иввы?”»

Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

Езекия получил письмо от послов и прочитал его. Затем он пошёл в храм Господа и развернул письмо перед Господом.

І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.

Езекия молился перед Господом такими словами: «Господи, Бог Израиля, Царь, восседающий на Херувимах. Ты — единственный Бог, Который правит всеми царствами земли. Ты сотворил небеса и землю!

І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!

Господи, услышь меня. Господи, открой Свои глаза и посмотри на эти письма. Услышь слова Сеннахирима, оскорбляющие Бога живого!

Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!

Это правда, о Господи, что ассирийские цари уничтожили все эти народы.

Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.

Они сожгли богов этих народов в огне. Но это были не боги, а всего лишь дерево и камень — статуи, сделанные руками человека. Поэтому ассирийские цари и смогли их уничтожить.

І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

И теперь, Господи, Бог наш, спаси нас от ассирийского царя. Тогда все царства земли узнают, что Ты, Господи, единственный Бог».

А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

Исаия, сын Амоса, послал к Езекии сказать: «Так говорит Господь, Бог Израиля: „Ты молился Мне о письме Сеннахирима, ассирийского царя, и Я услышал тебя”.

І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

Вот что говорит Господь о Сеннахириме: „Девственная дочь Сиона (Иерусалим) не думает, что важен ты. Она смеётся над тобой и вслед тебя качает головой.

Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!

Кого ты оскорблял? Над кем ты насмехался? Против кого в гордыне своей ты голос свой поднял? Против Святого Бога Израиля!

Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!

Ты отправил своих послов, чтобы Господа оскорбить. Ты сказал: „Со своими колесницами я взошёл на высокие горы. Я зашёл вглубь Ливана. Я срубил высочайшие кедры и лучшие кипарисы Ливана. Я пришёл в самую дальнюю часть Ливана, в самый густой из его лесов.

Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду.

Я откапывал родники и пил воду из новых источников. Я осушил все реки Египта ступнями моих ног”.

Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

Но разве ты не слышал Мои слова? Я (Бог) задумал это давно, ещё в древние времена, а теперь Я это осуществил. Я позволил тебе снести укреплённые города, превращая их в груды развалин.

Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх...

У жителей тех городов не было сил. Они были напуганы и пристыжены. Они падут словно скошенная трава в полях, как мох на крышах, погибнут, не набрав силы.

А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...

Я знаю о твоём каждом шаге, Я знаю о твоём каждом движении. Я также знаю твою злобу против Меня.

І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення.

Ты питал презрение ко Мне. Я слышал твою гордую дерзость. За это Я вложу кольцо в твои ноздри, и удила в рот твой. А потом Я возвращу тебя назад той же дорогой, которой ты пришёл”».

За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

«Езекия, это будет знамением, подтверждающим то, что Я помогу тебе: в этом году вы будете есть то, что вырастет само собой. На второй год вы будете есть то, что вырастет из этого зерна, а на третий год вы будете собирать урожай с тех зёрен, которые посадите. Вы посадите виноградные сады и будете есть их плоды.

А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.

Люди из рода Иуды, которые спаслись и уцелели подобно саженцам, укоренятся и снова будут приносить плоды.

А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.

Те немногие, кто остались в живых, выйдут из Иерусалима; те, кто спаслись, пойдут от горы Сион. Великая любовь Господа Всемогущего совершит всё это.

Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!

Поэтому так говорит Господь об ассирийском царе: „Он не войдёт в этот город. Он не пустит туда стрелы. Не принесёт он к городу свои щиты, и не построит он вал земляной, чтобы напасть на этот город.

Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле!

Той же дорогой, которой пришёл, он и вернётся, и в город этот он не войдёт. Так говорит Господь!

Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь!

Я защищу этот город и спасу его. Я сделаю это ради Себя и ради слуги Моего, Давида”».

І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“!

В ту ночь Ангел Господа пошёл и убил сто восемьдесят пять тысяч человек в ассирийском лагере. Когда оставшиеся в живых воины встали на следующее утро, то увидели повсюду мёртвые тела.

І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!

Сеннахирим, ассирийский царь, возвратился в Ниневию и остался там.

А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї.

Однажды, когда Сеннахирим поклонялся в храме Нисрожа, своего бога, его сыновья Адрамелех и Шарецер убили его мечом, а сами убежали в Араратскую землю. После него царём стал его сын Асардан.

І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

« 18 глава 20 глава »