Євреїв 2 глава

Послання до євреїв
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги.

Сегѡ̀ ра́ди подоба́етъ на́мъ ли́шше внима́ти слы҄шаннымъ, да не когда̀ ѿпаде́мъ.

Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару,

(За҄ 305.) А҆́ще бо глаго́ланное а҆́гг҃лы сло́во бы́сть и҆звѣ́стно, и҆ всѧ́ко престѹпле́нїе и҆ ѡ҆слѹша́нїе првдное прїѧ́тъ мздовоздаѧ́нїе:

то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули,

ка́кѡ мы̀ ѹ҆бѣжи́мъ, ѡ҆ толи́цѣмъ неради́вше сп҇нїи, є҆́же зача́ло прїе́мь глаго́латисѧ ѿ гд҇а, слы́шавшими въ на́съ и҆звѣсти́сѧ,

коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею.

сосвидѣ́телствѹющѹ бг҃ѹ зна́меньми же и҆ чѹдесы̀, и҆ разли́чными си́лами, и҆ дх҃а ст҃а́гѡ раздѣле́ньми, по свое́й є҆мѹ̀ во́ли;

Не ангелам бо підкорив він світ майбутній, про який ми говоримо.

Не а҆́гг҃лѡмъ бо покорѝ бг҃ъ вселе́ннѹю грѧдѹ́щѹю, ѡ҆ не́йже глаго́лемъ:

Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам'ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього?

засвидѣ́телствова же нѣ́гдѣ нѣ́кто, глаго́лѧ: что̀ є҆́сть человѣ́къ, ѩ҆́кѡ по́мниши є҆го̀; и҆лѝ сы́нъ человѣ́ческїй, ѩ҆́кѡ посѣща́еши и҆̀;

Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю.

ѹ҆ма́лилъ є҆сѝ є҆го̀ ма́лымъ нѣ́чимъ ѿ а҆́гг҃лъ: сла́вою и҆ чт҇їю вѣнча́лъ є҆сѝ є҆го̀ и҆ поста́вилъ є҆сѝ є҆го̀ над̾ дѣ́лы рѹкѹ̀ твоє́ю,

Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене,

всѧ҄ покори́лъ є҆сѝ под̾ но́зѣ є҆гѡ̀. Внегда́ же покори́ти є҆мѹ̀ всѧ́чєскаѧ, ничто́же ѡ҆ста́ви є҆мѹ̀ непокоре́но. Нн҃ѣ же не ѹ҆̀ ви́димъ є҆мѹ̀ всѧ́чєскаѧ покорє́на:

а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти.

а҆ ѹ҆ма́ленаго ма́лымъ чи́мъ ѿ а҆́гг҃лъ ви́димъ ї҆и҃са, за прїѧ́тїе сме́рти сла́вою и҆ чт҇їю вѣнча́нна, ѩ҆́кѡ да блгдтїю бж҃їею за всѣ́хъ вкѹ́ситъ сме́рти.

Годилось бо йому, — заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, — вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню.

Подоба́ше бо є҆мѹ̀, є҆гѡ́же ра́ди всѧ́чєскаѧ и҆ и҆́мже всѧ́чєскаѧ, приве́дшѹ мнѡ́ги сы́ны въ сла́вѹ, нача́лника сп҇нїѧ и҆́хъ страда́ньми соверши́ти.

Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами,

(За҄ 306.) И҆ ст҃ѧ́й бо и҆ ѡ҆сщ҃а́емїи, ѿ є҆ди́нагѡ всѝ: є҆ѧ́же ра́ди вины̀ не стыди́тсѧ бра́тїю нарица́ти и҆̀хъ, гл҃ѧ:

коли каже: «Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.»

возвѣщѹ̀ и҆́мѧ твоѐ бра́тїи мое́й, посредѣ̀ це́ркве воспою́ тѧ.

І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.»

И҆ па́ки: а҆́зъ бѹ́дѹ надѣ́ѧсѧ на́нь. И҆ па́ки: сѐ, а҆́зъ и҆ дѣ́ти, ѩ҆̀же мѝ да́лъ є҆́сть бг҃ъ.

А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола,

Поне́же ѹ҆̀бо дѣ́ти приѡбщи́шасѧ пло́ти и҆ кро́ви, и҆ то́й прїи́скреннѣ приѡбщи́сѧ тѣ́хже, да см҃ртїю ѹ҆праздни́тъ и҆мѹ́щаго держа́вѹ сме́рти, си́рѣчь дїа́вола,

і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві.

и҆ и҆зба́витъ си́хъ, є҆ли́цы стра́хомъ сме́рти чрез̾ всѐ житїѐ пови́нни бѣ́ша рабо́тѣ.

Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама.

Не ѿ а҆́гг҃лъ бо когда̀ {вои́стиннѹ} прїе́млетъ, но ѿ сѣ́мене а҆враа́мова прїе́млетъ:

Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу.

ѿню́дѹже до́лженъ бѣ̀ по всемѹ̀ подо́битисѧ бра́тїи, да мл҇тивъ бѹ́детъ и҆ вѣ́ренъ первосщ҃е́нникъ въ тѣ́хъ, ѩ҆̀же къ бг҃ѹ, во є҆́же ѡ҆ч҇тити грѣхѝ людскї҄ѧ.

Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.

Въ не́мже бо пострада̀, са́мъ и҆скѹше́нъ бы́въ, мо́жетъ и҆ и҆скѹша́ємымъ помощѝ.

« 1 глава 3 глава »