Суддів 19 глава

Книга Суддів
Переклад Огієнка → Новый русский перевод

І сталося тими днями, — а царя в Ізраїлі не було — і був один Левит прихо́дько на узбі́ччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку нало́жницю з Юдиного Віфлеєму.

В те дни у Израиля не было царя. Однажды левит, который жил в нагорьях Ефрема, взял себе наложницу из Вифлеема в Иудее.

А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су.

Но она поссорилась с ним[89] и ушла в дом своего отца в Вифлееме, и пробыла там четыре месяца.

І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому.

Её муж отправился к ней, чтобы убедить её вернуться. С ним был слуга и два осла. Она ввела его в дом своего отца, и тот, увидев его, принял с радостью.

І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там.

Тесть, отец молодой женщины, убедил его остаться, и он остался у него на три дня, ел, пил и спал там.

І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“.

На четвертый день они встали ранним утром, и он собрался уходить, но отец молодой женщины сказал зятю: — Сначала подкрепись, а потом пойдете.

І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“

И они вместе сели за еду и питье. После этого отец молодой женщины сказал: — Прошу тебя, останься ещё на ночь и приятно проведи время.

Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.

И хотя тот человек встал, чтобы идти, тесть убедил его, и он остался там ещё на ночь.

І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“ І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони.

Утром пятого дня, когда он собрался уходить, отец молодой женщины сказал: — Подкрепись. Подождите до полудня! И они вместе ели.

І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“.

А когда этот человек вместе со своей наложницей и слугой встал, чтобы уйти, отец молодой женщины сказал ему: — Смотри, уже почти вечер. Переночуйте здесь, ведь день уже на исходе. Останься и приятно проведи время. А завтра рано утром соберетесь в дорогу, и ты пойдешь домой.

Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним.

Но не желая оставаться ещё на ночь, этот человек ушел и направился к Иевусу (то есть Иерусалиму) с двумя навьюченными ослами и наложницей.

Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“.

Когда они были рядом с Иевусом и день уже почти прошёл, слуга сказал своему господину: — Свернем-ка в этот город иевусеев и заночуем там.

І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“.

Его господин ответил: — Нет. Мы не свернем в город чужаков, которые не принадлежат к народу Израиля. Мы пойдем дальше к городу Гиве.

І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“.

И добавил: — Идем, постараемся добраться до Гивы или Рамы и заночевать в одном из этих мест.

І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова.

Они пошли дальше, и когда подошли к Гиве, что в земле Вениамина, солнце уже село.

І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

Они завернули туда на ночлег, вошли в город и сели на городской площади, но никто не позвал их в дом переночевать.

Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові.

В тот вечер один старик, который был родом из нагорий Ефрема, но жил в Гиве (а жители этого места были вениамитянами), возвращался с поля после работы.

І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“

Увидев странника на городской площади, старик спросил: — Куда ты идешь и откуда?

А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.

Он ответил: — Мы идем из Вифлеема, что в Иудее, в далекие места нагорий Ефрема, где я живу. Я ходил в Вифлеем, что в Иудее, и теперь возвращаюсь в дом Господа[90]. Но никто не позвал меня в свой дом.

Є й солома, і паша для наших ослін, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“.

А у нас есть и солома, и корм для наших ослов, и хлеб с вином для нас самих, твоих слуг, — для меня, твоей служанки и юноши, который с нами. Больше нам ничего не нужно.

І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“

— Пойдемте ко мне домой, — сказал старик. — Я сам позабочусь о ваших нуждах. Только не ночуй на площади.

І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

Он привел его к себе домой и накормил его ослов. А сами они, вымыв ноги, стали есть и пить.

Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“

Пока они приятно проводили время, жители города, порочные люди, окружили дом. Колотя в дверь, они кричали старику, хозяину дома: — Выведи того человека, который к тебе пришёл, чтобы нам с ним поразвлечься[91].

І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти!

Хозяин дома вышел к ним и сказал: — Нет, друзья мои, не поступайте так низко, ведь этот человек — мой гость, не делайте такой низости.

Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“

Смотрите, вот моя девственница-дочь и его наложница. Сейчас я выведу их к вам. Смирите[92] их и делайте с ними, что хотите. Но с этим человеком не делайте такой низости.

Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́.

Но люди не хотели его слушать. Тогда гость вывел к ним свою наложницу. Они насиловали[93] и бесчестили её всю ночь, а когда начало светать, отпустили.

І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.

На рассвете женщина вернулась к дому, где был её господин, упала у двери и лежала там, пока не рассвело.

А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.

Когда утром её господин встал, открыл дверь и собрался идти дальше, он увидел свою наложницу, лежавшую у двери, держась за порог.

І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“ Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.

Он сказал ей: — Вставай, пойдем. Но ответа не было.[94] Тогда тот человек положил её на осла и отправился домой.

І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.

Добравшись до дома, он взял нож, разрезал свою наложницу на двенадцать частей и разослал их по всем областям Израиля.

І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“

Всякий, кто видел это, говорил: — Такого никогда не видели и не делали со дня выхода израильтян из Египта до сегодняшнего дня. Подумайте об этом! Посоветуйтесь и скажите, как тут быть!

Примечания:

Новый русский перевод

2 [89] — Или: стала ему изменять.

18 [90] — В одном из древн. переводов: к себе домой (ср. 19:29).

22 [91] — Букв.: чтобы мы их познали.

24 [92] — Или: насилуйте.

25 [93] — Букв.: познали ее.

28 [94] — В древнем переводе присутствуют слова: « …потому что она умерла».

« 18 глава 20 глава »