1 Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова. В ислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм.
2 Прихились і вислухай мене! Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати,
3 Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника; вони бо громадять лихо на мене, і гнївом запалившись, ворогують на мене.
4 Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене.
5 Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене.
6 І я сказав: Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би.
7 Полинув би я далеко, став би жити в пустинї.
8 Рад би чим скорше втїчи від вітру буйного, від бучі.
9 Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх; бо насильства і сварки бачив я в городї.
10 День і ніч обходять його на мурах його; та в серединї його нещастє і кривда.
11 Роблять пакостї один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улицї.
12 Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я; та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него;
13 А ти, чоловіче, рівня менї, мій довірник і мій знакомий,
14 З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили.
15 Погибіль на них; живцем нехай проваляться під землю, бо пакостї в домівцї їх, в серединї їх.
16 Кличу до Бога, і Господь спасає мене.
17 Вечером і вранцї і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос.
18 Він вибавив душу мою в бою проти мене; було бо їх багацько проти мене.
19 Почує Бог і покорить їх, він на престолї од віку; нема бо в них поправи, не бояться вони Бога.
20 Піднїс руки свої на тих, що спокійно з ним жили; він зложив заповіт свій.
21 Губи його маснїйші, як сметана, а в серцї його війна; гладші слова його над оливу, а вони — обнажені мечі.
22 Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він нїколи, щоб праведник захитався.
23 А ти, Боже, провалиш їх в яму погибелї: люде кровожадні і зрадники не дожиють половини віку свого. Я ж буду вповати на тебе.